Рішення № 45401553, 15.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015№910/11003/15

За позовом: Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИГР КЕЙТЕРІНГ"

про: стягнення 20 684,34 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Іванченко І.М.- представ. за дов.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 15.06.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИГР КЕЙТЕРІНГ" про стягнення 22 711,26 грн. заборгованості на підставі Договору поставки №3475 від 13.05.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2015 порушено провадження у справі №910/11003/15, розгляд справи призначений на 25.05.2015.

02.09.2014 відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву від 01.09.2014, за змістом якого заперечує проти задоволення позовних вимог.

25.05.2015 позивач в порядку ст.22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 18 722,00 грн., штраф в сумі 2 962,34 грн., всього 21 684,34 грн. Разом із заявою позивач надав банківську виписку станом на 20.05.201 .

Вказана заява подана внаслідок допущення помилки при підрахунку суми основного боргу, про що вказано в самій заяві та частковою оплатою суми основного боргу відповідачем.

Ухвалою від 25.05.2015 розгляд справи відкладено на 15.06.2015.

15.06.2015 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 17 722,00 грн., 2 962, 34 грн. штрафу 15% та судові витрати.

Суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

В судовому засіданні 15.06.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

13.05.2013 року між Приватним підприємством "Торговий дім Поляков" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тигр кейтерінг" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 3475, згідно якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі.

13.05.2013р. було підписано протокол розбіжностей до спірного договору.

Договір № 3475 від 13.05.2013 р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 4.1 договору поставки покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в кас постачальника, на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору поставки №3475 від 13.05.2013 постачальником було здійснено поставку товару на загальну суму 23683,36 грн. за період з 04.04.2014 по 09.12.2014, в свою чергу відповідачем поставлений товар було оплачено частково, зв'язку з чим сума боргу по зазначеному договору складає 17 722,00 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що сума боргу покупця перед постачальником за період 04.04.2014 по 09.12.2014 згідно договору поставки № 3475 від 13.05.2013 та на підставі накладних за період 04.04.2014 по 09.12.2014 становить 17 722,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 17 722, 00 грн. основного боргу, штраф - 2 962,34 грн. у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 3475 від 13.05.2013 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з п. 4.1 договору поставки покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в кас постачальника, на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не сплатив поставлений товар за видатковими накладними за період з 04.04.2014 по 09.12.2014.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 17 722,00 грн. за поставку згідно накладних за період з 04.04.2014р. по 09.12.2014 та в частині стягнення заборгованості за договором поставки № 3475 від 13.05.2013 підлягають задоволенню в сумі 17 722,00 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2 962,34 грн., який нарахований через прострочення оплати спірного товару.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Зокрема, у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у п. 4 ст. 231 вказаного Кодексу встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, згідно п.5.4 договору в редакції протоколу розбіжностей, при порушенні покупцем умов п. 4.2 договору на строк 45 календарних днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 15% від простроченої суми.

Отже, укладаючи договір, сторони узгодили міри відповідальності, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідно до матеріалів справи є очевидним, що відповідач прострочив виконання обов'язку з оплати продукції більш ніж на 60 календарних днів, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п.5.4 договору.

Суд здійснивши власний арифметичних розрахунок в частині стягнення з відповідача 15% штрафу від суми заборгованості, яка існувала на день звернення з даним позовом, вважає, що обґрунтованою є сума штрафу в розмірі 2 958,30 грн. Отже, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 2 958,30 грн., у зв'язку з чим відмовляє в частині стягнення штрафу в сумі 4,04 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині суми основного боргу - 17 722, 00 грн., штрафу - 2 958,30 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру заявлених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигр кейтерінг" (03680, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 49/2, код 38420235) на користь Приватного підприємства "Торговий дім Поляков" (18005, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, код 32268131) суму основного боргу у розмірі 17 722,00 грн. (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві гривні 00 коп.), штрафу у розмірі 2 958,30 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень 30 коп.) та 1 826,66 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять шість гривень 66 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 22.06.2015.

Суддя М.Є. Літвінова