Рішення № 45401014, 16.06.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.2015 Справа №905/164/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Говор О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 03337119,

про стягнення 217 329 582,42 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: Демчук О.В. - за довіреністю;

від відповідача: Анохіна Т.І. - за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 217 329 582,42 грн., у тому числі 168 643 805,18 грн. суми основного боргу, 14 252 275,25 грн. пені, 31 949 388,67 грн. інфляційних витрат та 2 484 113,32 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору купівлі-продажу природного газу №846/14-БО-6 від 26.12.2013р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу у січні-грудні 2014р., внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування 3% річних, інфляційних та пені.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок заявлених позовних вимог, у копіях: договір купівлі-продажу природного газу №846/14-БО-6 від 26.12.2013р. разом із додатковими угодами №1 від 28.01.2014р., №2 від 24.04.2014р., №3 від 27.05.2014р., №4 від 13.06.2014р., №5 від 30.09.2014р., №6 від 26.11.2014р. та №7 від 26.12.2014р., акти приймання-передачі природного газу за період січень-грудень 2014р., документи, що підтверджують правовий статус підприємства, довіреності на представників, текст оголошення про зміну адреси відповідача, а також сальдо відповідача з 01.01.2014р. по 28.02.2015р. та витяг по операціям відповідача з 01.01.2014р. по 28.02.2015р..

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.1-2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

16.06.2015р. від представника відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області подано відзив на позовну заяву №юр/1222 від 15.06.2015р., відповідно до якого Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» визнано позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 168 643 805,18 грн., відносно стягнення сум нарахованих пені, інфляційних витрат та 3% річних просить відмовити у повному обсязі, з огляду на відсутність вини у несплаті спірної суми вчасно, наявність форс-мажорних обставин, а також підкреслює вкрай важке фінансове становище. Крім того, вказано на невірний розрахунок інфляційних витрат.

До означеного відзиву відповідачем додано контррозрахунок інфляційних нарахувань за договором №846/14-БО-6, у копіях: баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2014р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2014р., баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2015р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2015р., заяви у порядку ст.214 КПК України №юр/2820/1 від 04.10.2014р., №2547 від 14.10.2014р., заяви №юр/2420 від 25.12.2014р., листи №1/240/3 від 23.01.2015р., №56/13-4177нт від 16.10.2014р., №4/7155 від 11.11.2014р., сертифікат (висновок) №2644/05-4 від 28.08.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, із доводами відповідача не погодився, проти задоволення клопотання щодо зменшення розміру пені на 50% заперечив.

Представник відповідача у судовому засідання 16.06.2015р. підтримав правову позицію, викладену у відзиві на позов, з підстав викладених у ньому; підтвердив суми здійснених оплат отриманого спірного природного газу та дати їх сплати, що відображені позивачем у сальдо відповідача з 01.01.2014р. по 28.02.2015р. та витягу по операціям відповідача з 01.01.2014р. по 28.02.2015р.; заявив клопотання про зменшення розміру пені на 50% враховуючи тяжкий фінансово-економічний стан Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», наявність збитків у розмірі 723,8тис.грн., дебіторської заборгованості у розмірі 334,6 тис.грн., а також наявність військового конфлікту на території Донецької області.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

26.12.2013р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №846/14-БО-6, згідно з яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього правочину (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

За визначеннями п.2.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014р. до нього, Продавець передає Покупцю в період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 48 380 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень - 10 630, лютий - 9 265, березень - 7 890, квітень - 1 680, травень - 40, червень - 35, липень - 30, серпень - 40, вересень - 40, жовтень - 2 360, листопад - 7 220, грудень - 9 150.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого обсягу без коригування (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У розумінні п.3.4 договору, акт приймання-передачі газу містить дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.2 договору до сплати за 1000 куб.м. природного газу становить - 3 823,78грн., крім того ПДВ - 17% - 650,04 грн., що разом становить 4 473,82 грн.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 6.3 договору сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях Покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (п.11.1 договору).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Додатковими угодами №1 від 28.01.2014р., №2 від 24.04.2014р., №3 від 27.05.2014р., №4 від 13.06.2014р., №5 від 30.09.2014р., №6 від 26.11.2014р. та №7 від 26.12.2014р. до означеного правочину ціну за 1 000куб.м. газу змінено та встановлено до сплати за визначений обсяг: з січня 2014р. - 3 340,75 грн., з квітня 2014р. - 5 264,88 грн., з травня - 6 208,18 грн., з червня 2014р. - 6 222,22 грн., з вересня 2014р. - 6 405,82 грн., з листопада 2014р. - 6 682,44 грн., з грудня 2014р. - 7 661,64 грн.

Ціни зазначено з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р., від 28.02.2014р., від 31.03.2014р., від 30.04.2014р., від 31.05.2014р., від 30.06.2014р., від 31.07.2014р., від 31.08.2014р., від 30.09.2014р., від 31.10.2014р., від 30.11.2014р. та від 31.12.2014р. за період січень-грудень 2014р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у січні 2014 року - 8 420,741 тис.м.куб. та 267,052 тис.куб.м на загальну суму 29 023 761,83 грн.;

у лютому 2014 року - 6 997,338 тис.м.куб. та 242,539 тис.куб.м на загальну суму 24 186 633,57 грн.;

у березні 2014 року - 4 969,964 тис.м.куб. та 158,670 тис.куб.м на загальну суму 17 133 494,29 грн.;

у квітні 2014 року - 1 275,880 тис.м.куб. та 32,000 тис.куб.м на загальну суму 6 885 831,25 грн.;

у травні 2014 року - 29,112 тис.м.куб. на суму 180 732,42 грн.;

у червні 2014 року - 9,134 тис.м.куб. на суму 56 833,73 грн.;

у липні 2014 року - 28,773 тис.м.куб. на суму 179 031,83 грн.;

у серпні 2014 року - 17,946 тис.м.куб. на суму 111 663,89 грн.;

у вересні 2014 року - 25,649 тис.м.куб. на суму 164 302,78 грн.;

у жовтні 2014 року - 1 464,702 тис.м.куб. та 50,882 тис.куб.м на загальну суму 9 708 552,24 грн.;

у листопаді 2014 року - 6 095,566 тис.м.куб. та 175,557 тис.куб.м на загальну суму 41 906 403,17 грн.;

у грудні 2014 року - 7 053,359 тис.м.куб. та 217,830 тис.куб.м на суму 55 709 232,49грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період січень-грудень 2014р. у загальному обсязі 37 532,694 тис.куб.м. на суму 185 246 473,49 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий обсяг газу здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за січень 2014 року - 14.02.2014р.;

за лютий 2014 року - 14.03.2014р.

за березень 2014 року - 14.04.2014р.;

за квітень 2014 року - 14.05.2014р.;

за травень 2014 року - 14.06.2014р.;

за червень 2014 року - 14.07.2014р.;

за липень 2014 року - 14.08.2014р.;

за серпень 2014 року - 14.09.2014р.;

за вересень 2014 року - 14.10.2014р.;

за жовтень 2014 року - 14.11.2014р.;

за листопад 2014 року - 14.12.2014р.;

за грудень 2014 року - 14.01.2015р..

Разом з тим, зважаючи на дані, які містить сальдо та витяг по операціям щодо ОКП «Донецьктеплокомуненерго», відповідачем частково сплачено за природний газ спожитий у 2014р. за договором на купівлю-продажу природного газу №846/14-БО-6 від 26.12.2013р. у загальній сумі 16 602 668,31 грн..

Дані обставини підтверджені представником відповідача.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем природного газу в загальній сумі 168 643 805,18 грн. у встановлені договором строки, як і на час розгляду справи, не виконано.

Зі змісту відзиву №юр/1222 від 15.06.2015р. на позовну заяву, відповідачем визнано позовні вимоги в розмірі 168 643 805,18 грн.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.

По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою - Анохіной Т.І. (на підставі довіреності №юр/2484 від 30.12.2014р.).

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише позивач та відповідач, отже, судом не вбачається підстав для порушення прав і обов'язків інших осіб внаслідок визнання відповідачем грошових вимог позивача за вказаними правовідносинами.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений газ протягом січня-грудня 2014р. відповідно до договору №846/14-БО-6 від 26.12.2013р. підлягають задоволенню в сумі, що становить 168 643 805,18 грн.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 31 949 388,67 грн. (нарахування здійснено щодо кожної із сум, при цьому з урахуванням суми інфляційного збільшення, нарахованого за минулий період, за кожним розрахунком, першим днем прострочення визначено 15-е число місяця, наступного за місяцем поставки та по лютий 2015р., а саме за зобов'язаннями січня 2014р. з 02.2014р. по 02.2015р. з урахуванням здійснених відповідачем оплат, за зобов'язаннями лютого 2014р. з 03.2014р. по 02.2015р., за зобов'язаннями березня 2014р. з 04.2014р. по 02.2015р., за зобов'язаннями квітня 2014р. з 05.2014р. по 02.2015р., за зобов'язаннями травня 2013р. з 06.2014р. по 02.2015р., за зобов'язаннями червня 2014р. з 07.2014р. по 02.2015р., за зобов'язаннями липня 2014р. з 08.2014р. по 02.2015р., за зобов'язаннями серпня 2014р. з 09.2014р. по 02.2015р., за зобов'язаннями вересня 2014р. з 10.2014р. по 02.2015р., за зобов'язаннями жовтня 2014р. з 11.2014р. по 02.2015р., за зобов'язаннями листопада 2014р. з 12.2014р. по 02.2015р. та за зобов'язаннями грудня 2014р. з 01.2015р. по 02.2015р.).

Відповідач з таким розрахунком не погоджується, оскільки вважає його неправомірним, надав контррозрахунок цих вимог, відповідно до якого загальна сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів становить 31 233 172,01 грн.

Дослідивши розрахунок проведений позивачем та бузу нарахування, вбачається врахування останнім, при розрахунку інфляційних витрат за зобов'язаннями січня 2014р., здійснених відповідачем оплат, однак, у період 03.2014р. застосовано залишок боргу з включенням суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у лютому 2014р., а у період з 04.2014р. по 02.2015р. - з включенням суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у березні 2014р. та так далі.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга» (п.3.2 означеної Постанови).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Відтак, по-перше, оскільки платіж за зобов'язаннями січня 2014 року повинен бути здійснений у лютому 2014р., період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з березня 2014р.; по-друге, відповідач вчасно розрахувався за цим зобов'язанням в сумі 2 960 187,34 грн., у подальшому в період з 17.02.2014р. по 25.02.2014р. сплачено 1 558 728,34 грн., отже сумою боргу, яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений є 24 504 846,15 грн.

Як свідчать фактичні обставини справи у березні 2014р. відповідачем сплачено 8 009 600,00 грн., отже, базою для нарахування у період березень 2014р. є залишок боргу в сумі 16 495 246,15 грн., у квітні 2014р. сплачено 2 251 800,00 грн., і тому базою для нарахування у період квітень 2014р. є залишок боргу в сумі 14 243 446,15 грн., у травні 2014р. сплачено 150 000,00 грн. - база для нарахування у період травень-червень 2014р. - сума боргу 14 093 446,15грн., у липні 2014р. сплачено 130 000,00 грн. - база для нарахування за липень 2014р. - сума боргу 13 963 446,15грн., у серпні 2014р. сплачено 72 162,34 грн. - база для нарахування за серпень 2014р. - сума боргу 13 891 283,81 грн., у вересні 2014р. сплачено 58 539,25 грн. - база для нарахування за вересень-жовтень 2014р. - сума боргу 13 832 744,56грн., у листопаді 2014р. сплачено 713 602,10 грн. - база для нарахування за листопад 2014р. - сума боргу 13 119 142,46грн., у грудні 2014р. сплачено 698 048,94 грн., і тому базою для нарахування у період грудень 2014р. - лютий 2015р. є залишок боргу в сумі 12 421 093,52 грн.

Зважаючи, на вищевикладене, періодом прострочення для нарахування інфляційних витрат за зобов'язаннями лютого 2014р., що повинні бути виконані у березні 2014р. є квітень 2014р. - лютий 2015р.;

за зобов'язаннями березня 2014р., що повинні бути виконані у квітні 2014р. є травень 2014р. - лютий 2015р.;

за зобов'язаннями квітня 2014р., що повинні бути виконані у травні 2014р. є червень 2014р. - лютий 2015р.;

за зобов'язаннями травня 2014р., що повинні бути виконані у червні 2014р. є липень 2014р. - лютий 2015р.;

за зобов'язаннями червня 2014р., що повинні бути виконані у липні 2014р. є серпень 2014р. - лютий 2015р.;

за зобов'язаннями липня 2014р., що повинні бути виконані у серпні 2014р. є вересень 2014р. - лютий 2015р.;

за зобов'язаннями серпня 2014р., що повинні бути виконані у вересні 2014р. є жовтень 2014р.-лютий 2015р.;

за зобов'язаннями вересня 2014р., що повинні бути виконані у жовтні 2014р. є листопад 2014р. - лютий 2015р.;

за зобов'язаннями жовтня 2014р., що повинні бути виконані у листопаді 2014р. є грудень 2015р.-лютий 2015р.;

за зобов'язаннями листопада 2014р., що повинні бути виконані у грудні 2014р. є січень 2014р. - лютий 2015р.;

за зобов'язаннями грудня 2014р., що повинні бути виконані у січні 2015р. є лютий 2015р..

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому є не вірним та не може бути прийнятий для нарахування цих вимог.

Контррозрахунок інфляційних нарахувань проведений відповідачем також не прийнято до уваги судом, оскільки в ньому встановлено неналежний період.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», у межах визначеного періоду, суд дійшов висновку про їх дійсний розмір в загальній сумі 25 857 670,81грн.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних - 2 484 113,32 грн. (нарахування здійснено щодо кожної із сум, першим днем прострочення визначено 15-е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, по 11.03.2015р., з урахуванням часткових оплат за зобов'язанням січня 2014р.).

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 14 252 275,25 грн. (нарахування здійснено щодо кожної із сум, першим днем прострочення визначено 15-е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, а саме за зобов'язаннями січня 2014р. з 15.02.2014р. по 14.08.2014р. з урахуванням здійснених відповідачем оплат, за зобов'язаннями лютого 2014р. з 15.03.2014р. по 14.09.2014р., за зобов'язаннями березня 2014р. з 15.04.2014р. по 14.10.2014р., за зобов'язаннями квітня 2014р. з 15.05.2014р. по 14.11.2014р., за зобов'язаннями травня 2013р. з 15.06.2014р. по 14.12.2014р., за зобов'язаннями червня 2014р. з 15.07.2014р. по 14.01.2015р., за зобов'язаннями липня 2014р. з 15.08.2014р. по 14.02.2015р., за зобов'язаннями серпня 2014р. з 15.09.2014р. по 11.03.2015р., за зобов'язаннями вересня 2014р. з 15.10.2014р. по 11.03.2015р., за зобов'язаннями жовтня 2014р. з 15.11.2014р. по 11.03.2015р., за зобов'язаннями листопада 2014р. з 15.12.2014р. по 11.03.2015р. та за зобов'язаннями грудня 2014р. з 15.01.2015р. по 11.03.2015р.).

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних та пені, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», за зобов'язаннями січня-грудня 2014р., суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог. Так, 3% річних становлять суму 2 482 991,46 грн., пеня - 14 247 768,48грн.

Відповідач у відзиві №юр/1222 від 15.06.2015р. просить відмовити у задоволенні 3% річних, пені та інфляційних витрат повністю, з огляду на відсутність вини у несплаті спірної суми вчасно, наявність форс-мажорних обставин, а також підкреслює вкрай важке фінансове становище.

Заперечення відповідача в частині відсутності вини у невиконанні зобов'язань по сплаті за отриманий природний газ протягом 2014р. до уваги судом не прийнято, оскільки ці твердження не підтверджено доказами у розумінні приписів господарського процесуального законодавства.

Стосовно наявності форс-мажорних обставин, слід зазначити таке.

За змістом ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Відповідачем представлено суду копію такого сертифікату (висновок) №2644/05-4 від 28.08.2014р.

Разом з тим, відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили), затверджений рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014р. №40 (3), що кореспондується та витікає з положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. №671/97-ВР, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

За визначеннями наведеного Регламенту, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)- документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1, 6.2 Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1. РЕГЛАМЕНТУ, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною та неможливістю виконання зобов'язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи, по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. 6.3. Заява на засвідчення форс-мажорних обставин.

Аналіз приведеного вище Регламенту та положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» свідчить про те, що сертифікат засвідчує певні форс-мажорні обставини, які звільняють від відповідальності за чітко визначеними зобов'язаннями та на які вказано заявником.

За змістом представленого відповідачем сертифікату (висновок) №2644/05-4 від 28.08.2014р. засвідчено настання обставин непереборної сили з 02.07.2014р. Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. Крім того, підставою настання таких обставин заявником визначено неможливість справляння податків та обов'язкових платежів у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, зокрема, в Донецькій області, задіяні сили та засоби суб'єктів боротьби з тероризмом та інших суб'єктів, відповідно до Законів України, загроза життю і здоров'ю людей, збереженню їх майна, обмеження пересування територією зазначеної області.

Тобто, відповідач вказав на настання форс-мажорних обставин, безпосередньо, в частині справлення податків та обов'язкових платежів, з огляду на безпеку та можливість пересування, а саме можливість виконання означених обов'язків за місцем податкового обліку, яким є Державна податкова інспекція у Ворошиловському районні м.Донецька Головного управління ДФС. Мова, про неможливість виконання договірних зобов'язань, у тому числі за договором №1000/14-КП-6 від 28.01.2014р., за тих, чи інших обставин, не йдеться.

Отже, це дає підстави стверджувати про те, що дія означеного сертифікату не поширюється на спірні правовідносини, а отже останній не можна розцінювати, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання/не належне виконання грошових зобов'язань за наведеним правочином.

З огляду на таке, твердження відповідача в цій частині судом до уваги не прийнято.

Відтак, позовні вимоги Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у частині стягнення з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, в сумі встановленої судом.

Щодо вимог у частині стягнення штрафних санкцій, зауважено на стані фінансового становища при розгляді наступного.

Одночасно, як було зазначено вище, відповідач стосовно стягнення пені, просить суд врахувати його складне фінансове становище, наявність збитків у розмірі 723,8 тис. грн.., дебіторської заборгованості у сумі 334,6 тис. грн., а також наявність військового конфлікту на території Донецької області, та, як наслідок, зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, на 50%.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цієї санкції.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобов'язання, наслідки чого передбачені п.7.2 договору, а саме застосування позивачем пені стосовно відповідача.

Разом з цим, розмір пені, на стягненні якого наполягає позивач, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже перерахований судом та визначений у загальному розмірі 14 247 768,48 грн.

При цьому, за висновками суду, у сукупності із об'єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, обставини, на які посилається відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, суд знаходить винятковими та такими, що є підставою для задоволення цього клопотання.

Отже, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності із загальним розміром нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про задоволення вищезазначеного звернення відповідача та зменшує розмір суми пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а саме від розміру встановленого судом на 50%, тобто до 7 123 884,24грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі.

У залишковій частині, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ Донецької області, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, до відповідача, Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 217 329 582,42 грн., у тому числі 168 643 805,18 грн. суми основного боргу, 14 252 275,25 грн. пені, 31 949 388,67 грн. інфляційних витрат та 2 484 113,32 грн. 3% річних, задовольнити частково.

2. Зменшити розмір стягуваної суми пені до 7 123 884,24 грн.

3. Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька область, м.Краматорськ, провулок Земляний, б.2, код ЄДРПОУ 03337119, банківські реквізити не вказано) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, банківські реквізити не зазначено) 204 108 351,69 грн., у тому числі 168 643 805,18грн. суми основного боргу за поставлений природний газ, 7 123 884,24грн. пені, 25 857 670,81грн. інфляційних витрат та 2 482 991,46 грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 71 029,68 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 16.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2015р.

Суддя О.В. Кротінова