Ухвала суду № 45404119, 22.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8282/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Малтюроп Юкрейн" та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малтюроп Юкрейн" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Малтюроп Юкрейн" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 03 червня 2014 року № 0007742211.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03 червня 2014 року № 0007742211 в частині застосування пені в розмірі 8 545, 38 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Сторони не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі, а відповідач - повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Малтюроп Юкрейн» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними операціями по Контракту від 20 серпня 2013 року № 107-20-08/13 згідно листа філії «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк» 06 лютого 2014 року № 12312/71 по Контракту від 24 квітня 2013 року № 100-24-04/13, згідно листів філії «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 06 лютого 2014 року № 12312/71 та від 05 березня 2014 року № 12312/112, за результатами якої складено акт від 20 травня 2014 року № 1015/2211/30861821.

В ході перевірки було встановлено, що у період з 20 серпня 2013 року по 14 травня 2014 року позивач здійснював експортні операції по Контракту від 20 серпня 2013 року № 107-20-08/13, укладеному з нерезидентом ООО «Белгородсолод» (Росія) щодо купівлі-продажу солоду пшеничного.

На виконання умов вищезазначеного Контракту позивач у періоді, що перевірявся, у відповідності до митної декларації від 15 жовтня 2013 року № 014939 експортував на користь нерезидента ООО «Белгородсолод» (Росія) товар (солод пшеничний) на загальну суму 26 100, 00 євро (фактурна вартість товару в перерахунку по курсу НБУ на дату оформлення МД склала 282 968, 50 грн.). Граничний термін отримання валютної виручки - 13 січня 2014 року.

Позивачем до перевірки було надано доповнення № 3 від 27.11.13 до Контракту від 20 серпня 2013 року № 107-20-08/13, згідно якого у зв'язку з пошкодження товару ООО «Белгородсолод» (Росія) здійснює повернення пшеничного солоду (Акт експертизи № 1620 від 03 грудня 2013 року, виданий Білгородською торгово-промисловою палатою).

Відповідно до наданої до перевірки митної декларації від 11 лютого 2014 року № 020965, нерезидентом ООО «Белгородсолод» (Росія) було здійснено повернення товару (солоду пшеничного) на загальну суму 26 100, 00 євро (екв. 304 452, 68 грн.) з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків. Прострочення складає 29 днів (період прострочення з 14 січня 2014 року по 11 лютого 2014 року).

Висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення термінів розрахунків по Контракту від 20 серпня 2013 року № 107-20-08/13, укладеному з нерезидентом ООО «Белгородсолод» (Росія), до перевірки не надавався.

Документ уповноваженого органу країни, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин по вищезазначеному контракту, відсутній.

З цих підстав, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного повернення на митну територію України товару за контрактом від 20 серпня 2013 року № 107-20-08/13 з ООО «Белгородсолод» (Росія) на суму 26 100, 00 євро (еквівалент 304 452, 68 грн.).

На підставі акту перевірки від 20 травня 2014 року № 1015/2211/30861821 відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 03 червня 2014 року № 0007742211, яким за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД позивачу було нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 24 781, 60 грн.

Позивач заперечує правомірність вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача, у зв'язку з чим просить визнати його протиправним та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 23.09.1994№ 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 185/94-ВР), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 185/94-ВР, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, підставою для нарахування імпортеру пені є прострочення встановлених законодавством строків поставки товару (здійснення імпорту).

Позивач відповідно до Закону України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон № 959-XII) є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону № 959-XII та абзацу другого підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 № 136, імпорт це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону № 185/94-ВР передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону № 959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп "Під митним контролем" на товаросупровідних документах з відповідною датою.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2,4 Закону № 185/94-ВР є саме момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 21-136а11.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, товар за Договором від 20 серпня 2013 року № 107-20-08/13 (зовнішньоекономічний контракт) був експортований позивачем на користь нерезидента ТОВ «Белгородсолод» (Росія) згідно ВМД від 15 жовтня 2013 року № 102110000/2013/014939.

В свою чергу, момент перетину митного кордону України по причині повернення експортованого позивачем товару відбувся саме 01 лютого 2014 року, що підтверджується штампом Харківської обласної митниці «під митним контролем».

Отже, висновок податкового органу стосовно нарахування позивачу пені за 29 днів є безпідставним, оскільки нарахування пені мало б відбуватися саме в період з 14.01.2014р. по 01.02.2014р., тобто за 18 днів.

Саме це порушення було встановлено Філією «Креді Агріколь Банк», про що повідомлено в листі від 06.02.2014р. за вих.№12312/71 (а.с.115).

Слід також зазначити, що дата оформлення ВМД не завжди збігається з датою фактичного перетину митного кордону України, оскільки сама ВМД є документом, що підтверджує права особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і права та обов'язки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій (п. 8 Положення № 574). Прийняття ВМД для оформлення - закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, проставлення на ВМД штампа "Під митним контролем" та реєстрації декларації у журналі обліку ВМД (п. 2 Положення). Тобто дата оформлення ВМД - це дата випуску товару у заявлений митний режим, а не дата фактичного перетину митного кордону і, як наслідок, не дата імпорту товару.

Таким чином, оформлена ВМД не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Як висновок, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відбитка штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 03.06.2014 № 0007742211, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по сплаті пені за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності у розмірі 24781,60 грн.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Малтюроп Юкрейн" та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 28.04.15 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.