Рішення № 45400911, 15.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.15 Справа № 904/2641/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Промтехобладнання", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", м. Дніпропетровськ

про зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Бугрим А.Г. - представник за дов. № 1 від 02.06.15

від відповідача: Головатюк І.В. - представник за дов. б/н від 13.05.15

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промтехобладнання" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про зобов'язання виконати платіжні доручення на суму 80000 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на розрахунково-касове обслуговування № 1068/38755-980 від 11.10.2012 в частині виконання платіжних доручень №№ 25 - 28 від 13.02.2015, №№ 29-30 від 16.02.2015, № 31 від 04.03.2015.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 18.05.2015.

18.05.2015 позивач надіслав заяву про зміну предмету позову, в якій зазначає, що відповідачем виконані платіжні доручення №№ 25 - 28 від 13.02.2015, №№ 29-30 від 16.02.2015, № 31 від 04.03.2015 на загальну суму 80000 грн., та зазначає, що ним подано до виконання платіжне доручення № 32 від 30.04.2015 на суму 31000 грн., яке станом на 18.05.2015 відповідачем не виконане.

18.05.2015 позивач надіслав заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю ознайомлення відповідача з заявою про зміну предмету позову.

18.05.2015 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач не довів факту звернення до відповідача про виконання платіжних доручень на перерахування грошових коштів; також зазначає, що позивачем не доведено факту наявності на рахунку суми заявленої до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 розгляд справи відкладений на 02.06.2015.

19.05.2015 через канцелярію суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву, в яких він зазначив, що філія не є юридичною особою і не може бути стороною у господарському суді.

В судовому засіданні 02.06.2015 представник відповідача, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 02.06.2015 строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів та у судовому засіданні оголошено перерву до 09.06.2015.

У судовому засіданні, відповідно до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 15.06.2015.

12.06.2015 від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову з огляду на те, що підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якої позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставами позовних вимог є неналежне виконання відповідачем договору № 1068/38755-98 на розрахунково-касове обслуговування від 11.11.2012, а предметом - зобов'язання виконати платіжні доручення.

Згідно заяви позивача про зміну предмету позову, яка надійшла до суду 18.05.2015, вбачається, що він просить суд зобов'язати виконати відповідача інше платіжне доручення, а саме № 32 від 30.04.2015, на підставі того ж самого договору, отже, дану заяву суд розцінює як заяву про зміну предмету позову.

Оскільки заява позивача про зміну предмету позову подана з додержання вимог законодавства та не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

15.06.2015 позивач подав до суду пояснення, в яких зазначив, що в заяві про зміну предмету позову, внаслідок помилки було зазначено платіжне доручення № 25, тоді як вірно № 32.

У судовому засіданні 15.06.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Промтехобладнання" (далі - позивач, клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - відповідач, банк) було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 1068/38755-980.

Відповідно до пункту 1.1 договору банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 260003875501 та зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором. Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків клієнта на умовах Тарифного Пакету "Стандартний".

У пункті 2.1 договору визначено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що клієнт має право самостійно розпоряджатись грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.3.2 договору банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.

Відповідно до пункту 3.3.3 договору банк зобов'язаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений внутрішніми документами банка робочий час, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

Позивач, на підставі вищезазначеного договору, доручив банку перерахувати в межах коштів на рахунку № 260003875501 грошові кошти для сплати податку на додану вартість за 2014 рік до бюджету на загальну суму 80000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 25 від 13.02.2015 на суму 10000 грн.,

- № 26 від 13.02.2015 на суму 10000 грн.,

- № 27 від 13.02.2015 на суму 10000 грн.,

- № 28 від 13.02.2015 на суму 10000 грн.,

- № 29 від 16.02.2015 на суму 10000 грн.,

- № 30 від 16.02.2015 на суму 10000 грн.,

- № 31 від 04.03.2015 на суму 20000 грн. (арк. с.18-24).

Станом на момент звернення позивача із позовом до суду (30.03.2015), відповідач вищезазначені платіжні доручення №№ 26-31 не виконав, грошові кошти у сумі 70000 грн. не перерахував, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вимогою про зобов'язання відповідача виконати вищезазначені платіжні доручення.

Як встановлено матеріалами справи, платіжне доручення № 25 від 13.02.2015 виконано банком 27.05.2015, що підтверджується копією зазначеного платіжного доручення з відміткою банку про виконання 27.05.2015 (арк. с. 108), листом Управління Національного Банку України в Дніпропетровській області (арк. с. 40). Лист відповідача на адресу УДКСУ у Амур-Нижньодніпровського районі м. Дніпропетровська не містить дати, а тому не може бути належним доказом.

30.04.2015 позивач доручив банку перерахувати грошові кошти згідно платіжного доручення № 32 від 30.04.2015 на суму 31000 грн. (арк. с. 43), яке відповідачем виконано не було. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просив суд зобов'язати відповідача виконати платіжне доручення № 32 від 30.04.2015 на суму 31000 грн.

На день звернення щодо виконання даного платіжного доручення, на рахунку позивача було достатньо коштів для його виконання, що підтверджується копією банківської виписки, яка містяться у матеріалах справи (арк. с. 41), але відповідач платіжне доручення позивача не виконав та не надав жодного документу, який би підтверджував повноваження банка не виконувати доручення позивача на перерахування коштів в межах рахунку, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта. Гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Стаття 1068 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок банку за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку зобов'язаний:

- узяти розрахунковий документ платника/стягувача на облікування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувану про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку»;

- ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті операційний час - це частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу статті 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий договір на розрахунково-касове обслуговування № 1068/38755-980 від 11.10.2012.

На час розгляду справи доказів виконання платіжного доручення позивача № 32 від 30.04.2015 на суму 31000 грн. відповідачем не надано.

Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог і підстав для їх задоволення, спростовуються матеріалами справи.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача, які ґрунтуються на незастосуванні позивачем заходів досудового врегулювання спору, оскільки, згідно зі ст. 5 ГПК України такі заходи сторони застосовують за домовленістю сторін між собою, проте, у договорі сторони не передбачили умов та підстав для їх застосування.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002, розтлумачив ч. 2 ст. 124 Конституції України, положення якої щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявлення суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до ст. 150 Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Посилання відповідача про звернення до філії, яка не є юридичною особою, а тому не може бути стороною у справі, судом також не приймаються до уваги з огляду на наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем в якості відповідача зазначено Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Дніпропетровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

Пунктом 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 встановлено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії № 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Відповідно до п. 1.13 ст. 1 Статуту ПАТ "Банк "Фінансі та Кредит", затвердженого 02.05.2009 та зареєстрованого 28.09.2009, банк має право створювати дочірні банки, філії та представництва на території України та на території інших держав відповідно до чинного законодавства України (арк. с. 56-57).

До матеріалів справи залучена копія довіреності від 12.01.2015, виданої ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на ім'я керуючого філією "Дніпропетровське регіональне управління "Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" - Подвиженко Світлану Іванівну. Згідно даної довіреності, банк уповноважує останню представляти інтереси банку в питаннях та справах, що виникли у зв'язку з діяльністю філії, зокрема, заявляти та розглядати від імені банку претензії, підписувати та подавати позовні заяви, представляти інтереси банку у всіх судових органах України, у тому числі у всіх загальних та спеціалізованих судах, третейських судах, у питаннях та справах, що виникли у зв'язку з діяльністю філії, з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу (арк. с. 71-73).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1218 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 09807856) в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 9; ідентифікаційний код 26460727) перерахувати з рахунку № 260003875501 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Промтехобладнання" (49075, м. Дніпропетровськ, вул. Житомирська, 30; ідентифікаційний код 32816304) на рахунок отримувача грошові кошти у сумі 31000 грн. згідно платіжного доручення № 32 від 30.04.2015.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 09807856) в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 9; ідентифікаційний код 26460727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Промтехобладнання" (49075, м. Дніпропетровськ, вул. Житомирська, 30; ідентифікаційний код 32816304) судовий збір у розмірі 1218 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.06.2015

Суддя В.І. Ярошенко