Постанова № 45398623, 22.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2015 року № 826/8151/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія Енпаселектро»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 р. № 3026552210,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія Енпаселектро» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 р. № 3026552210 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 24.12.2014 р. № 1289/26-55-22-10/21573438 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 р. № 3026552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 180 744,00 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 10.06.2015 р. сторони заявили усне клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НТК Енпаселектро» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Інженергосервіс» за січень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 120 496,00 грн., в тому числі за січень 2014 року на суму 120 496,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 24.12.2014 р. № 1289/26-55-22-10/21573439 та винесено податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 р. № 3026552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «НТК Енспаселектро» з податку на додану вартість на загальну суму 180 744,00 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 120 496,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 248,00 грн.

За результатами розгляду відповіді на заперечення на акт перевірки, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндходів у м. Києві надано відповідь від 14.01.2015 р. № 645/10/26-55-22-10, відповідно до якої висновки акту залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 11.03.2015 р. № 3995/10/26-15-10-05-35, яким податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 р. № 3026552210 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 14.05.2015 р. № 10232/6/99-99-1001-04-25, яким податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 р. № 3026552210 та рішення прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія Енпаселектро» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Згідно свідоцтва платника ПДВ № 100298387 зареєстровано платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Між ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник) та ТОВ «Науково-технічна компанія Енпаселектро» (виконавець) укладено договір № 01/2012/08/01-12 від 10.01.2012 р., відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується у 2012-2013 роках виконати роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити модернізацію та розширення системи диспетчерського управління SKADA/AGC/EMS/DTS OES України.

Позивач зазначає, що залучення ДП «НАЕК «Укренерго» пов'язано із необхідністю в розширенні та частковій модернізації функціональних можливостей окремих підсистем, виходячи із фактичного збільшення функціональних навантажень на систему диспетчерського управління ОЕС України.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду: завдання замовника (а.с. 58-59 Том 1), зведення витрат (а.с. 60-61 Том 1), зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (а.с. 62-63 Том 1), кошторисний розрахунок (а.с. 64-65 Том 1), додаткову угоду (а.с. 66- 67 Том 1), звіти (а.с. 68- 250 Том 1, а.с. 1- 250 Том 2, а.с. 1- 99 Том 3), акт здачі-приймання робіт (а.с. 100 Том 3), банківські виписки (а.с. 101 - 106 Том 3), податкові накладні.

Між ТОВ «Інженергосервіс» (виконавець) та ТОВ «Науково-технічна компанія Енпаселектро» (замовник) укладено договір № 35-03/08/01-2013 від 05.06.2013 р., відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується виконати на свій ризик, власними засобами та зі своїх матеріалів науково - вишукувальні роботи за проектом розширення та модернізації системи диспетчерського управління ОЕС України по вдосконаленню моделювання без даних системи та приведенню існуючих моделей формування баз даних в SCADA/EMS/DTS до стандартів СІМ.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду технічні вимоги на виконання науково-вишукувальної роботи за проектом розширення та модернізації систем диспетчерського управління ОЕС України по вдосконаленню моделювання баз даних системи та приведенню існуючих моделей формування баз даних в SCADA/EMS/DTS до стандартів СІМ (а.с. 109-110 Том 3), кошторис витрат (а.с. 111 Том 3), протокол погодження договірної ціни (а.с. 112 Том 3), звіти (а.с. 113 - 250 Том 3, а.с. 1-14, а.с. 15- 252 Том 4), акт здачі-прийняття робіт (а.с. 253 Том 4), податкову накладну (а.с. 254 Том 4), Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (а.с. 256 Том 4), платіжні доручення (а.с. 257-259 Том 4).

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що ТОВ «Інженергосервіс» відобразило в податковій декларації суми з ПДВ нереальної поставки послуг та суми податкового зобов'язання при відсутності об'єкту оподаткування ПДВ і дати виникнення податкового зобов'язання.

Крім того, висновки відповідача зроблені з огляду на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.07.2014 р. № 1910/26-55-22-07/38607473 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інженергосервіс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р., яким встановлено, що ТОВ «Інженергосервіс» за податковою адресою не знаходиться.

Також податковим органом в ході перевірки було використано висновок ДПІ у Печерському районі про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України за січень 2014 року, згідно якого перевіркою не підтверджено факт реальності здійснення фінансово - господарських відносин не підтверджено.

Податковим органом було використано інформацію, отриману в ході перевірки контрагента ТОВ «Інженергосервіс» - ТОВ «Буд Альянс».

Згідно акту від 31.03.2014 р. № 463/04-62-22-3/38834947 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про результатами проведення зустрічної звірки ТОВ «Буд Альянс щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року», висновками якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування.

Таким чином, висновки відповідача ґрунтуються на позиції, що ТОВ «Інженергосервіс» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди тертім особам та відповідно ТОВ «Науково-технічна компанія Енпаселектро» завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 120 496,00 грн.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з такими контрагентами до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Інженергосервіс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Інженергосервіс» було зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало статус платника податку на додану вартість.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не було враховано первинні документи позивача.

Висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інженергосервіс», податковим органом були зроблені не у зв'язку з непідтвердженням товарності цих операцій, відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі акту від 11.07.2014 р. № 1910/26-55-22-07/38607473 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інженергосервіс» та акту від 31.03.2014 р. № 463/04-62-22-3/38834947 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про результатами проведення зустрічної звірки ТОВ «Буд Альянс щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року».

Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.

При цьому, в акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Інженергосервіс» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач, придбані у ТОВ «Інженергосервіс» послуги, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності, тобто для діяльності у сфері інжинірингових розробок і надання послуг для об'єктів енергетики.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформленої податкової накладної, отриманої від ТОВ «Інженергосервіс», що не заперечується податковим органом.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Інженергосервіс», а тому вважає, що формування ТОВ «Науково-технічна компанія Енпаселектро» податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а нарахування позивачу сум з податку на додану вартість - протиправним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване повідомлення-рішення від 15.01.2015 р. № 3026552210 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія Енпаселектро» є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія Енпаселектро» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.01.2015 р. № 3026552210.

3. Судові витрати в сумі 361,49 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія Енпаселектро» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук