Рішення № 45401933, 16.06.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2015 р.Справа № 916/983/13

За позовом: Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району

до відповідача: Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: 1) ВЧ А1533

2) Кабінету Міністрів України

3) Південного оперативного командування

4) Головного управління Держземагентства в Одеській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Карпати"

2) Одеської обласної державної адміністрації

про визнання недійсним та скасування розпорядження

Головуючий суддя - Цісельський О.В.

судді - Мостепаненко Ю.І.

Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

Від прокурора: Чалий М.Г. (за посвідченням)

Від позивача (МОУ): Дідух С.П. (за довіреністю)

Від позивача (КЕЧ): Дідух С.П. (за довіреністю)

Від відповідача: Кюссе І.Г. (за довіреністю)

Від третьої особи (ВЧ А1533): не з'явився

Від третьої особи (Кабінету Міністрів України): Касьянова О.В. (за довіреністю)

Від третьої особи (Південного оперативного командування): не з'явився

Від третьої особи (Головного управління Держземагентства в Одеській області): не з'явився

Від третьої особи (ТОВ „Карпати"): Гусаров О.Л. (за довіреністю)

Від третьої особи (Одеської обласної державної адміністрації): не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати", в якій просить суд визнати недійсним та скасувати розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №80/А-2007 від 26.03.2007р. „Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Карпати" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради".

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.03.2013р. у справі №916/983/13 позов задоволено, визнано недійсним та скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №80/А-2007 від 26.03.2007р. „Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Карпати" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради", стягнуто з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Котовського, 1, код 04056894) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач ГУДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУДКС України в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. рішення господарського суду Одеської області від 30.09.2013р. у справі № 916/983/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2014р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 та рішення господарського суду Одеської області від 30.09.2013 у справі № 916/983/13 скасовано, справу №916/983/13 було направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи, справу №916/983/13 передано на розгляд судді Малярчук І.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.04.2014р. суддею Малярчук І.А. справу №916/983/13 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2014р. залучено до участі у справі ВЧ А1533 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2014р. призначено проведення судової земельно-технічної експертизи та зупинено провадження у справі №916/983/13. На розгляд судової земельно-технічної експертизи поставлено наступні питання:

1) Чи має місце порушення меж та накладення земельної ділянки ТОВ „Карпати" площею 160га, розташованої на території Веселодолинської сільської ради та земельної ділянки Білгород-Дністровської КЕЧ району площею 23 253,17га, розташованої на території Веселодолинської сільської ради ? Якщо так, то в якому розмірі та яка конфігурація такого накладення ?

12.09.2014р. до суду надійшло повідомлення (вх.№23677/14) про неможливість проведення експертизи, у зв'язку з чим провадження у справі №916/983/13 ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2014р. було поновлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.2014р. справу №916/983/13 було призначено до колегіального розгляду.

Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області Вінцевської О.О. від 04.12.2014р. №1030, призначено автоматичний розподіл справи для визначення складу колегії суду для розгляду справи №916/983/13, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Малярчук І.А., судді - Мостепаненко Ю.І., Щавинська Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.2014р. колегія суддів у складі: головуючий суддя - Малярчук І.А., судді - Мостепаненко Ю.І., Щавинська Ю.М. прийняла справу №916/983/13 до свого провадження та призначила до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2014р. залучено до участі у справі Одеську обласну державну адміністрацію в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, та залучено до участі у справі Головне управління Держземагентства в Одеській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Письмове клопотання сторін про продовження строку розгляду справи (вх.№2-553/15 від 04.02.2015р.) судом було задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено до 19.02.2015р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2015р. товариству з обмеженою відповідальністю "Карпати" відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви до Міністерства оборони України про визнання права користування земельною ділянкою.

09.02.2015р. до суду надійшла апеляційна скарга ТОВ „Карпати" на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.02.2015р. про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви ТОВ „Карпати" до Міністерства оборони України про визнання права користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2015р. провадження у справі №916/983/13 було зупинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2015р. ухвалу господарського суду Одеської області від 04.02.2015р. про повернення зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" по справі № 916/983/13 - залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" на вказану ухвалу - без задоволення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2015р., справа №916/983/13 була прийнята до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Мостепаненко Ю.І., Щавинська Ю.М.

Матеріали справи №916/983/13 були повернуті на адресу господарського суду Одеської області, у зв'язку з чим, провадження у справі №916/983/13 було поновлено.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№9619/15 від 14.04.2015р.) судом було задоволено.

14.04.2015р. відповідач звернувся до господарського суд Одеської області з клопотанням (вх.№2-1992/15) про зупинення провадження у даній справі, до розгляду господарським судом міста Києва справи №916/564/15-г, у задоволенні якого судом було відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Письмове клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю „Карпати" про продовження строку розгляду справи (вх.№2-2678/15 від 15.05.2015р.) судом було задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено до 16.06.2015р.

Представник прокурора заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Міністерства оборони України заявлені прокурором позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району заявлені прокурором позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав, викладених у письмових поясненнях (вх.№31635/14 від 01.12.2014р.)

Представник Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області заявлені прокурором позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№33653/14 від 19.12.2014р.).

Представник третьої особи - Кабінету Міністрів України заявлені прокурором позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, з підстав, викладених у письмових поясненнях (вх.№33683/14 від 19.12.2014р.).

Представник третьої особи ВЧ А1533 в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, свою позицію щодо позову, суду не навів.

Представник третьої особи Південного оперативного командування А1533 в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, свою позицію щодо позову, суду не навів.

Представник третьої особи Головного управління Держземагентства в Одеській області А1533 в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, свою позицію щодо позову, суду не навів.

Представник третьої особи Одеської обласної державної адміністрації А1533 в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, свою позицію щодо позову, суду не навів.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Згідно постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. №2002/063 „Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов, Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО", що затверджена розпорядженням Раднаркому СРСР від 19.01.1946р. №742рс постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі (в межах визначених у схемі, що додавалась).

Прийнятою Ізмаїльським обласним виконавчим комітетом та Бюро обкому КП(б)У постановою від 12.02.1946р. №53/9-ОП "О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу, для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.12.1945 года за №2002/063" регулювався порядок виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. №2002/063, яке полягало у відселенні селянських господарств, які до цього розміщувались на території відведення.

В подальшому, у Акті від 10 червня 1946 р. обласною комісією по передачі земель ОДВО, яка діяла на виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. №2002/063 та постанови Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 12.02.1946р. №53/9-ОП констатувалось відведення земельної ділянки на площі 23600 га в натурі за рахунок земель Саратського, Тарутинського, Бородинського, Староказачанського та Арцизького районів. При цьому, у Акті від 10 червня 1946 р. зазначено, що при відводі земель в натурі, у зв'язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) виникла необхідність у збільшенні площі артполігону, у зв'язку з чим фактично відведено під полігон на 3600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946р. затверджено акт обласної комісії від 10.06.1946р. про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії рішення звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №3 від 22.04.1947р. на підставі вказівки Ради Міністрів УРСР від 20.03.1947р. № 0293 та заявки командування Одеського військового округу про необхідність розширення Тарутинського артполігону, вирішено провести розширення існуючого Тарутинського артполігону в межах Бородинського, Старокозацького, Саратського та Тарутинського районів на загальній площі 9440 га за рахунок перелічених у рішенні землекористувачів.

Зі змісту наявних у матеріалах справи копій акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на території Тарутинського району Одеської області (інвентаризація проводилась на підставі розпорядження районної державної адміністрації №11 від 22.02.1993р.) та акту інвентаризації земель Тарутинського загальновійськового полігону та угідь військового радгоспу „Чорноморський" (інвентаризація проводилась на підставі листа державного секретаря Міністерства оборони України від 07.04.2003р. № 01-17-1864 і доручення голови Одеської облдержадміністрації), встановлено, що членами комісії фіксувалась належність земельної ділянки площею 23943,8 га Тарутинському загальновійськовому полігону. Згідно довідки Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району від 07.08.2012р. №1162, станом на 01.08.2012р. на картковому обліку Білгород-Дністровської КЕЧ району рахується земельна ділянка № 92 військового містечка 11 загальною площею 24229,5 га, з яких військовий радгосп „Чорноморський" використовує земельну ділянку площею 689,83 га, на яку виготовлений Державник акт нового зразку № ОД23-120 від 05.06.1995р.

Як вбачається з усних та письмових пояснень представника Міністерства оборони України, Міністерство не зверталось з клопотанням про відмову від користування земельною ділянкою Тарутинського артполігону та згода на передачу земельних ділянок Тарутинського артполігону іншим особам не надавалась.

З пояснень представників прокурора та позивачів, на підставі розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №101/А-2005 від 05.05.2005р. "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та п.1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями" припинено право користування земельною ділянкою 23 253,17 га, яка була надана у користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради та переведено зазначену земельну ділянку до остаточного вирішення земельних суперечок до земель запасу Веселодолинської сільської ради.

В подальшому, згідно оспорюваного у справі розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №80/А-2007 від 26.03.2007р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Карпати" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Карпати" площею 160 га в довгострокову оренду строком на 49 років із земель запасу Веселодолинської сільської ради.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі №2-а-3436/08/1570 (копія а.с.19-22) визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №101/А-2005 від 05.05.2005р. "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та п.1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями". При дослідженні доказів у справі Одеським апеляційним адміністративним судом було встановлено, що право постійного землекористування у Одеського військового округу виникло згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945р. та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946р., так як чинне на той час законодавство не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, у зв'язку з прийняттям певного рішення. Крім того, суд дійшов висновку про те, що, незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування землями Тарутинського загальновійськового полігону залишається за Міністерством оборони України, а тому вказані земельні ділянки відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності та відповідним військовим формуванням на праві постійного користування.

Позовні вимоги у справі обґрунтовані незаконністю розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №80/А-2007 від 26.03.2007р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Карпати" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради", як такого що порушує право Міністерства оборони України на земельну ділянку, яка входить до складу земель Тарутинського загальновійськового полігону, відсутністю у Тарутинської райдержадміністрації Одеської області правових підстав на розпорядження земельною ділянкою, що відноситься до земель оборони, що і стало підставою для Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернутись до господарського суду Одеської області для захисту прав та охоронюваних інтересів держави в особі Міністерства оборони України в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних правових підстав:

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як було встановлено Одеським апеляційним адміністративним судом при дослідженні доказів у справі №2-а-3436/08/1570, право постійного землекористування землями Тарутинського загальновійськового полігону у Одеського військового округу виникло згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945р. та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946р. та право постійного користування землями Тарутинського загальновійськового полігону залишається за Міністерством оборони України, а тому вказані земельні ділянки відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності та відповідним військовим формуванням на праві постійного користування

Подальші зміни, що відбулись у земельному законодавстві Української РСР та сучасної держави Україна з прийняттям Земельних кодексів (1970р., 1990р., 2001р.), якими визначався новий порядок виникнення та оформлення прав на земельні ділянки, пов'язаний з видачею державного акту, що посвічує відповідне право, реєстрацією такого права не позбавили власників та користувачів земельних ділянок відповідних прав на них.

Так, згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (у справі №1-17/2005) у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), визнано неконституційними положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення та положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року №563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Вказане рішення Конституційного Суду України мотивувалось тим, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом під час розгляду справи, доказів, які б засвідчували добровільну відмову Міністерства оборони України від користування земельною ділянкою Тарутинського артполігону або задокументовану згоду на передачу земельних ділянок Тарутинського артполігону іншим особам матеріали справи не містять, у зв'язку з чим користування землями Тарутинського загальновійськового полігону залишається за Міністерством оборони України.

Отже, передача Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області у користування ТОВ „Карпати" земельної ділянки, що є складовою Тарутинського артполігону, згідно розпорядження №80/А-2007 від 26.03.2007р. без згоди Міністерства оборони України - є незаконною.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Згідно до ст. 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" визначається, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати усіх видів податків.

Відповідно до ст.77 Земельного кодексу України (від 25 жовтня 2001 року) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до положень ч.5 ст.116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. А згідно ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, оспорюваним розпорядженням №80/А-2007 від 26.03.2007р. Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області порушено права та законні інтереси як центрального органу управління військовим майном (Міністерства оборони України), так і територіального органу (Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району), за яким закріплена та обліковується земельна ділянка Тарутинського загальновійськового полігону.

З урахуванням ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У відповідності до положень ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству.

З врахуванням вищенаведеного, суд встановив факт порушення оспорюваним розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №80/А-2007 від 26.03.2007р. „Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Карпати" прав та законних інтересів позивачів у справі.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Постановою Верховного суду України від 11.11.2014р. №21-405А14 встановлено, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Частинами 1 та 2 ст.111-28 ГПК України встановлюють, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд даного позову прокурора про визнання недійсним та скасування розпорядження не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків), у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що заявлені позовні вимоги Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району - відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 22 червня 2015 р.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Суддя Ю.І. Мостепаненко

Суддя Ю.М. Щавинська