Постанова № 45397780, 23.06.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року № 813/2438/15

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі представників:

позивача . Ганаса А.Б.,

відповідача Лавріва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» до Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Львівським окружним адміністративним судом отримано позовну заяву, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області №1 від 23.04.2015 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду відносно Державного підприємства «Львіввугілля» (відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження»).

Посилається на те, що 23.04.2015 року начальником УПФ України в Сокальському районі Львівської області Радиком В.Я. винесено рішення №1 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, до Державного підприємства «Львіввугілля» (відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження») у вигляді штрафу в розмірі 18310,99 грн. та нарахування пені в розмірі 255710,59 грн. за період з 15.03.2011 року до 26.06.2014 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що приймаючи вказане рішення, відповідач керувався нормою закону, що втратила чинність, а саме п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказана норма виключена на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». На підставі вищенаведеного, позивач вважає дане рішення протиправним та просить його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з обґрунтувань, викладених у позовній заяві, а тому просить позов задовольнити.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких такий просить в позові відмовити, посилається на те, що згідно карток особових рахунків страхувальника - відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» у підприємства існувала заборгованість зі сплати страхових внесків. Внаслідок несвоєчасного погашення такої у відповідності до п.7 розділу 8 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» управлінням прийнято оскаржуване рішення №1 від 23.04.2015 року.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні на позов, та просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що 23.04.2015 року начальником УПФ України в Сокальському районі Львівської області Радиком В.Я. винесено рішення №1 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, до Державного підприємства «Львіввугілля» (відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження»), згідно якого до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 18310,99 грн. та нарахована пеня в розмірі 255710,59 грн. за період з 15.03.2011 року до 26.06.2014 року. Вважаючи, що дане рішення винесено на підставі норми закону, яка втратила чинність, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, тексту самого рішення №1 від 23.04.2015 року, відповідач, застосовуючи до ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Шахта «Відродження» фінансові санкції за період з 15.03.2011 року по 26.06.2014 року, керувався положенням п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (яка діяла до 01 січня 2011 року), згідно якого було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Суд зазначає, що в період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Водночас, із набранням чинності з 01.01.2011 року Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, частини 1-9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були виключені.

У той же час, згідно з абз.5 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 04 червня 2013 року (№21-170а13) та від 20 листопада 2012 року (№21-367а12).

Системний аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за органами ПФУ збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 1 січня 2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та застосовується з посиланням на п.7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Така позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 31.03.2015 (№ 21-77а15) та від 12.05.2015 (№21-370а15).

З огляду на те, що п.2 ч.9 ст.106 ЗаконуУкраїни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і не діяв на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, тому таке рішення відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу з урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 94, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області №1 від 23.04.2015 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі, до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.