Ухвала суду № 45404084, 07.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-964/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріон-ЛТД" до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріон-ЛТД" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області Державної податкової служби, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 10.04.2009 № 0000402300/0, від 06.10.2009 № 0000402300/2, № 0008332300/2, від 04.12.2009 № 0000402300/3, № 0008332300/3.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 04.12.2009 № 0008332300/3 та від 04.12.2009 № 0000402300/3.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ«Аріон-ЛТД» є юридичною особою та перебувало на час виникнення спірних правовідносин на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби.

У березні 2009 року посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі статті 11та 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Аріон-ЛТД» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп», за період з 01.07.2007 по 31.03.2008.

За результатами перевірки складено акт від 31.03.2009 № 163/23-1/33870514, в якому зафіксовано, що ТОВ «Аріон-ЛТД» не дотримано вимог частин першої, другої статті 215, частини другої статті 228 та частини першої статті 236 Цивільного кодексу України, що виявилось у вчиненні правочинів з ТОВ «Лік Груп», які не були спрямовані на реальне настання наслідків, ними обумовлених.

На думку податкового органу вказані вище порушення призвели до безпідставного формування позивачем валових витрат за III - IV квартали 2007 року і І квартал 2008 року у загальному розмірі 1 327 935,74 грн. та податкового кредиту за липень - вересень, листопад - грудень 2007 року і лютий - березень 2008 року у загальному розмірі 265 587,25 грн., оскільки правочини з придбання у ТОВ «Лік Груп» товарів та робіт фактично не відбулись та не створили жодних юридичних наслідків, а відтак включення позивачем вказаних операцій до об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість суперечило приписам підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) та підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

За наслідками цієї перевірки та з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження податковим органом було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 04.12.2009 № 0000402300/3, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 398 380,88 грн. (у тому числі 265 587,25 грн. за основним платежем та 132 793,63 грн. за штрафними санкціями);

- податкове повідомлення-рішення від 04.12.2009 № 0008332300/3 про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 497 975,91 грн. (у тому числі 331 983,94 грн. за основним платежем та 165 991,97 грн. за штрафними санкціями).

Згідно з матеріалами справи у період з липня 2007 року по березень 2008 року позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» укладено договори від 03.07.2007 № 66/07-1, 07.08.2007 № 73/08, 05.09.2007 № 81/09, 12.11.2007 № 83/11, 17.12.2007 № 96/12, 05.02.2008 № 0027/02/08, 05.03.2008 №07/03/08, відповідно до умов яких контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання виконати доручені позивачем роботи, пов'язані з монтажем систем автоматики і вентиляції на об'єктах нерухомості замовника та обробкою металевих конструкцій, а позивач зобов'язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

Протягом липня-вересня, листопада-грудня 2007 року та лютого-березня 2008 року між ТОВ «Аріон-ЛТД»іТОВ «Лік Груп» підписано акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в у межах вказаних вище договорів, відповідно до яких позивач прийняв виконані контрагентом пусконалагоджувальні роботи та роботи з монтажу систем вентиляції, автоматики насосної станції, лінії заповнення резервуару, системи водяного пожежогасіння та обробки несучих металевих конструкцій на об'єктах нерухомості (склад готової продукції за адресою: вул. Індустріальна, 7, с. Калинівка, Київська область, житлові комплекси за адресами: вул. Жовтнева, буд. 21-А, м. Вишневе, Київська область та вул. Постишева, 1, 1-В, м. Бровари, Київська область, готельний комплекс в с. Мощун Київської області, житлові будинки за адресами: вул. Грушевського, буд. 7, м. Бровари та вул. Милославська, 5, м. Київ, торговий центр за адресою: вул. Жовтнева, 55, смт Баришівка, Київська область, центр соціального захисту інвалідів в м. Переяслав - Хмельницький Київської області) та оцінив їх вартість за узгодженими з контрагентом довідками про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3 на загальну суму 1 204 536,79 грн., у тому числі ПДВ - 200 756,13 грн.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни послуг, ТОВ «Лік Груп» були виписані податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Витрати у загальному розмірі 1 003 780,66 грн., понесені ТОВ«Аріон-ЛТД» на придбання виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» будівельних робіт, та податок на додану вартість у сумі 200 756,13 грн., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем, відповідно до валових витрат за III - IV квартали 2007 року і І квартал 2008 року та податкового кредиту за липень - вересень, листопад - грудень 2007 року та лютий - березень 2008 року.

У ході перевірки податковим органом також встановлено, що у серпні та листопаді 2007 року позивачем придбано у ТОВ«Лік Груп» технічне обладнання (шафи автоматичного керування насосами зовнішнього пожежогасіння, комплекти кріплення, програмні модулі, кабелі, дюбелі, модулі живлення, модулі дискретних виходів тощо). Придбання товару здійснювалось позивачем без укладення договорів на підставі рахунків-фактур від 27.08.2007 № 41, 20.11.2007 № 67, 27.11.2007 № 73, що виписувались ТОВ«Лік Груп».

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента здійснювалось у період з 31.08.2007 по 28.11.2007 у шляхом підписання видаткових накладних від 31.08.2007 № 41, від 27.11.2007 № 73 та від 28.11.2007 № 67 на загальну суму 388 986,71 грн., у тому числі ПДВ - 64 831,12 грн.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів, ТОВ«Лік Груп» виписано податкові накладні від 31.08.2007 № 08313; від 27.11.2007 № 11272;від 28.11.2007 № 11281.

Витрати у загальному розмірі 324 155,59 грн., понесені позивачем на придбання товарів у його контрагента, та податок на додану вартість у сумі 64 831,12 грн., сплачений у складі їх ціни, включено позивачем, відповідно, до валових витрат за III - IV квартали 2007 року та податкового кредиту підприємства за серпень та листопад 2007 року.

Разом з цим, висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств ґрунтується на твердженнях про відсутність у його контрагента права на складання первинних документів податкового обліку, а відтак витрати, понесенні позивачем у зв'язку з придбанням товарів і робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп», та податок на додану вартість, сплачений у складі їх ціни, не можуть вважатися документально підтвердженими.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 18.07.2008 у справі № 4133/08 визнано недійсними з 08.08.2007 нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» та реєстрацію ТОВ«Лік Груп» платником податку на додану вартість.

На виконання вказаного вище рішення суду Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва складено акт від 24.02.2009 № 6882 про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» як платника податку на додану вартість, згідно з яким датою анулювання реєстрації є 08.08.2007.

Тобто, зазначена постанова винесена Голосіївським районним судом міста Києва після дослідження пояснень ОСОБА_2, який значився засновником ТОВ «Лік Груп», а саме, що він дізнався, що є засновником та директором ТОВ «Лік Груп» лише після запрошення до органів державної податкової служби. Ніяких документів фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Лік Груп» він не підписував та не приймав участі у реєстрації вказаного підприємства, формуванні його статутного фонду, не підписував жодної податкової декларації, первинних бухгалтерських документів, договорів, актів виконаних робіт, на посаду директора підприємства нікого не призначав, наміру, займатись підприємницькою діяльністю не мав, у трудових відносинах з вказаним підприємством не перебував та не мав реальної можливості впливати та контролювати як засновник діяльності підприємства.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини ТОВ «Аріон-ЛТД» з контрагентом ТОВ «Лік Груп» документально підтверджені та мали реальний характер, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено з тих мотивів, що первинні документи, підписані не уповноваженою особою, не мають підтверджувальної сили первинних документів, а тому не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку та підтверджувати право позивача на валові витрати та податковий кредит.

Водночас, скасовуючи постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 та направляючи справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суду України в своїй ухвалі від 26.11.2014 зазначив наступне.

Неприпустимим є позбавлення платника права на податкову вигоду з формальних підстав в зв'язку з тим, що первинні документи підписані не уповноваженими особами, й за недоведеності податковим органом, що платникові було відомо про цей факт, або того, що платником не було проявлено розумної обачності при укладенні та виконанні господарських договорів.

Підписання документів неповноважною особою не виключає реальність виконання господарської операції. У податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, посилаючись лише на вказану обставину, а повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію

При вирішенні цього спору апеляційний суд не повинен був обмежуватися формальною невідповідністю поданих позивачем первинних документів (складенням яких опосередковувалися спірні операції з поставки підрядних робіт та товарів позивачеві) вимогам закону з огляду на їх підписання не уповноваженою особою, а мав дослідити ці первинні документи на предмет відповідності їх змісту реальним фактам господарської діяльності, перевіривши фактичне виконання спірних операцій та їх відображення позивачем у податковому обліку у відповідності з дійсним економічним змістом.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції та виходить з такого.

Згідно з частиною п'ятою статті 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Ураховуючи висновки Вищого адміністративного суду України, суд апеляційної інстанції керується тим, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарських операцій та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст цих господарських операцій.

Відповідно до вимог частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини четвертої статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Таким чином, постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 18.07.2008 у справі № 4133/08 та анулювання податковим органом реєстрації ТОВ «Лік Груп» як платника податку на додану вартість з 08.08.2007 на підставі акта від 24.02.2009 не можуть бути належними і беззаперечними доказами відсутності реального виконання господарських операцій між позивачем і ТОВ«Лік Груп» з надання/отримання послуг, придбання товарів у 2007- березні 2008 роках.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження реальності здійснення господарських відносин «Аріон-ЛТД» з контрагентом ТОВ «Лік Груп»у зв'язку з наступним.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України N 168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 6.2 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що у разі, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Водночас, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2статті 7 Закону України № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Пунктом 9.8Закону України № 168/97-ВР та пунктом 25 Положення про порядок реєстрації платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79, визначено випадки та порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Зокрема, пунктом 9.8 статті 9 Закону України N 168/97-ВР передбачено, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до підпункту 25.2.2 пункту 25 Положення про порядок реєстрації платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформлюється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ.

Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається днем прийняття такого рішення.

Акт про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Лік Груп» як платника податку на додану вартість складено Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва 24.02.2009.

Враховуючи, що анулювання реєстрації ТОВ«Лік Груп» платником податку на додану вартість відбулось лише у лютому 2009 року, контрагент позивача протягом липня 2007 року - березня 2008 року не був позбавлений права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

В силу статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV правовим наслідком визнання недійсними установчих документів юридичної особи, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, є постановлення судового рішення про припинення юридичної особи та подальше здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі і держави.

Однак, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод та інших документів та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 26.09.2006 у справі № 21-358во06 та від 13.01.2009 у справі № 21-1578во08.

За таких обставин, нарахування позивачем податкового зобов'язання, визначення ним об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємства та сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури та реєстраційної дисципліни його контрагентом.

Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Як установлено під час розгляду справи, результати спірних правовідносин між позивачем та ТОВ «Лік Груп» належним чином відображені у податковій звітності, відповідають зареєстрованому економічному змісту діяльності як позивача, так і його контрагента. Реальність отримання позивачем за спірними договорами послуг і товарів також підтверджена відповідними дослідженими вході розгляду справи первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, платіжними дорученнями, банківськими виписками, які підставою для відображення показників валових витрат та податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Так, на момент укладення та виконання спірних правочинів позивачем з ТОВ«Лік Груп» вказана юридична особа-контрагент не була припинена у визначеному законом порядку та на час вчинення господарських взаємовідносин була наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, була зареєстрованим платником ПДВ.

Відповідно до змісту рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які на підставі частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету чи порушив вимоги законодавства щодо видачі та оформлення первинних документів, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому такі порушення контрагентом не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку (позивача) на податковий кредит та формування валових витрат за наявності факту здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали цієї справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставили під сумнів цивільну правоздатність контрагента позивача ТОВ«Лік Груп».

Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги доведеність позивачем доцільності та подальшого використання у власній господарській діяльності отриманих від контрагентапослуг/товарів.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, відповідач не надав суду жодних належних доказів,які б свідчили про можливу недобросовісність ТОВ «Аріон-ЛТД» під час здійснення господарських операцій з придбання послуг/товарів у ТОВ «Лік Груп», зокрема його обізнаність про підписання первинних документів неповноважною особою, а також про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за результатами правовідносин з цим контрагентом.

Водночас, установлені в ході розгляду справи обставини спростовують доводи податкового органу.

Таким чином, аналізуючи обставини цієї справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності всіх обов'язкових підстав для формування ТОВ «Аріон-ЛТД»податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Лік Груп» та про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість на суму 398 380,88 грн., в тому числі: за основним платежем - 265 587,25 грн., за штрафними санкціями - 132 793,63 грн., податку на прибуток підприємству розмірі 497 975,91 грн., у тому числі 331 983,94 грн. за основним платежем та 165 991,97 грн. за штрафними санкціями), оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 04.12.2009 № 0000402300/3 та № 0008332300/3.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.