Рішення № 45402071, 22.06.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2015 р. Справа № 918/594/15

за позовом Державного підприємства "Острозьке лісове господарство"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР - ІНВЕСТГРОУП"

про стягнення дебіторської заборгованості в сумі 15 800 грн. 55 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: Пригуза С.В., дов. від 05.01.2015 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У травні 2015 року Державне підприємство "Острозьке лісове господарство" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дар-Інвестгроуп" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 15 800,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

05.06.2014 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № 1490/1503л-14, за умовами якого продавець передає у власність на умовах франко-склад продавця необроблену деревину (товар) за номерами лотів (п. 4.1.), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, поставивши відповідачеві товар на суму 35 876,65 грн., про що свідчать товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

У свою чергу, відповідач, отримавши товар, провів часткові розрахунки на суму 20 000,00 грн., що стверджується банківськими виписками.

Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 15 876,65 грн., яку останній просить стягнути у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 96, 526, 530, 655, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України.

Ухвалою суду від 02.06.2015 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 15.06.2015 року.

Ухвалою суду від 15.06.2015 року розгляд справи відкладено на 22.06.2015 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.06.2014 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № 1490/1503л-14 (договір) за результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 3 кварталу 2014 року, який відбувся 05.06.2014 року, продавець передає у власність на умовах франко-склад продавця необроблену деревину (товар) за номерами лотів (п. 4.1.), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі (п. 1.1. договору).

За п.п. 12.1., 12.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Цей договір діє з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.4. договору поставка товару по цьому договору здійснюється згідно із щомісячним графіком поставок, який є невід'ємною частиною цього договору, на умовах франко- (нижній/проміжний/верхній) склад продавця (додаток № 1). Комплект товаросупровідних документів: товаротранспортна (залізнична) накладна, рахунок-фактура, податкова накладна, специфікація.

Пунктами 6.1.-6.3., 6.5. договору прийом-передача товару здійснюється на складі продавця за умовами:франко- (нижній/проміжний/верхній) склад продавця. За якістю - відповідно до норм відповідних ГОСТ, ТУ та ін. законодавства України; за кількістю - відповідно до товарно-транспортних чи залізничних накладних та специфікацій до них з підписом уповноваженої особи та печаткою продавця . Не пізніше 5 діб до передачі товару продавець повідомляє покупця про дату та місце поставки. Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної. У разі, якщо при прийманні-передачі товару покупець виявить неякісний товар, розходження по кількості товару між фактично наявним і зазначеним в товаросупровідних документах обсягах, складається акт за підписами представників обох сторін в двох екземплярах по одному кожній із сторін.

Як встановлено судом із матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу 70,868 куб.м. товару на загальну суму 35 876,65 грн., що стверджується товарно-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН) серії РВБ № 230380 від 06.08.2014 року (12,810 куб.м. на суму 8 883,06 грн. з ПДВ), № 230401 від 19.08.2014 року (41,958 куб.м. на суму 15 915,49 грн. з ПДВ), № 230438 від 11.09.2014 року (16,100 куб.м. на суму 11 078,10 грн. з ПДВ), податковими накладними від 06.08.2014 року, 19.08.2014 року.

Доказів виявлення неякісного товару чи розходження по його кількості сторонами суду не надано.

Згідно з п. 4.1. договору ціна на товар встановлена в гривнях за 1 куб.м. на умовах франко-склад продавця згідно з аукціонним свідоцтвом про результати проведення аукціону від 05.06.2014 року та становить загальну суму 124 400,00 грн. без ПДВ (конкретизація ціни по асортименту товару визначена цим пунктом та протоколом погодження ціни, який є додатком № 2 до договору).

У п.п. 7.1.-7.3., 8.1. договору сторони погодили, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок продавця за кожну партію товару згідно з виставленим рахунком-фактурою протягом 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати. Банківські витрати, пов'язані із перерахуванням коштів, оплачуються покупцем. Сума гарантійного внеску, перерахована покупцем на рахунок біржі для участі із продажу ресурсів необробленої деревини, зараховується в якості частини оплати за проданий товар. Покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару протягом 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу лист-звернення № 207 від 20.06.2014 року та рахунок-фактуру № СФ-0000313 від 17.06.2014 року, що стверджується списком № 206 згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком № 7468 від 24.06.2014 року.

Крім того, судом встановлено, що відповідач гарантійного внеску на рахунок біржі "Прайс" за участь в аукціоні з продажу необробленої деревини не сплачував (про що свідчить лист біржі № 113 від 18.06.2015 року), отже підстави для зарахування в якості частини оплати за проданий товар суми гарантійного внеску відсутні.

Відповідач, отримавши товар, провів часткові розрахунки на суму 20 000,00 грн., що стверджується банківськими виписками від 08.08.2014 року та від 19.08.2014 року.

Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 15 876,65 грн., з яких позивач просить суд стягнути 15 800,55 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 15 800,55 грн.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи, що позивач довів, а відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлену продукцію, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР-ІНВЕСТГРОУП" (вул. Міцкевича,32, оф. 45, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 38116679) на користь Державного підприємства "Острозьке лісове господарство" (пр-т Незалежності, 167, м. острог, Рівненська область, 35800, код ЄДРПОУ 00992763) 15 800,55 грн. основного боргу та 1 827,00 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 22.06.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.