Ухвала суду № 45404322, 15.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/1239/15 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Оксененка О.М.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.09.2014 року №128826552209, №128926552209,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому, з урахуванням змін, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.09.2014 року №128826552209, №128926552209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Алєксандрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.12.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 12.12.2011 року по 31.12.2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 29.08.2014 року №26-55-22-09/38003909.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 4459366,00 грн, у тому числі за березень 2013 року на 306755,00 грн, квітень 2013 року - 567516,00 грн, травень 2013 року - 634357,00 грн, червень 2013 року - 383450,00 грн, липень 2013 року - 105595,00 грн, серпень 2013 року - 509907,00 грн, вересень 2013 року - 677419,00 грн, жовтень 2013 року - 389693,00 грн, листопад 2013 року - 279240,00 грн, грудень 2013 року - 605414,00 грн; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік на загальну суму 4241820,00 грн, у тому числі за І квартал 2014 року у сумі 399678,00 грн, ІІ квартал 2013 року - 1456606,00 грн, ІІІ квартал 2013 року - 1223872,00 грн, ІV квартал 2013 року - 1161664,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Сістем Енерджи Нью», оскільки згідно акту ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сістем Енерджи Нью» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01.12.2012 року по 31.12.2013 року» від 04.07.2014 року №531/26-57-22-04-10/38441999, в ході проведення звірки не встановлено факт взаємовідносин (передачі товарів, робіт, послуг) з контрагентами - покупцями, у зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів; звіркою встановлено відсутність будь - якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства; відсутність підприємства за юридичною адресою. Окрім цього, посадові особи контролюючого органу посилаються на висновок експерта від 03.04.2014 року №243, яким встановлено, що підписи від імені гр. ОСОБА_2 (директора ТОВ «Сістем Енерджі Нью») в наданих на дослідження документах (реєстраційна заява платника ПДВ від 22.11.2012 року №1-ПДВ, довіреність від 20.11.2012 року №2, від 09.12.2012 року №4, заява на видачу довідки 4-ОПП від 20.11.2012 року, договір з ТОВ «Леотрейдинг Плюс» від 22.11.2012 року №1, специфікація на поставку товару від 22.11.2012 року №1, статут ТОВ «Сістем Енерджи Нью») виконані трьома особами.

15 вересня 2014 року відповідачем на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення - рішення:

- №128826552209, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5302275,00 грн, у тому числі за основним платежем 4241820,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1060455,00 грн;

- №128926552209, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6689049,00 грн, у тому числі за основним платежем 4459366,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 2229683,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Алєксандрія» (замовник) та ТОВ «Сістем Енерджи Нью» (підрядник), були укладені аналогічні договори від 07.10.2013 року №07/10-13А, від 12.09.2013 року №12/09-13А, від 16.09.2013 року №16/09-13А, від 16.10.2013 року №16/10-13А, від 09.09.2013 року №09/09-13А, від 01.02.2013 року №01/02-13А, від 01.03.2013 року №01/03-13А, від 02.04.2013 року №02/04-13А, від 02.08.2013 року №02/08-13А, від 04.02.203 року №04/02-13А, від 04.04.2013 року №04/04-13А, від 05.02.2013 року №05/02-13А, від 06.02.2013 року №06/02-13А, від 06.03.2013 року №06/03-13А, від 08.02.2013 року №08/02-13А, від 10.07.2013 року №10/07-13А, від 11.02.2013 року №11/02-13А, від 11.03.2013 року №11/03-13А, від 15.07.2013 року №15/07-13А, від 17.06.2013 року №17/06-13А, від 18.03.2013 року №18/03-13А, від 24.05.2013 року №24/05-13А, від 25.07.2013 року №25/07-13А, від 28.05.2013 року №28/05-13А, від 28.08.2013 року №28/08-13А, від 26.02.2013 року №30/02-13А, на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах будівництва «Будівництво промтоварних та розподільчих складів з окремо розташованою будівлею холодильника та благоустроєм прилеглої території на території Калинівської селищної ради Броварського району Київської області», відповідно до умов яких підрядник зобов'язувався своїми силами і засобами та на свій ризик виконати визначені договором будівельні роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані роботи.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надані додатки №1 до договорів (договірна ціна), довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, акти про приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, податкові наклдані, акти на закриття прихованих робіт, згідно яких були проведений огляд робіт, що були виконані ТОВ «Сістем Енерджи Нью»; на підтвердження оплати наданих ТОВ «Сістем Енерджи Нью» послуг за вказаними вище договорами на виконання будівельно-монтажних робіт були надані відповідні банківські виписки з відмітками банку.

Також, на вимогу суду першої інстанції з метою підтвердження мети здійснення господарських операцій та зв'язку між фактом придбання послуг у контрагента із господарською діяльністю, позивачем надані, зокрема: ліцензія ТОВ «Сістем Енерджи Нью» на право здійснення господарської діяльності; докази на підтвердження факту, що ТОВ «Сістем Енерджи Нью» був генеральним підрядником; первинні бухгалтерські документи та документи на підтвердження ведення податкового обліку; належним чином засвідчені копії документів на підтвердження реальності господарських операцій (за перевіряймий період), а саме: декларації з податку на прибуток за перевіряймий період; декларації з податку на додану вартість за перевіряймий період; оборотно-сальдові відомості; договори; наказ директора від 29.11.2013 року №12 про проведення щорічної інвентаризації; акти інвентаризації.

Судом першої інстанції встановлено, що договори на виконання будівельно-монтажних робіт були укладені позивачем із ТОВ «Сістем Енерджи Нью» з метою виконання своїх обов'язків, як підрядника, перед іншими контрагентами-замовниками, зокрема, ТОВ «Техенерготрейд», що підтверджується договорами, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, локальними кошторисами, банківськими виписками.

Також, про зв'язок між фактом придбання у ТОВ «Сістем Енерджи Нью» підрядних робіт та подальшою їх реалізацією замовнику ТОВ «Техенерготрейд» із господарською діяльністю позивача свідчать: ліцензія серії АЕ №182545, дозволи, сертифікат про закінчення будівництва, дозвіл на виконання будівельних робіт, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, декларація про початок будівельних робіт, загальний журнал робіт, наряди-завдання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

При цьому, не встановлення місцезнаходження юридичної особи та її посадових осіб не може бути підставою для збільшення податкових зобов'язань.

Крім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником послуг, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на висновок експерта від 03.04.2014 року №243, оскільки експертом були досліджені документи, які не стосуються спірних правочинів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що свідчить про необґрунтованість висновків акту перевірки.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно скасував податкові повідомлення - рішення від 15.09.2014 року №128826552209, №128926552209.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 22.06.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: О.М. Оксененко

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Оксененко О.М.