Рішення № 45401189, 10.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/106/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015 Справа № 908/2532/15-г

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03680, м. Київ, вул.Казимира Малевича, буд.31)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (83052. м.Донецьк,пр.Ілліча,100), поштова адреса: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення суми 12 912,89 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився;

Від третьої особи - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 12 912,89 грн., із яких12482,00 грн. - сума завданої матеріальної шкоди в межах фактичних витрат, сума 430,89- пеня у вигляді подвійної облікової ставки НБУ.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2532/15-г, справі присвоєно номер провадження 20/106/15, справу призначено до розгляду на 14.05.2015 р., на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі залучено гр.ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 10.06.2015 р..

10.06.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судові засіданні не з'явився. 12.05.2015 р. поштою від представника позивача надійшла заява, до якої долучено, зокрема, уточнену позовну заяву з розрахунком суми та клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Згідно з «Уточненою позовною заявою про стягнення страхового відшкодування» позивач вказує, що в рамках обставин, викладених в позовній заяві вих..№1164 від 31.03.2015 р., вважає за необхідне збільшити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій. Просить стягнути суму завданої матеріальної шкоди в межах фактичних витрат у розмірі 12 482,00 грн., пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 430,89 грн. за 21 день з 11.03.2015 р. по 31.03.2015 р., індекс інфляції за період 11.03.2015 -31.03.2015 у розмірі 1348,06 грн., 3% річних у розмірі 21,54 грн. за 21 день прострочення.

Суд не приймає до розгляду «Уточнену позовну заяву про стягнення страхового відшкодування» у зв'язку з наступним. Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 3.10.,3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Суд бере до уваги, що відповідно до резолютивної (прохальної) частини позовної заяви позов заявлений про стягнення з відповідача суми 12 912,89 грн., із яких: 12482,00 грн. - сума завданої матеріальної шкоди в межах фактичних витрат згідно з розрахунком у позовній заяві (12992 грн. -510,00 грн. = 12482 грн.), сума 430,89- пеня у вигляді подвійної облікової ставки НБУ. Ціна позову вказана позивачем 12 912,89 грн. Згідно з «Уточненої позовної заяви про стягнення страхового відшкодування» позивач просить стягнути суму завданої матеріальної шкоди в межах фактичних витрат у розмірі 12 482,00 грн., пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 430,89 грн. за 21 день з 11.03.2015 р. по 31.03.2015 р. а також індекс інфляції за період 11.03.2015 -31.03.2015 у розмірі 1348,06 грн., 3% річних у розмірі 21,54 грн. за 21 день прострочення. Таким чином, крім позовних вимог, викладених у позовній заяві про стягнення 12 482,00 грн. завданої матеріальної шкоди в межах фактичних витрат, 430,89 грн. пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, розмір яких позивачем не змінено, позивачем по-суті заявлено нові додаткові вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які взагалі не були заявлені, не входили до ціни позову, розрахунок яких також був відсутній як у позовній заяві, так і не доданий до позову. Суд звертає увагу, що незважаючи на вказівку у мотивувальній частині позовної заяви на формулу сукупного індексу інфляції, будь-яких вимог у кількісному виразі не було взагалі зазначено ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині позовної заяви. У вступній частині «Уточненої позовної заяви про стягнення страхового відшкодування» позивач вказує, що він в рамках обставин, викладених у позовній заяві вих..№1164 від 31.03.2015 р. збільшує позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, однак згідно з ст.230 ГК України до штрафних санкцій належить неустойка, штраф, пеня (розмір якої в даній заяві не збільшено). Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» 3% річних та інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій. Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги, викладені у позовній заяві, від яких позивач не відмовився та одночасно роз'яснюється позивачу право звернутися в окремому провадження з позовом до відповідача про стягнення індексу інфляції за період 11.03.2015 - 31.03.2015 у розмірі 1348,06 грн., 3% річних у розмірі 21,54 грн. за 21 день прострочення.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 12.12.2012 р. у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася в м.Дніпропетровськ, було пошкоджено автомобіль Renault Logan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_2 На підставі договору №360143-02-04-01 від 13.03.2012 р. Renault Logan, державний номерний знак НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_6, був застрахований в ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО". ДТП сталося з вини водія ОСОБА_1, який керував автомобілем марки Дачія державний номер НОМЕР_3, що підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2013 р. Відповідно до Рахунку №581 від 20.12.2012р. та Рахунку №5364 від 21.12.2012 р. вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 12992,00 грн. Згідно з умов договору страхування, ст.25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви страхувальника від 13.12.2012 р. та страхового акту №808-02 від 12.03.2013р. ПрАТ «СК «ВУСО» сплатило страхувальнику (на рахунок СТО) суму страхового відшкодування в розмірі 12992 грн. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням №2494 від 12.03.2013р. та №2493 від 12.03.2013 р. На момент ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «УАСК АСКА» відповідно до полісу №АВ/2275968, яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого в сумі 50 000,00 грн. та франшизу в сумі 510,00 грн.. 09.12.2014 р. позивач надіслав відповідачу заяву (претензію) про страхове відшкодування (вих. №5618 від 09.12.2014р.), в якій просив здійснити відшкодування шкоди в розмірі 12912,89 грн. Оскільки заяву про виплату відповідач отримав 11.12.2014р., наданий відповідачу 90-дений строк для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування спливає 11.03.2015р., позов поданий 31.03.2015 р. Таким чином, існує прострочення у здійсненні страхового відшкодування (12992,00 грн. - 510,00 грн. = 12482,00 грн.) у 20 днів та підлягає нарахуванню пеня у вигляді подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 430,89 грн., а загальний розмір заборгованості 12912,89 грн. На підставі ст.ст. 528,625,993, 1166,1187 ЦК України, ст.ст.9, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст.22,29,34, 36, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" просить стягнути з відповідача суму 12 482,00 грн. завданої матеріальної шкоди в межах фактичних витрат, 430,89 грн. пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідач у судові засідання не з'явився. 09.06.2015 р. через канцелярію суду кур'єрською доставкою від відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи без присутності представника відповідача, а також додано витребувані судом документи, зокрема, відзив. У відзиві зазначено про невизнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі, оскільки вони є незаконними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав. Між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір страхування №360143-02-04-01 від 13.03.2012 р., відповідно до якого застраховано майнові інтереси страхувальника щодо транспортного засобу «Рено» д/н НОМЕР_1. У постанові Амур-Нижньодніпровського районного суду від 16.01.2013 р. зазначено, що ОСОБА_1 скоїв зіткнення з автомобілем «Рено» д/н НОМЕР_1. Отже, відповідач вважає, що внаслідок ДТП було пошкоджено не автомобіль позивача. Страховик не має на сьогоднішній день підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки шкода, яка здійснена автомобілю позивача, не відноситься до шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Позивач вказує, що в порядку ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до нього перейшло право на отримання страхового відшкодування, однак крім прав, до позивача перейшли й обов'язки щодо дотримання процедури на отримання такого відшкодування, передбаченої Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивач був зобов'язаний звернутися до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування до спливу річного терміну з дати скоєння дорожньо -транспортної пригоди. ДТП сталося 12.12.2012 р., страхове відшкодування позивач сплатив 13.03.2013 р., із регресною вимогою звернувся до відповідача 09.12.2014р., тобто з порушенням річного терміну, у зв'язку з чим на адресу позивача був направлений лист щодо відмови у виплаті страхового відшкодування. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа - ОСОБА_1 у судові засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, письмових пояснень по суті спору не надав.

Клопотання сторін про розгляд справи у відсутність представника позивача та відповідача задоволено.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність позивача, відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з довідкою №9124800 ВДАІ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 12.12.2012 р. о 16.30 год. на вул. Набережна Заводська в м. Дніпропетровськ сталася дорожньо-транспортна пригода: зіткнення, внаслідок якої, зокрема, механічні ушкодження отримав транспортний засіб Renault Logan, державний номерний знак НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_6, що належить ОСОБА_2(водій ОСОБА_4) Учасником пригоди також був транспортний засіб DACIA ЛОГАН, номерний знак НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1

Постановою судді Амур - Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровськ від 16.01.2013 р. винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_1 та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400 грн.

Власником транспортного засобу Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_2. Водій, який управляв транспортним засобом на момент ДТП, також мав посвідчення водія.

Згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту №360143-02-04-01 від 13.03.2012р. (строк дії договору до 24.00 12 березня 2013 р.) на момент ДТП автомобіль Renault Logan, державний номерний знак НОМЕР_1 був застрахований ОСОБА_2 у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ВУСО" (позивач). Згідно з довідкою позивача (за підписом головного бухгалтера) страхувальником було внесено страховий платіж 6 282,45 грн. в повному обсязі.

Відповідно до Акту огляду пошкодженого автомобіля від 13.12.2012р. на СТО представник позивача за участю власника транспортного засобу зафіксував пошкодження автомобіля з фото фіксацією.

Відповідно до рахунку №581 від 20.12.2012р., рахунку №5364 від 21.12.2012 р. вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 12 992,00 грн.

12.03.2013 р. ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" було складено страховий акт № 808-02, відповідно до якого загальний розмір страхового відшкодування склав суму 12992,00 грн.; вирішено провести виплату страхового відшкодування в розмірі 12992,00 грн.

Позивачем отримано згоду (дозвіл) вигодонабувача №41-162 від 17.01.2013 р. на перерахування грошових коштів на рахунок СТО для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу.

Платіжним дорученням №2493 від 13.03.2013 р. та №2494від 13.03.2013 р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в загальній сумі 12992,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіля DACIA ЛОГАН, номерний знак НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 (третя особа у справі), застрахована в ПрАТ "Українська страхова компанія АСКА" (відповідач у справі), що підтверджується полісом страхування № АВ/2275968 (витяг з електронної бази централізованої бази даних МТСБУ).

Позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу вих. №5618 від 09.12.2014 р., згідно з якою позивач вимагав від відповідача здійснити відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 12992,00 грн.

У квітні 2015 р. позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми 12482,00 грн. - завданої матеріальної шкоди в межах фактичних витрат згідно з розрахунком у позовній заяві (12992 грн. -510,00 грн. франшизи = 12482 грн.), суми 430,89 грн. пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 8 зазначеного Закону страхова компанія при настанні страхового випадку зобов'язана здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов'язання перед своїм страхувальником за договором №360143-02-04-01 від 13.03.2012р. та на підставі страхового акту № 808-02 від 12.03.2013 р. здійснив страхову виплату у сумі 12992,00 грн., перерахувавши її на рахунок СТО.

Предметом спору є стягнення в порядку регресу завданої матеріальної шкоди в межах фактичних витрат - сплаченого страхового відшкодування.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписами ч. 1 ст. 1191 ЦК України визначено право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 18 Закону України "Про страхування" визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Як зазначено вище, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіля DACIA ЛОГАН, номерний знак НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 (третя особа у справі), застрахована в ПрАТ "Українська страхова компанія АСКА" (відповідач у справі, поліс страхування № АВ/2275968), що ним не заперечено. Полісом встановлено розмір франшизи - 510 грн. і факт укладання даного договору підтверджено також письмовим відзивом відповідача.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст. 22 даного Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) відповідно до п. 36.4 ст. 36 даного Закону здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що до позивача, який сплатив страхове відшкодування за договором страхування транспортного засобу, перейшло право вимоги з відповідача сплаченого страхового відшкодування у межах фактичних витрат.

Тобто, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування (Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р. № 01-06/15/2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування»).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається із матеріалів справи, сума франшизи, у розрахунку позовних вимог врахована позивачем і заявлена до стягнення сума зменшена на 510,00 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача належить сума 12 482,00 грн. сплаченого страхового відшкодування (завданої матеріальної шкоди в межах фактичних витрат) (12992,00 грн. (сума сплаченого відповідачем страхового відшкодування) - 510,00 грн. (франшиза) = 12482 грн.)

Приписами ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів, підтверджуючих оплату на користь позивача суми 12 482,00 грн. сплаченого страхового відшкодування, не надав. Заперечення відповідача, викладене в письмовому відзиві на позовну заяву, спростовуються наведеними вище нормами чинного законодавства. Не можуть бути прийняті до уваги заперечення відповідача щодо того, що в постанові Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Дачія», державний номерний знак НОМЕР_3 та скоїв зіткнення з автомобілем «Рено» НОМЕР_1, і отже, на думку відповідача, внаслідок ДТП було пошкоджено не автомобіль позивача. Суд вважає, що вказівка в описовій частині постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська автомобіля із державним номером НОМЕР_1, а не автомобіля з номерним знаком НОМЕР_1, є технічною опискою при складанні відповідної постанови. Суд бере до уваги, що в довідці №9124800 про дорожньо-транспортну пригоду зазначено державний номер автомобіля саме НОМЕР_1. Крім того, з постанови суду, зазначеної довідки, інших матеріалів справи слідує, що ДТП сталося 12.12.2012 р. близько 16-30 год. на вул. Набережна Заводська в м. Дніпропетровськ. Вина водія ОСОБА_1 при скоєнні саме ДТП, яке сталося 12.12.2012 р. близько 16-30 год. в м. Дніпропетровськ на вул. Набережна Заводська, встановлена постановою суду. Тобто, судом встановлено виникнення у ОСОБА_1 цивільно-правової відповідальності згідно з законом. Відповідно, відповідач як страховик за полісом, мав би сплатити страхове відшкодування відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Стосовно заперечень відповідача в частині обов'язку позивача звернутися до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування до спливу річного терміну з дня скоєння дорожньо-транспортної пригоди, суд зазначає, що п.37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на яку посилається відповідач, в обґрунтування своєї позиції, визначено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Факт ДТП, обставини настання та розмір шкоди достовірно встановлений і по суті не оспорюється. Предметом спору є стягнення регресної вимоги страховика, який вже сплатив страхове відшкодування, а не стягнення страхового відшкодування за заявою безпосередньо потерпілого.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення суми 430,89 грн. пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення пені ст.36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Однак, вказаною нормою врегульовано прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати за заявою потерпілого. Предметом спору є стягнення матеріальної шкоди. Крім того, ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Вказана норма кореспондує з приписами статті 27 Закону України "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Отже, до позивача перейшло саме право вимоги, яке потерпілий мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток лише у межах фактичних витрат (виплаченого страхового відшкодування), без права на розширення вказаних меж, а отже нарахування пені у даному випадку, є безпідставним.

На підставі викладеного вище, позов задовольняється частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (83052, м. Донецьк, пр. Ілліча, 100, адреса для листування: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «ВУСО" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, код ЄДРПОУ 31650052) суму завданої матеріальної шкоди в межах фактичних витрат у розмірі 12482 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 00 коп., суму 1766 (одна тисяча сімсот шістдесят шість) грн. 03 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 22 червня 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.