Рішення № 45401693, 12.05.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р. Справа № 911/748/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання», смт. Бородянка

про стягнення 743578,99 грн.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (надалі позивач) заявлено позов до Комунального підприємства Київської обласної ради “Бородянкатепловодопостачання” (надалі відповідач) про стягнення 743578,99 грн. з яких: 543323,25 грн. основного боргу; 137332,27 грн. інфляційні втрати; 20790,16 грн. 3% річних; 42133,30 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13/2162-ТЕ-17.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2015 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 18.03.2015 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2015 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 15.04.2015 р.

15.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній визнає позовні вимоги частково, а саме, лише частину заявленого основного боргу на суму 247986,28 грн.

15.04.2015 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 27.04.2015 р., на підтвердження чого уповноваженими представниками сторін підписано відповідну розписку.

27.04.2015 р. присутніми у судовому засіданні представниками сторін подано складений останніми, підписаний та скріплений відтисками печаток юридичних осіб акт звірки взаєморозрахунків.

Крім того, представниками сторін подано, у порядку статті 69 ГПК України, клопотання про продовження строку вирішення спору.

27.04.2015 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 12.05.2015 р., про що присутніми представниками підписано відповідну розписку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2015 р. продовжено строк розгляду спору у справі № 911/748/15 на п'ятнадцять днів.

У судове засідання з’явився лише представник відповідача, представник позивача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно абзацу дев’ятого пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності. Якщо ж зацікавлена сторона посилається на сплив такої давності, суддя вправі запропонувати кожній із сторін подати відповідні докази з даного питання, в тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, суд

встановив:

28 грудня 2012 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання» (покупець) було укладено договір № 13/2162-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийнято та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 1532 тис. куб. м.

Відповідно до п. 5.2. договору ціна до сплати за 1000 м. куб. природного газу – 1091,00 грн., крім того ПДВ – 218,20 грн., всього з ПДВ – 1309,20 грн.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

31 грудня 2013 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання» (покупець) було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 13/2162-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу (далі додаткова угода № 2 до договору).

Згідно з п. 2. додаткової угоди № 2 до договору продавець передає покупцеві у січні – червні 2014 року газ, спожитий покупцем за договором у листопаді – грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за договором у 2014 році, зазначаються помісячно в актах приймання-передачі природного газу.

На виконання умов зазначеного договору позивачем була здійснена передача газу відповідачеві, що підтверджується наступними актами передачі-приймання природного газу: від 31.03.2013 р. на суму 432440,55 грн., від 31.03.2013 р. на суму 284241,72 грн., від 31.03.2013 р. на суму 338654,68 грн., від 30.04.2013 р. на суму 107222,16 грн., від 31.10.2013 р. на суму 61305,91 грн., від 24.01.2014 р. на суму 169206,26 грн. та від 24.01.2014 на суму 312811,08 грн., загалом на суму 1705882,36 грн. (копії актів у матеріалах справи).

Відповідно до умов договору від 28.12.2012 р. №13/2162-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу (п. 6.1.), КП КОР «Бородянкатепловодопостачання» повинно було остаточно розрахуватись за фактично отриманий газ від позивача на підставі вказаних вище актів приймання-передачі газу до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Проте, як зазначає позивач, відповідач розрахунки за отриманий газ здійснив частково, сплативши 1162559,11 грн., решту боргу у розмірі 543323,25 грн. не сплатив, у зв’язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 543323,25 грн. (1705882,36 грн. - 1162559,11 грн.).

Відповідачем доказів погашення вказаної заборгованості до суду не подано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання КП КОР «Бородянкатепловодопостачання» своїх зобов’язань щодо сплати заборгованості за договором від 28.12.2012 р. №13/2162-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу у сумі 543323,25 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини першої ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини другої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимог даних норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед ПбАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 543323,25 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 543323,25 грн. заборгованості за неоплачений газ підлягає задоволенню.

Окрім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 20790,16 грн., пеню у розмірі 41133,30 грн. та 137332,27грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення п. 6.1. договору у якому зазначено, що відповідач повинний остаточно розрахуватись за фактично отриманий газ від позивача на підставі актів приймання-передачі газу до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, прострочення зобов’язання щодо сплати вартості отриманого газу у відповідача виникає з 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Враховуючи зазначене, позивачем вірно встановлено дати з яких виникло прострочення у відповідача по сплаті вартості отриманого газу, а саме з 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 02.11.2013 р. по 26.11.2014 р. щодо заборгованості по кожному акту окремо, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20790,16 грн. 3% річних задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат щодо заборгованості по кожному акту окремо, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 137332,27 грн. задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем п. 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок пені за період з 02.11.2013 р. по 26.11.2014 р. щодо заборгованості по кожному акту окремо, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 42133,30 грн. пені задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

Посилання представника відповідача на те, що вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня, оскільки природний газ, поставлений за договором договору від 28.12.2012 р. № 13/2162-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу використовувався відповідачем для вироблення теплової енергії для потреб населення та бюджетних установ, а грошові кошти на оплату поставленого газу відсутні, у зв’язку з чим відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені оцінюються судом критично з огляду на те, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Аналогічна правова позиція міститься у п. 1.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» № 14 від 17.12.2013р.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 543323,25 грн. основного боргу; 137332,27 грн. інфляційні втрати; 20790,16 грн. 3% річних; 42133,30 грн. пені, загалом 743578,99 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання» (07800, Київська обл., Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 1А; код ЄДРПО України 33710516) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПО України 20077720) – 543323 (п’ятсот сорок три тисячі триста двадцять три) гривні 25 коп. основного боргу, 137332 (сто тридцять сім тисяч триста тридцять дві) гривні 27 коп. інфляційних втрат, 20790 (двадцять тисяч сімсот дев’яносто) гривень 16 коп. 3% річних, 42133 (сорок дві тисячі сто сорок три) гривні 30 коп. пені та 14871 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят одну) гривю 58 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.06.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін