Ухвала суду № 45401483, 17.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17.06.2015Справа № 910/334/13

За заявою Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. у справі № 910/334/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

про стягнення грошових коштів

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Кузуб Л.В. за довіреністю № 9/2015/05/12-1 від 12.05.2015 р.;

від відповідача: Поліщук Л.П. за довіреністю № 74-Д від 26.12.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. у справі № 910/334/13 позовні вимоги задоволені повністю, вирішено стягнути з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (ідентифікаційний код: 31731838, адреса: 03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (ідентифікаційний код: 00131305, адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5, р/р № 26000306201 у ВАТ "Ощадбанк" у м. Києві та Київській обл., МФО 322669), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 7 282 776,98 грн. (сім мільйонів двісті вісімдесят дві тисячі сімсот сімдесят шість гривень 98 копійок), пені - 291 723,09 грн. (двісті дев'яносто одна тисяча сімсот двадцять три гривні 09 копійок), 3% річних - 187 325,18 грн. (сто вісімдесят сім тисяч триста двадцять п'ять гривень 18 копійок) та судові витрати - 64 380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. у справі № 910/334/13 залишено без змін.

13.05.2015 р. господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України видано наказ про примусове виконання вищевказаного рішення.

05.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. у справі № 910/334/13, відповідно до якої він просить розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення індексу інфляції, 3 % річних та судових витрат з відстрочкою до 30.11.2015 р. та розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців із щомісячним платежем в сумі 22 642, 85 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2015 р. розгляд вищевказаної заяви було призначено на 17.06.2015 р.

17.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача (заявника) було надано заяву про уточнення прохальної частини заяви про розстрочку виконання рішення суду № 1881/юр від 16.06.2015 р., відповідно до змісту якої відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду у справі № 910/334/13 в частині стягнення індексу інфляції, 3% річних та судових витрат до 30.11.2015 р., а також розстрочити виконання рішення суду у справі № 910/334/13 строком на 24 місяці із щомісячним платежем в сумі 22 642, 85 грн. починаючи з 17.12.2015 р.

В судовому засіданні 17.06.2015 р. представник відповідача (заявника) підтримав викладені в заяві вимоги в редакції заяви про уточнення прохальної частини заяви про розстрочку виконання рішення суду № 1881/юр від 16.06.2015 р.

Судом прийнято означену заяву до розгляду, у зв'язку з чим заявлені відповідачем (заявником) вимоги розглядаються у її редакції.

Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2015 р. проти задоволення заяви про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/334/13 заперечив, зазначивши про відсутність виключних обставин для надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні 17.06.2015 р. пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що заява Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про відстрочку та розстрочку виконання рішення не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження».

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (п. 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів").

Як зазначено в п. 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів").

Також, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому суд у кожному окремому випадку оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування наявності виключних обставин для надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, відповідач (заявник) посилається на те, що між ним та позивачем було укладено Угоду № 1736-14/1 від 31.12.2014 р. та Попередній договір № 55-15 від 14.01.2015 р. про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію, у відповідності до яких сплату відповідачем основної заборгованості, зокрема по Договору № 710001 від 01.11.2003 р., який був предметом судового розгляду у справі № 910/334/13, відстрочено до 30.11.2015 р.

Проте, суд вважає, що посилання відповідача (заявника) як на підставу для надання відстрочки та розстрочки виконання рішення на укладання з позивачем означених правочинів, не є безумовною обставиною в підтвердження наявності виключних обставин для надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, оскільки Угоду № 1736-14/1 від 31.12.2014 р. та Попередній договір № 55-15 від 14.01.2015 р. про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію було укладено сторонами внаслідок їх власної господарської діяльності, а в силу ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Щодо тверджень відповідача (заявника) про те, що ним проводиться претензійно-правова робота з власниками та орендарями житлових приміщень, спрямована на зменшення суми заборгованості перед постачальниками (виконавцями) послуг шляхом направлення до судів позовних заяв про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка сформувалась до 01.07.2014 р., і єдиним джерелом надходження коштів є виконання судових рішень про стягнення заборгованості з кінцевих споживачів (власників, наймачів та орендарів житлового та нежитлового фонду Шевченківського району) на користь відповідача, суд зазначає, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами відповідача чи відсутність у відповідача необхідних коштів не звільняють відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.

До того ж, надані відповідачем (заявником) постанови державних виконавців про накладення арешту на його грошові кошти, не є належними та допустимими доказами, що свідчать про неможливість відповідача виконати рішення у строк, та не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд не приймає до уваги в якості доказу в підтвердження наявності виключних обставин для надання відстрочки та розстрочки виконання рішення наданий відповідачем (заявником) Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 01.01.2015 р., оскільки незадовільний фінансовий стан відповідача є наслідком його власної господарської діяльності, а не певних виняткових і об'єктивних обставин, які б унеможливлювали чи утруднювали виконання судового рішення.

Також, суд не приймає до уваги надану відповідачем (заявником) Довідку про стан розрахунків за теплову енергію перед ПАТ «Київенерго» станом на 01.05.2014 р., оскільки наявність значної кредиторської заборгованості перед позивачем не може бути підставою для відстрочки та розстрочки виконання рішення, та не є доказами неможливості чи утруднення виконання судового рішення.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що вказані відповідачем (заявником) зазначені обставини не носять особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами ст. 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову фінансову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні ст. 121 Господарського кодексу України, що зумовлювали б ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.

При цьому, вирішуючи питання про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суд враховує, що згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка чи відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне її надання на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує принципи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

В даному випадку, позивач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" є постачальником електричної та теплової енергії, а тому повинен забезпечувати безперебійне постачання електричної та теплової енергії підприємствам, установам, організаціям, населенню, постійно утримувати електричні та теплові мережі в належному стані, а отже, має велике соціальне значення.

Наявні стрімкі інфляційні процеси в економіці держави, які супроводжуються істотним здешевленням національної валюти, якщо повністю й не виключають наявність обставин для надання розстрочки виконання судового рішення, то є суттєвими перешкодами для їх виникнення. Адже, в протилежному випадку інфляційні процеси зачіпають передусім майнові інтереси позивача, так як належні до стягнення на його користь грошові кошти в національній валюті за період тривалої відстрочки (до 30.11.2015 р.) та подальшої розстрочки (24 місяців) істотно знецінюються, що, як наслідок, призводить до погіршення фінансового стану позивача.

Таким чином, враховуючи значний розмір заборгованості відповідача (заявника) перед позивачем, суд вважає, що надання відстрочки виконання рішення до 30.11.2015 р. та розстрочки виконання рішення строком на 24 місяці із щомісячним платежем в сумі 22 642, 85 грн., як того вимагає відповідач (заявник), може значно погіршити фінансовий стан позивача та вплинути на його господарську діяльність.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в §1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що подана Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» заява про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

При цьому, суд також звертає увагу заявника на те, що прохальна частина заяви є некоректною в частині вимог щодо відстрочки сплати інфляційних втрат, оскільки такі суми прийнятим у даній справі рішенням суду з відповідача не стягувались.

Враховуючи зазначене, керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. у справі № 910/334/13.

Суддя В.С. Ломака