Постанова № 45403373, 17.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. Справа№ 910/2239/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: Хитрова Л.В. - представник, дов. № Э.37.7.0.0./Д-936 від 04.08.2014;

від відповідача: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015

у справі № 910/2239/15-г (Паламар П.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

про відшкодування шкоди, ціна позову 20 490,00 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/2239/15-г відкладено на 15.06.2015, а у судовому засіданні 15.06.2015 у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/2239/15-г оголошено перерву до 17.06.2015.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі № 910/2239/15-г у позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивач, як страховик, згідно із меморіальним ордером № 1 від 21.06.2012 виплатив власнику пошкодженого автомобіля "ВАЗ 21110", д.н. ВВ5210АН, відповідно до умов укладеного з ним договору страхування наземного транспорту № LGH1A@40309013 від 14.07.2011 страхове відшкодування в розмірі 21 000,00 грн., що обчислене, виходячи з характеру пошкоджень та його залишкової вартості після ДТП, за вирахуванням франшизи; особами, відповідальними за завдані Публічному акціонерному товариству комерційному банку "Приватбанк" збитки, в даному випадку є відповідач, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та гр. Григоренко О.В., відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України у тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем як страховиком; виходячи з вимог ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, до позивача перейшов той же обсяг прав, який мало, у зв'язку зі спірною дорожньо-транспортною пригодою, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"; право на відшкодування шкоди за рахунок відповідача виникло в позивача з часу настання страхового випадку, тобто з 09.12.2011; з матеріалів справи вбачається, що в суд з вказаним позовом позивач звернувся 02.02.2015, тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач; доказів поважності причин пропуску указаного строку суду не надано, тому підстави для його поновлення відсутні; за таких обставин у позові стосовно до вимог ст. 267 ЦК України слід відмовити з цих підстав.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі № 910/2239/15-г скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що суд помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку із тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, а доказів поважності причин пропуску вказаного строку суду не надано, адже, ч. 6 ст. 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, отже, перебіг позовної давності розпочався з 20.06.2012 - з моменту виплати страхового відшкодування, а не з часу настання страхового випадку - 09.12.2011, як це визначено судом.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги, зазначає, що враховуючи ст. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства України податку на додану вартість, а тому, позовні вимоги позивача не можуть бути більшими, ніж 16 290,00 грн. (21 000,00 - 4 200,00 (20% ПДВ) - 510,00 (франшиза).

17.06.2015 позивачем через відділ документального забезпечення суду подано письмове пояснення до апеляційної скарги, у якому позивач не погоджується із доводами відповідача про зменшення розміру страхового відшкодування на розмір податку на додану вартість, оскільки розмір страхового відшкодування визначено по відношенню до страхової суми без урахування податку на додану вартість, крім того, виплата страхового відшкодування проведена без ПДВ, що відображено у графі: "Призначення платежу" платіжного доручення № 6992 від 20.06.2012.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмового пояснення, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування 20 490,00 грн.; судових витрат.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування позовної давності.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.07.2011 між позивачем та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" укладено договір страхування наземного транспорту № LGH1A@40309013, відповідно до п.п. 4.1, 5.1, якого, предметом договору страхування є майнові інтереси Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", за договором страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, вказаним в п. 5.1; за цим договором, майном, що страхується, є транспортний засіб: марка і модель: ВАЗ 21110, рік випуску: 2004, реєстраційний номер: ВВ5210АН, номер кузову: ХТА2111004156413.

Пунктом 9 договору № LGH1A@40309013 погоджено строк дії договору: з 14.07.2011 по 13.07.2012.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996, № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Така ж норма закріплена і в ч. 1 ст. 979 ЦК України.

Згідно із ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається із довідки Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в Луганській області, виданої Чівікову В.М., 09.12.2011 о 09 год. 50 хв. на а/д М-04 Знам'янка-Луганськ-Ізварино, 628км+300м, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб ВАЗ 21110, номерний знак ВВ5210АН, кузов ХТА2111004156413, отримав механічні пошкодження: передньої правої частини, бокової правої частини, передньої центральної частини, задньої правої частини.

12.12.2011 Чівіковим В.М. подано позивачу заяву про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до п. 15.11 договору № LGH1A@40309013 у разі, якщо страхова сума складає певну частку вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку, страхове відшкодування визначається пропорційно відношенню страхової суми до дійсної вартості ТЗ на день настання страхового випадку.

У висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 114/02/12-27 від 18.01.2012 зазначено, що ринкова вартість автомобіля ВАЗ2111, реєстраційний номер ВВ5210АН, на дату оцінки складає 29 971,60 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ2111, реєстраційний номер ВВ5210АН, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,55) складає: 30 278,90 грн.

Згідно із п.п. 3.3, 3.5 страхового акту № И-2193 від 20.06.2012, складеного позивачем, розмір спричиненої шкоди (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу - 0,55), висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 114/02/12-27 від 18.01.2012, складеному ПП Сорокіним Д.В. - 30 278,90 грн., тобто автомобіль вважається знищеним; згідно із п.п. 15.9, 15.11, 15.12 договору страхування, страхове відшкодування розраховується з урахуванням зносу запасних частин, пропорційно відношенню страхової суми до дійсної вартості автомобіля за мінусом франшизи; сума страхового відшкодування, за умовами страхування (якщо автомобіль пошкоджено більш, ніж на 80% страхової суми і страхувальник бажає залишити право власності на автомобіль за собою, тоді до виплати належить 70% страхової суми) складає: 30 000,00 грн. - 70% - 0,00 грн. = 21 000,00 грн., де 0,00 грн. - безумовна франшиза відповідно до умов договору; до виплати 21 000,00 грн.

Позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 21 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6992 від 20.06.2012 та меморіальним ордером № 1 від 21.06.2012.

Статтею 27 Закону № 85/96-ВР встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Така ж норма закріплена і у ст. 993 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 23.01.2012 у справі № 3/1210/132-2012 встановлено, що 09.12.2011 о 09 год. 40 хв., на 628км автомобільної дороги М-04, Григоренко О.В., керуючи автомобілем марки "Форд фієста" н.з. ВВ9418ВВ не впевнився в безпеці свого маневру, виїхав на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 21110 ВВ5210АН, під керуванням Чівікова В.М., після зіткнення автомобіль "Форд фієста" виїхав за межі проїзної частини та перевернувся, а автомобіль "ВАЗ 21110" скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 21121 н.з. ВВ8709СА під керуванням Федосєєва М.І.; в результаті ДТП зазначені автомобілі отримали механічні ушкодження; Григоренка О.В. визнано винним у скоєнні правопорушень, що передбачені ст. 124 КУпАП.

Як вбачається із матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність Григоренка О.В., в момент ДТП, була застрахована відповідачем відповідно до полісу № АА1615771 на транспортний засіб: Ford Fiesta, державний номер ВВ9418ВВ.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV, із змінами і доповненнями (далі Закон № 1961).

Згідно із ст. 22 Закону № 1961 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961 у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України; якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності Григоренка О.В., є особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки відповідно до положень Закону № 1961, встановлених полісом № АА1615771.

Страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, або до особи, в якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату матеріального відшкодування; таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову до суду; неподання позивачем заяви про страхове відшкодування відповідачу відповідно до статті 37 Закону № 1961 не є підставою для відмови у виплаті відшкодування.

Відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961 підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/9494/14.

За правилами п. 12.1 ст. 12 Закону № 1961 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Зі змісту полісу № АА1615771 вбачається, що франшиза становить 510,00 грн.

Отже, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу 20 490,00 грн. (21 000,00 грн.-510,00 грн.).

В матеріалах справи відсутні докази перерахування відповідачем позивачу спірного страхового відшкодування у розмірі 20 490,00 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 20 490,00 грн.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

За приписом частини шостої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основного зобов'язання; тому, зокрема, право страховика за договором страхування на подання до суду регресного позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку (п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Отже, за регресними зобов'язаннями перебіг строку позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, а саме з дня виплати страхового відшкодування.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 910/177/14.

Таким чином, саме з 20.06.2012 - моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором № LGH1A@40309013 у нього виникло право подати регресний позов до суду, тому, оскільки позов подано до суду 02.02.2015, позовна давність не пропущена.

Також, відповідачем безпідставно, 20% ПДВ застосовується до суми 21 000,00 грн., оскільки згідно із матеріалами справи, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, 30 278,90 грн., а розмір страхового відшкодування вираховано із застосуванням умов договору страхування, укладеного позивачем про межу страхового відшкодування.

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У графі: "Призначення платежу" платіжного доручення № 6992 від 20.06.2012 зазначено: "Выпл. страх. возм. Приватбанк, 20178026 (дог. № LGH1A@40309013 от 22.07.2011, акт И-2193 от 20.06.2012) (карт. 6786557) без НДС".

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що позивачем виплачено страхове відшкодування без урахування податку на додану вартість.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на необхідність зменшення суми страхового відшкодування на розмір податку на додану вартість, оскільки положення Закону № 1961, в редакції, чинній, як на момент ДПТ, так і на момент виплати страхового відшкодування - 20.06.2012, не передбачали зменшення суми страхового відшкодування на суму податку на додану вартість, при цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 09.07.2013 у справі № 5011-19/13602-2012.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сплив позовної давності почався з часу настання страхового випадку, тобто з 09.12.2011, як із таким, що не відповідає нормі процесуального права.

Статтею 82 ГПК України встановлено, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, в оскаржуваному рішенні не наведено мотивів застосування іншої правової позиції, ніж в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 910/177/14.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі № 910/2239/15-г скасувати повністю.

3. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, Шевченківський район, вул. Воровського, буд. 33; ідентифікаційний код 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49004, м. Дніпропетровськ, Жовтневий р-н, вул. Набережна Перемоги, буд. 32; ідентифікаційний код 33248430) 20 490,00 грн. відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, 1 827,00 грн. судового збору.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, Шевченківський район, вул. Воровського, буд. 33; ідентифікаційний код 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49004, м. Дніпропетровськ, Жовтневий р-н, вул. Набережна Перемоги, буд. 32; ідентифікаційний код 33248430) 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/2239/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 19.06.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай