Постанова № 45403475, 16.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. справа№ 910/17510/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Лаврик А.М.

відповідача - Лобанова С.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»

на рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 р.

у справі № 910/17510/14 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»

про стягнення пені у сумі 525 979,63 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (далі - відповідач) про стягнення 9 619 828,50 грн основного боргу, 242 989,94 грн пені, 33 373,12 грн 3% річних, 48 768,10 грн інфляційних втрат.

У вересні 2014 року позивач звернувся із заявою про збільшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 14 810 249,00 грн, пеню у сумі 525 979,63 грн, 3% річних у сумі 67 331,89 грн, інфляційні втрати у сумі 87 442,49 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.11.2014 р. у справі № 910/17510/14 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9 619 828,50 грн провадження у справі було припинено; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 000,00 грн пені, 67 331,89 грн 3% річних, 87 442,49 грн інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 р. у справі № 910/17510/14 рішення Господарського суду м. Києва від 03.11.2014 р. було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2015 р. рішення Господарського суду м. Києва від 03.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 р. у справі № 910/17510/14 було скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 524 979,63 грн та направлено справу в цій частині на новий розгляд; в іншій частині вказані рішення судів були залишені без змін.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 р. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» 524 979,63 грн пені.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, з урахуванням заяви про уточнення апеляційної скарги, частково скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове про стягнення з відповідача на користь позивача 5 259,80 грн пені.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що ситуація, за якої виникла заборгованість відповідача перед позивачем, є цілком винятковою, викликана тяжким фінансовим становищем відповідача з незалежних від нього причин, а тому звернувся до господарського суду про зменшення розміру пені на підставі ст. 233 ГК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 16.06.2015 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.04.2011 р. між Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі -виконавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (далі - замовник) було укладено договір № УГВ2949/06-11 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець надає замовнику на відремонтованих, відновлених або нових свердловинах, які є об'єктами спільної діяльності за договором № 3, послуги по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату замовника та передає замовнику обсяг товарного природного газу, нафти та газового конденсату у пункті поставки, визначеному п. 2.5 цього договору. Виконавець надає замовнику на родовищах, облаштованих компресорними станціями (установками) за рахунок спільної діяльності за договором № 3, послуги по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу та газового конденсату замовника, видобутого за допомогою компресорних станцій (установок), та передає замовнику обсяг товарного природного газу та газового конденсату у пункті поставки, визначеному п. 2.5 даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору замовник зобов'язується оплатити виконавцю вартість наданих послуг згідно з п. 3.1 даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, проте відповідачем оплата наданих позивачем послуг належним чином та у повному обсязі здійснена не була, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 14 810 249,00 грн.

Разом з тим, відповідач не заперечував наявності та розміру у нього заборгованості перед позивачем за договором.

Так, під час розгляду справи у Господарському суді міста Києва відповідач сплатив суму заборгованості, що підтверджується банківськими виписками за 18.09.2014 р., 25.09.2014 р., 26.09.2014 р., 30.09.2014 р., 15.10.2014 р.

У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 525 979,63 грн пені за період з 10.06.2014 р. по 04.09.2014 р.

При цьому, відповідач просив суд зменшити розмір пені відповідно до ст. 233 ГК України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені та відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, місцевий суд виходив з того, що обставини, викладені відповідачем, не є винятковими та, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання відсутні правові підстави для зменшення розміру пені.

Однак суд апеляційної інстанції такий висновок суду першої інстанції вважає необґрунтованим, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Як передбачено ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.2 укладеного договору у випадку несвоєчасного та/або неповного перерахування коштів відповідно до п. 4.2 даного договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Встановлено, що в період з вересня 2013 року по серпень 2014 року НАК «Нафтогаз України» не включала природний газ, видобутий спільною діяльністю за договором № 3 від 10.06.2002 р., оператором якої є відповідач, до планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу, у зв'язку з чим відповідач не міг реалізувати видобутий природний газ та оплатити вчасно послуги позивача. Винятком були лише березень та червень 2014 р., коли був включений обмежений обсяг газу, з метою надання можливості відповідачу виплатити заробітну плату працівникам та частково сплатити податковий борг, щоб не допустити примусового продажу майна учасників спільної діяльності податковими органами.

Враховуючи те, що в спірний період податкове навантаження становило близько 80 млн. грн щомісячно, фонд заробітної плати становив близько 3 млн. грн на місяць, надходження від реалізації нафти та конденсату не перевищили 30 млн. грн на місяць, а реалізація природного газу в планові (розрахункові) баланси надходження та розподілу природного газу у відповідача, як оператора спільної діяльності, що є відповідальним за сплату податків, виник не лише борг перед позивачем й іншими контрагентами, а й податковий борг, що в свою чергу призвело до того, що податкові органи розпочали передбачені законодавством України процедури арешту майна спільної діяльності та примусового стягнення коштів.

За п. 6.3.11 договору № 3 про спільну діяльність позивач зобов'язався сприяти включенню та обліку видобутого природного газу в розрахунковий баланс НАК «Нафтогаз України».

Таким чином, зазначені вище обставини з виникнення заборгованості відповідача перед позивачем є винятковими, та викликані тяжким фінансовим становищем відповідача з незалежних від нього причин, а також бездіяльністю позивача в порушення умов п. 6.3.11 договору № 3 про спільну діяльність.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість за договором відповідачем була сплачена в повному обсязі, залишилися несплаченими тільки 3% річних, інфляційні втрати та пеня.

Оскільки, за виключенням спірного періоду, відповідач намагався своєчасно оплачувати послуги позивача, добровільно сплатив основну заборгованість до винесення рішення судом першої інстанції, заборгованість за договором виникла внаслідок не включення природного газу відповідача в місячний баланс газу з незалежних від нього причин, та враховуючи незначний період прострочення основного зобов'язання, судова колегія дійшла висновку про наявність у даному конкретному випадку виняткових обставин у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір заявленої пені на 70%, що є співмірним розміру 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем, відповідає вимогам співрозмірності та враховує інтереси обох сторін, що у свою чергу відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача та додаткове джерело отримання прибутків кредитором.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 525 979,63 грн пені підлягають задоволенню тільки в частині стягнення з відповідача 157 493,89 грн пені, що складає 30 % від загального розміру пені, нарахованої позивачем.

При цьому судовою колегією враховано вказівки касаційної інстанції під час нового розгляду справи та вирішено спір на підставі належних доказів.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції від 20.04.2015 р. у справі № 910/17510/14 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 157 493,89 грн пені, в іншій частині у задоволенні позову щодо стягнення пені слід відмовити.

Стосовно розподілу судових витрат колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення у справі № 910/17510/14 від 03.11.2014 р., місцевим судом було правильно розподілено судовий збір за подання позовної заяви, в тому числі і за вимоги про стягнення пені.

Стосовно витрат відповідача за подання апеляційної скарги, то відповідно до ст. 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 р. у справі № 910/17510/14 скасувати частково та прийняти нове рішення.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська,13-19, код ЄДРПОУ 30162340) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська,26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 157 493 (сто п'ятдесят сім тисяч чотириста дев'яносто три),89 грн пені.

5. В іншій частині позовних вимог стосовно стягнення пені відмовити.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська,26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська,13-19, код ЄДРПОУ 30162340) 3 681 (три тисячі шістсот вісімдесят одна),86 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

8. Матеріали справи № 910/17510/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

9. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко