Ухвала суду № 45401135, 15.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/18/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.06.2015 Справа № 908/1100/15-г

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя, про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 р. у справі № 908/1100/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна", м. Запоріжжя,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя,

про стягнення 116004,66 грн.

за участю представників:

від позивача - Гришин Р.В., довіреність б/н від 11.08.2014р.;

від відповідача - Дєрябіна Ю.В., довіреність №18-160 від 23.12.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.05.15р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" були задоволені частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" 90276,00 грн. основного боргу, 39811,72 грн. інфляційних втрат та 2601,75 грн. витрат на сплату судового збору. В частині стягнення 3% річних в сумі 3249,94 грн. позов залишити без розгляду.

05.06.2015р. на виконання рішення господарського суду Запорізької області видано відповідний наказ.

02.06.2015р. на адресу суду надійшла заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду до 30.09.2015р. Необхідність надання відстрочки відповідач обґрунтовує складним фінансовим становищем на підприємстві, яке робить неможливим погашення всієї суми боргу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.2015р. прийнято заяву до розгляду та призначено судове засідання на 15.06.2015р.

Позивач та третя особа не надали відзиву на заяву відповідача.

В судовому засіданні 15.06.2015р. були присутні представники сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги про надання відстрочки виконання рішення.

Представник позивача письмово заперечив проти відстрочки виконання рішення, обґрунтовуючи тим, що відповідачем не надано переконливих доказів, які б об'єктивно свідчили про важкий фінансовий стан підприємства. Проте, позивач вказує на важкий фінансовий стан свого підприємства, неможливість здійснення підприємницької діяльності та звільнення у зв'язку з цим своїх працівників.

Розглянувши матеріали заяви та справи, вислухавши пояснення представників, суд дійшов висновку про відмову в наданні відстрочки виконання рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р. передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У якості обставин, які утруднюють виконання рішення суду в повному обсязі на даний час, відповідач посилається на складний фінансовий стан. На підтвердження свого фінансового стану відповідачем на вимогу суду надано ухвалу про затвердження мирової угоди по справі №908/1749/15-г від 07.04.2015р., відповідно до якої відповідач щомісяця повинен сплачувати 77583825,84 грн. ВАТ «Запоріжжяобленерго», а також надано накази про зупинку плавильних печей у грудні місяці, а також про режим праці підприємства в лютому місяці. Однак ці документи не дають змоги суду визначити фінансовий стан відповідача та побачити кількісні показники надходжень та видатків заводу, тобто його прибутки та збитки, рух коштів на розрахунковий рахунках. Таким чином, надані відповідачем документи в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду не можна вважати належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України для підтвердження обставин, які роблять неможливим виконання судового рішення.

Відповідачем не надано суду балансової звітності підприємства, відомостей про наявне у нього рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можливо провести стягнення. Також не надано відомості про відкриті рахунки у банках та залишки коштів на цих рахунках.

Крім того, суд зазначає, що збитковість господарської діяльності відповідача не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення, адже відповідач здійснює господарську діяльність та має відповідні грошові надходження. Неможливість виплати за судовим рішення відповідачем має доводитися в загальному порядку. Слід зазначити, що проведення стягнення можливо також за рахунок наявного у відповідача майна. Крім того, відповідач не обґрунтував необхідність відстрочки виконання рішення саме на період до вересня 2015р.

Враховуючи те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання відстрочки, а також не обґрунтував своїх вимог про надання відстрочки саме до 30.09.2015р., суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви відповідача.

Також суд роз'яснює, що відмова у задоволенні заяви від 27.05.2015р. не позбавляє права відповідача у випадку виникнення виключних обставин для відстрочки виконання рішення звернутись до суду з відповідною заявою в порядку ст. 121 ГПК України та надати належні та допустимі докази.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя, про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 р. у справі № 908/1100/15-г залишити без задоволення.

Суддя Т.В.Мойсеєнко