Постанова № 45403308, 17.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. Справа№ 910/21235/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О..

від позивача - Гордієнко І.С. Представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Груп"

на рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2015

у справі № 910/21235/14 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Груп"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Альба Україна"

про стягнення 2 132 229,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.05.2015р. позов Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Груп" на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" 1 262 542 (один мільйон двісті шістдесят дві тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 27 коп. основного боргу, 140 526 (сто сорок тисяч п'ятсот двадцять шість) грн. 29 коп. пені, 34 763 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн. 15 коп. 3 % річних, 694 398 (шістсот дев'яносто чотири тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 25 коп. збитків від інфляції, 29 191 (двадцять дев'ять тисяч сто дев'яносто одну) грн. 30 коп. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елегант-Груп" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2015р. по справі №910/21235/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Груп" прийнято до провадження.

Представник позивача проти апеляціної скарги заперечує, просить суд рішення господарського суду Чернігівської області від 26.02.2015р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у відзиві.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Груп" та приватного акціонерного товариства "Альба Україна" в судове засідання не з'явились. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Груп" та приватного акціонерного товариства "Альба Україна", які повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

04 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елегант-Групп" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 48-10 (далі Договір)./а.с.39 т.1/

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

У пункті 2.5. Договору зазначено, що сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних.

Згідно з пунктом 5.1. Договору покупець проводить оплату товару у формі безготівкового рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до пункту 7.1. Договору у випадку порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує заподіяну з її вини шкоду та сплачує штрафні санкції, предбачені даним розділом договору та чинним законодавством України.

Пунктом 7.2. передбачено у разі порушення покупцем п.5.2., він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Пунктом 10.2. Договору закріплено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік.

Відповідно до умов Договору продавець у період з 15.04.2014 року до 26.04.2014 року поставив покупцю вироби медичного призначення на суму 1 268 189,90 грн., що підтверджується видатковими накладними./а.с.47-250 т.1, а.с.1-250 т.2, а.с.1-134 т.3/.

05.06.2014 року між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги № 70477-20/14-7 відповідно до пункту 1.1. якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 1 268 189,90 (один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч сто вісімдесят дев'ять) гривень 90 копійок у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Групп" у сумі 1268189,90 (один мільйон двісті шістдесят вісім тисяч сто вісімдесят дев'ять) гривень 90 копійок, що випливає з Договору купівлі-продажу № 48-10 від 04.01.2010 року, укладеного між боржником та первісним кредитором.

В обґрунтування підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва апелянт посилався на ту обставину, що спірний договір укладений без його згоди, не містить всіх істотних умов господарського договору; не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Раом з цим, апелянт посилається на те, що заміна кредитора в договорі купівлі-продажу відбулася без його повідомлнення, що є порушенням умов договору так і чинного закондавства України.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні встановлено статтею 516 Цивільного кодексу України, за якою заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, згода боржника на заміну кредитора іншою особою не передбачена умовами договору купівлі-продажу, права вимоги продавця до боржника передані новому кредитору за оспорюваним Договором.

Статтею 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим в силу частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, а відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Виходячи з положень вказаних норм, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду з приводу того, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на обсяг прав і зобов'язань боржника, а тому для нього не має істотного значення особа, якій надається виконання.

Крім того, посилання апелянта щодо не повідомлення його про відступлення прав вимоги, є необгунтованим, оскільки в матеріалах справи міститься повідомлення про здійснення відступлення права вимоги/а.с.35-38/.

Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору купівлі-продажу № 48-10 від 04.01.2010 року, за отриманий товар останній не розрахувався.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 262 542,27 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 140 526,29 грн. пені, 34 763,15 грн. 3 % річних, 694 398,25 грн. збитків від інфляції.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.2. Договору купівлі-продажу № 48-10 від 04.01.2010 року у випадку порушення покупцем пункту 5.2. Договору він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача пені є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних, збитків від інфляції, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Перевіривши нарахування пені 140 526,29 грн., 3 % річних 34 763,15 грн. та перерахунок судом інфляційних витрат 694 398,25 грн., колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із судом першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Щодо заяви про збільшення позовних вимог та дотримання порядку її подання, Київський апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта на те, що відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2015 року у справі № 910/21235/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2015 року у справі № 910/21235/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/21235/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Кропивна