Рішення № 45400908, 22.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.15р. Справа № 904/4018/15За позовом Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Нікополь, Дніпропетровська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Виробничо-будівельне об'єднання", м.Київ

про стягнення 117 272,63 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

прокурор: Масенко А.О., посвідчення №024234 від 24.01.14р.

від позивача: Панков В.В., представник за довіреністю №10 від 15.04.15р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського від 12.05.15р. порушено провадження у справі №904/4018/15 за позовом Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Виробничо-будівельне об'єднання" (далі - третя особа) про стягнення 117 272,63 грн. Розгляд справи призначено на 04.06.15р.

Ухвалою господарського суду від 04.06.15р. відкладено розгляд справи на 23.06.15р.

15.06.15р. до господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців третьої особи.

23.06.15р. прокурор та позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі. Крім того повноважним представником позивача надано для долучення до матеріалів справи квитанцію та опис вкладення у цінний лист.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться поштове повідомлення про вручення відправлення копії ухвали про порушення провадження у справі від 12.05.15р., яке направлялось на адресу відповідача (а.с. 60).

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У даному випадку, ухвала про порушення провадження у справі від 12.05.2015р. направлена господарським судом відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

По-перше, копію ухвали господарського суду від 12.05.15р. відповідач отримав 26.05.15р., останнім не надано суду жодних обґрунтованих пояснень щодо причини невиконання вимог ухвали суду. Таким чином, суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для надання суду відзиву на позов та інших витребуваних судом документи, а також для проведення звірки взаєморозрахунків, для чого відповідачу необхідно було з'явитися до позивача;

По-друге, відповідач відповідно до норм чинного законодавства не обмежений у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді;

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розпочати розгляд справи по суті в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами

Повноважний представник третьої особи у судове засідання також не з'явився, витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду від 04.06.15р. повернутий поштою з відміткою "неправильно зазначена, відсутня адреса одержувача - вибули" (а.с. 82).

Позивачем було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.75-78), відповідно якого адреса третьої особи співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що третя особа про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розпочати розгляд справи по суті в даному судовому засіданні без участі повноважного представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.06.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та повноважних представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.13р. між позивачем, відповідачем та третьою особою укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5280-ОД (далі - Договір оренди), відповідно до умов п.1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно вбудоване нежитлове приміщення (далі-майно) площею 212,5 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі, що перебуває на балансі третьої особи, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 28.02.13р. і становить за незалежною оцінкою 689 800,00 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору оренди відповідач вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1. Договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 N786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - квітень 2013р. 10 329,16 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2013р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень, червень 2013року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеною законодавством (п. 3.2. Договору оренди).

В п. 3.3. Договору оренди зазначено про те, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6. Договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та третій особі у співвідношенні

-70 % до державного бюджету по місцю реєстрації відповідача у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 7 230,41 грн.

-30 % третій особі у розмірі 3098,75 грн.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Як зазначено у п.3.8. Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та третій особі у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Крім того, п.5.2. Договору оренди сторони обумовили, що відповідач зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату у співвідношенні визначеному у п. 3.6 цього Договору.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п.9.1. Договору оренди).

Пунктом 10.1. Договору оренди передбачено, що цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 18.06.13р. по 17.06.14року включно.

На виконання умов вищезазначеного Договору оренди, позивач передав за узгодженням з третьою особою, передбачений Договором оренди об'єкт оренди, а відповідач його прийняв у строкове платне користування, що підтверджує акт приймання - передачі від 18.06.13р. (а.с. 25).

Втім, як зазначає прокурор та позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору оренди станом на 29.04.15 р. у відповідача виникла заборгованість з орендної плати, за період з 15.07.2013р. по 15.04.2015р., у розмірі 102 671,75 грн.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору оренди, позивач на підставі п. 3.8. Договору оренди нарахував відповідачу пеню, за період з 25.10.14р. по 24.04.15р., у розмірі 14600,88 грн.

Враховуючи вищевикладене, прокурор та позивач просили стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 102 671,75 грн., пеню у розмірі 14 600,88 грн., всього 117272,63 грн.

Але, після звернення прокурора з позовом, до суду 04.06.15р. позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яку прокурор підтримав та наполягав на її задоволенні, у зв'язку із чим прокурор та позивач просили суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 115 101,66 грн., та пеню у розмірі 20 268,41 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

В статті 762 Цивільного кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та з ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Як передбачено в ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору оренди та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги прокурора в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 115 101,66 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 3.8. Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та третій особі у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

На підставі п. 3.8. Договору була нарахована пеня у розмір 20 268,41 грн., розрахунок якої господарським судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 285, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (53219, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Центральна, буд. 6, код ЄДРПОУ 13467337) до Державного бюджету України заборгованість у розмір 115 101,66 грн. (сто п'ятнадцять тисяч сто одна грн. 66 коп.) та пеню у розмірі 20 268,41 грн. (двадцять тисяч двісті шістдесят вісім грн. 41 коп.).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (53219, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, буд. 7; код ЄДРПОУ 37989269, р/р 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, призначення платежу "Судовий збір, код 03499891, Пункт 2.1") судовий збір у розмірі 2 707,40 грн. (дві тисячі сімсот сім грн. 40 коп.).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.06.15р.

Суддя Н.Е. Петренко