Рішення № 45401917, 15.06.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2015 р.Справа № 916/1637/15

За позовом: Фізична особа підприємець ОСОБА_1;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрайм Ходдинг"

про стягнення

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_3 довіреність від 21.07.2012р.; ОСОБА_4 довіреність від 21.07.2012р.;

Від відповідача: Притула Г.Л. довіреність від 22.01.2015р.; Драганов Д.М. довіреність від 01.07.2014р.;

У судовому засіданні 15.06.2015р. брали участь представники сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Драганов Д.М. довіреність від 01.07.2014р.

Суть спору: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрайм Ходдинг" заборгованості у розмірі 177 759,74 грн., яка складається з суми основної заборгованості - 135 979,40грн., пені 21 256,41грн., 3% річних 1 710,75грн., індекс інфляції 18 813,18грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.04.2015р. порушено провадження у справі №916/1637/15.

18.05.2015р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 177 759,74 грн., яка складається з суми основної заборгованості - 135 979,40грн., пені 21 256,41грн., 3% річних 1 710,75грн., індекс інфляції 18 813,18грн.; суму судового збору - 3 555,18грн., комісію за банківські послуги -30,22грн., послуги представника позивача 10 000грн., витрати на квитки представників позивача 647,66грн., витрати на квитки представників позивача 551,96грн.

03.06.2015р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов визнає частково у сумі 177 759,74 грн., яка складається з суми основної заборгованості - 135 979,40грн., пені 21 256,41грн., 3% річних 1 710,75грн., індекс інфляції 18 813,18грн. в іншій частині позову просить суд відмовити.

У судовому засіданні 15.06.2015р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

11.06.2014року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» (Замовник) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) було укладено Договір № 116/14 надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні. Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручив, а Перевізник прийняв на себе зобов'язання надати відповідно до умов даного Договору послуги по перевезенню наступних типів вантажів Замовника: пшениця, ріпак автомобільним транспортом Перевізника.

Відповідно до п.1.2. Замовник зобов'язується прийняти надані послуги по перевезенню та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені цим договором.

У відповідності до п.3.5.2. Договору №116/14 від 11.06.2014р. розрахунок Замовником Перевізнику здійснюється по факту за надані послуги на підставі Актів приймання-передаі наданих послуг по договору на виконання транспортних перевезень, підписаних сторонами, протягом 10 банківських днів з дня їх підписання.

В порушення п. 3.5.2 та п. 5.3.9. даного договору Відповідачем не було здійснено розрахунок Перевізнику за надані послуги протягом 10 банківських днів з дня підписання Акту приймання-передачі.

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків за період 30.06.2014р. - 01.02.2015р. між сторонами за договором №116/14 від 11.06.2014р. вартість транспортних послуг складає 135 979,40грн.

Згідно п. 6.3.1. Договору №116/14 від 11.06.2014р. передбачено, що за прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Перевізнику пеню згідно норм діючого законодавства.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума пені складає 21 256,41грн., 3% річних 1 710,75грн., індекс інфляції 18 813,18грн.

25.02.2015р. позивачем на адресу відповідача було направлено Претензію з вимогою погасити заборгованість.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором №116/14 від 11.06.2014р. обов'язку щодо вчасної оплати за надані послуги, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 177 759,74 грн., яка складається з суми основної заборгованості - 135 979,40грн., пені 21 256,41грн., 3% річних 1 710,75грн., індекс інфляції 18 813,18грн.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №116/14 від 11.06.2014р. є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №116/14 від 11.06.2014р., а саме не сплатив позивачу вартість наданих послуг, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 21 256,41грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6.3.1. Договору №116/14 від 11.06.2014р. передбачено, що за прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Перевізнику пеню згідно норм діючого законодавства.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 21 256,41грн. за порушення грошових зобов'язань за договором №116/14 від 11.06.2014р. підлягає задоволенню.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Розглянувши здійснені позивачем розрахунки суми індексу інфляції та 3% річних, суд відзначає їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 18 813,18грн. та 3% річних 1 710,75грн., підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Що стосується позовних вимог про стягнення витрат на адвоката, відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положенню частини першої статті 44, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. N 6-рп/2013), відповідно до якого в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №9 визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Надані документи про надання правової допомоги не містять доказів того, що особа, яка їх надала, є адвокатом, що надав послуги позивачу та на момент оголошення вступної та резолютивної частини рішення у судовому засіданні 15.06.2015р. позивачем ніяких доказів витребуваних ухвалою господарського суду Одеської області від 03.06.2015р. не надано, таким чином дані витрати стягненню не підлягають.

У задоволенні вимоги позивача про стягнення 30,22 грн. як «комісії за банківські послуги» слід відмовити, оскільки не підтверджена належними доказами того, що саме ця сума сплачена банку у зв'язку з оплатою судового збору.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрайм Ходдинг" (68600, м. Ізмаїл, вул. Білгород - Дністровська, 154, код ЄДРПОУ 36233605, р/р 260053348201 в філії АБ «Південний» в м. Ізмаїл, МФО 328890) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - заборгованість у розмірі 177 759,74 грн., яка складається з суми основної заборгованості - 135 979,40грн., пені 21 256,41грн., 3% річних 1 710,75грн., індекс інфляції 18 813,18грн.; 3555,18грн. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.06.2015р.

Суддя О.Ю. Оборотова