Постанова № 45397749, 17.06.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року № 813/7560/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю представника позивача Січеславського І.А., представника відповідача Шпака В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП» до Золочівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Золочівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (Перемишлянське відділення), у якому згідно з поданими уточненнями просить визнати протиправним та скасувати наказ про проведення перевірки від 19.09.2014 року, визнати дії відповідача щодо проведення перевірки протиправними, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.10.2014 року № 0000092200, № 0000082200, № 0000112200, № 0000102200. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у спірному наказі про проведення перевірки не вказана підстава для її проведення, а лише вказані статті Податкового кодексу України. Окрім того, відповідний запит від контролюючого органу надійшов на електронну адресу головного бухгалтера позивача, однак поштою або нарочно позивач такого не отримував та 25.08.2014 року надав відповідь з зазначенням всіх необхідних у запиті обставин. Вказано, що за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків акту перевірки позивача, які в свою чергу ґрунтуються на актах перевірки інших податкових органів, якими було встановлено неможливість проведення звірок (перевірок) контрагентів, взаємовідносини з якими перевірялись відповідачем або ненадання ними податкової звітності. Тому висновки акта перевірки підприємства здійснені без будь-яких доказів та ґрунтуються лише на документах, які не можуть використовуватись при оформленні результатів перевірки. Додатково зазначено, що позивачем до перевірки було надано усі первинні документи, які відповідають критеріям первинного документа, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарської діяльності позивача, проте вони не були прийняті до уваги контролюючим органом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що відповідач незаконно, в порушення статті 61 Конституції України, декілька разів прийняв податкові повідомлення-рішення за ті самі періоди по тих же господарських операціях щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс». Просив позов задовольнити.

Відповідно до статті 55 КАС України здійснено заміну відповідача на правонаступника - Золочівську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області (далі Золочівська ОДПІ).

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях зазначив, що при перевірці позивача використано акти перевірок його контрагентів та дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, згідно з якими встановлено розбіжності по завищенню податкового кредиту з податку на додану вартість. Зазначив, що у податковій звітності підлягає відображенню лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений у первинних документах. Відповідно господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат інших підприємств. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки, а також визнання дій відповідача щодо проведення перевірки протиправними, зазначив, що спірний наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання. За результатами реалізації прав, які випливають із вказаного наказу, податковим органом складено акт перевірки. Тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Додатково пояснив, що по контрагенту-постачальнику ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс» проведено три позапланових виїзних документальних перевірки, проте при їх проведенні використано різні акти перевірок Дніпродержинської ОДПІ та ДПІ у м. Суми, якими прописано безтоварність проведених господарських операцій. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з наказом від 19.09.2014 року, відповідно до вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (ПК України) Золочівською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» з питань дотримання вимог податкового законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків із ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс» за період січень, лютий, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, за січень, лютий 2013 року; з ТзОВ «Гранд Інвест Ріал Істейт» за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року та січень 2014 року; з ТзОВ «Капістрано» за вересень 2013 року; з ТзОВ «Кримська девелоперська компанія» за березень-квітень 2014 року, про що складено акт № 5/22/32435513 від 15.10.2014 року.

За результатами перевірки встановлено порушення Підприємством пункту 14.1.181 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, а саме заниження податку на додану вартість за січень 2012 року на суму 8 373,00 грн., завищення рядка 24 по податку на додану вартість за червень 2014 року на суму 1 498 498,00 грн.; пункту 44.1, 44.6 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 145.1.5 пункту 145.1 статті 145, пункту 146.1, 146.2, 146.3, 146.12 статті 146 ПК України, а саме заниження податку на прибуток всього на суму 262 451,00 грн.

На підставі встановлених порушень 27.10.2014 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000082200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 12 559,50 грн. (в тому числі за основним платежем 8 373, 00 грн., за штрафними санкціями 4 186,50 грн.); № 0000102200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 393 676, 50 грн. (в тому числі за основним платежем 262 451,00 грн., за штрафними санкціями 131 225,50 грн.); № 0000092200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 498 498,00 грн.; № 0000112200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 613 458,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» (Замовник) та ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс» (ПП «Електро-Сервіс-Плюс») (Підрядник) з січня 2012 року по січень 2013 року укладено ряд договорів щодо виконання проекту електроосвітлення та силового обладнання приміщень магазинів різних торгових марок «RESERVED», «GROPP TOWN», «MOHITO», «HOUZE», адаптування Архітектурного проекту магазинів, виконання робіт по внутрішньому та електричному облаштуванню в приміщеннях магазинів, тощо. На виконання вказаних договорів Підрядником виписано податкові накладні, та акти виконаних робіт.

Позивачем включено податок на додану вартість до податкового кредиту по вказаних податкових накладних та суми витрат по актах прийняття робіт відображено у відповідній декларації з податку на прибуток.

Як встановлено з акту перевірки № 5/22/32435513 від 15.10.2014 року, під час перевірки проведених взаєморозрахунків позивача з контрагентом-постачальником ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс» за січень, лютий, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, за січень, лютий 2013 року контролюючим органом використано акт ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області № 128/2203/35281705/253 від 15.07.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень, лютий 2012 року, вересень 2012 року, лютий 2013 року, травень 2014 року».

Також під час перевірки отримано інформацію, про те що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження по ПП «Електро-Сервіс-Плюс», яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013040160000064 від 19.06.2013 року про вчинення кримінального правопорушення за частиною 3 статті 212 КК України. Матеріали вказаного кримінального провадження скеровані відповідно до статті 218 КПК України до Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України для подальшого розслідування.

Однак, враховуючи лише акт ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області № 128/2203/35281705/253 від 15.07.2014 року, у якому прописано безтоварність із придбання ТМЦ (виконаних робіт, наданих послуг) ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс» за період січень, лютий 2012 року, вересень 2012 року, лютий 2013 року, травень 2014 року та розбіжності в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, податковим встановлено порушення ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» норм ПК України за перевірений період.

Судом встановлено, що між позивачем (Суборендар) та ТзОВ «Град Інвест Ріал Істейт» (Орендар) укладено ряд договорів суборенди нерухомого майна, зокрема приміщення в ТРЦ в м. Суми з метою розташування на його площі об'єкту торгівлі. Згідно з умовами договорів орендар є суборендарем приміщень на підставі укладеного з ТзОВ «Грант Тайм» договору суборенди нежитлових приміщень № 8/0813-СУ від 06.09.2013 року. На виконання вказаних договорів ТзОВ «Град Інвест Ріал Істейт» виписано податкові накладні, між сторонами господарських операцій укладені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Під час перевірки взаємовідносин позивача з контрагентом - ТзОВ «Град Інвест Ріал Істейт» контролюючим органом використано акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 719/26-55-22-08/36856932 від 01.08.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Град Інвест Ріал Істейт» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Грант Тайм» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2014 року».

Враховуючи зазначений акт, у якому прописано безтоварність проведених операцій із придбання ТМЦ (виконаних робіт, наданих послуг) ТзОВ «Град Інвест Ріал Істейт» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2014 року та розбіжності в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, податковим органом встановлено порушення ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» норм ПК України за перевірений період.

Між ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» (Замовник) та ТзОВ «Капістрано» (Виконавець) укладено договір про виконання робіт № 09-01/09 від 09.09.2013 року, згідно з умовами якого виконавець зобов'язується виготовити касетони з об'ємними літерами, здійснити їх монтаж та підключення у вказаному замовником місці. Роботи проводяться виконавцем з власного матеріалу, власними засобами та з використанням власних інструментів та механізмів. Місце для монтажу касетонів: фасад ТРЦ «Порт City» (м. Маріуполь). На виконання вказаних договорів ТзОВ «Капістрано» виписано податкові накладні, між сторонами господарських операцій укладені акти здачі-прийняття робіт.

Під час перевірки господарських відносин між ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» з ТзОВ «Капістрано» за вересень 2013 року по придбаних послугах із виготовлення та монтажу вивісок торгових марок «MOHITO» та «REZERVED», суми податку на додану вартість по яких включено позивачем до складу податкового кредиту підприємства у жовтні 2013 року, контролюючим органом скеровано до ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві запит про проведення зустрічної звірки ТзОВ «Капістрано».

У свою чергу ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомлено, про наявну розбіжність в розрізі контрагентів, яку усунути неможливо, оскільки ТзОВ «Капістрано» до ДПІ не звітує, остання звітність з податку на додану вартість подана за серпень 2013 року.

Тому, оскільки ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» відображено суму податку на додану вартість у розмірі 19 074,38 грн. у складі податкового кредиту, ТзОВ «Капістрано» не відобржено у складі податкового зобов'язання з податку на додану вартість, контролюючий орган прийшов до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем (Орендар) та ТзОВ «Кримська девелоперська компанія» (Орендодавець) укладено ряд договорів оренди частки нежитлової будівлі - багатофункціонального ТРК, магазину оптово-роздрібної торгівлі за адресою Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь. На виконання вказаних договорів ТзОВ «Кримська девелоперська компанія» виписано податкові накладні, між сторонами господарських операцій підписано акти здачі-прийняття робіт.

Під час перевірки повноти визначення податкового кредиту з податку на додану вартість в частині проведених взаєморозрахунків із контрагентом ТзОВ «Кримська девелоперська компанія» за березень-квітень 2014 року, контролюючим органом використано інформацію з баз податкових органів, відповідно до якої встановлено, що за звітні податкові періоди ТзОВ «Кримська девелоперська компанія» не подано до органів ДПС податкової звітності по податку на додану вартість, остання звітність подана за лютий 2014 року.

Оскільки встановлено розбіжності в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, тому перевіряючим органом встановлено порушення ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» норм ПК України за перевірений період.

Однак з такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться документи: договори, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт тощо, укладені між позивачем та його контрагентами. Наведені документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання господарських операцій.

Як вбачається з акта перевірки позивача контролюючий орган не встановив жодних недоліків у заповненні наданих до перевірки первинних документів та вважав інформацію, яка міститься у них належною та достатньою.

Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

У свою чергу, відповідачем не доведено неотримання позивачем послуг та робіт. Натомість позивачем долучено копію Ліцензії ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс» на здійснення будівельної діяльності за конкретним переліком, копію Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (багатофункціональний ТРК, магазин оптово-роздрібної торгівлі) ТзОВ «Кримська девелоперська компанія», копії локальних кошторисів, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав користування майном за договорами оренди, копії титульних сторінок робочих проектів проведених робіт, технічних звітів тощо. Вказані документи додатково підтверджують факт реального виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарських операцій, які викладені у висновках актів ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області № 128/2203/35281705/253 від 15.07.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс»; ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 719/26-55-22-08/36856932 від 01.08.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Град Інвест Ріал Істейт», яким передбачено, що ТзОВ «Град Інвест Ріал Істейт» не надано жодного документа, який би підтверджував належність орендованого приміщення ТзОВ «Грант Тайм»; а також неподання звітності контрагентами позивача до податкового органу.

У свою чергу суд зазначає, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Використання контролюючим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

Крім того судом встановлено, що судовими рішеннями Окружного адміністративного суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо висновків акту перевірки № 719/26-55-22-08/36856932 від 01.08.2014 року по ТзОВ «Град Інвест Ріал Істейт», а також коригування показників платника на підставі таких висновків.

Щодо неподання звітності контрагентами позивача ТзОВ «Капістрано» та ТзОВ «Кримська девелоперська компанія» суд зазначає наступне.

Відповідно до норм ПК України обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Можливі порушення, допущені платником податків ТзОВ «Капістрано» та ТзОВ «Кримська девелоперська компанія» у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Позивач не може нести відповідальність за неналежне оформлення контрагентами документації, неподання ними будь-яких документів чи за неналежне ведення бухгалтерського чи податкового обліку.

Крім того місце реєстрації ТзОВ «Кримська девелоперська компанія» - місто Сімферополь Автономна Республіка Крим. Загальновідомий факт що вказана територія визнана тимчасово окупованою.

Висновки ДПІ про порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом чи третіми особами вимог закону. Вказана позиція узгоджується з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10 та постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Тому висновки контролюючого органу про нереальність (безтоварність) цих господарських операцій ґрунтуються на припущеннях.

Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. На момент укладення договорів, виписки податкових накладних та проведення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи викладене вище та норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11.

Аналіз норм податкового законодавства дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа № 21-47а10.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з частиною 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що по контрагенту-постачальнику ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс» проведено три позапланових виїзних документальних перевірки позивача, проте при їх проведенні використано різні акти перевірок Дніпродержинської ОДПІ та ДПІ у м. Суми, у яких прописано безтоварність проведених господарських операцій.

ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» зверталося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, які винесені, зокрема після перевірки позивача по взаєморозрахунках з ТзОВ «Електро-Сервіс-Плюс» та постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі № 813/4046/14, яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року залишена без змін, у задоволенні позову відмовлено.

Як встановлено судом з вказаних рішень, висновки ДПІ про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтувалися на висновках про безтоварність господарських операцій, які встановлені актом перевірки Дніпродержинської ОДПІ № 1248/4122-206/35281705.

Однак, висновки ДПІ про порушення позивачем норм ПК України у даній адміністративній справі ґрунтуються на висновках акту ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області № 128/2203/35281705/253 від 15.07.2014 року. Отже, обставини у справі, що розглядається є інакшими, ніж установлені під час розгляду справи № 813/4046/14. Тому вказана адміністративна справа вирішується відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом у справі № 813/7560/14.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення Золочівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000092200, № 0000082200, № 0000112200, № 0000102200 від 27 жовтня 2014 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки від 19.09.2014 року, визнання дій відповідача щодо проведення перевірки протиправними суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 18.08.2014 року за № 2803/10/13-24-15-0011/828 Золочівською ОДПІ скеровано до ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» лист-запит про надання інформації по контрагентах щодо яких наявні розбіжності у складі податкового кредиту з податку на додану вартість.

Листом № 0036 від 25.08.2014 року позивачем надано відповідь на поставлені у запиті питання.

Згідно з наказом від 19.09.2014 року, відповідно до вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (ПК України) Золочівською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП», про що складено акт № 5/22/32435513 від 15.10.2014 року.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як пояснив представник позивача від контролюючого органу надійшов відповідний запит на електронну адресу головного бухгалтера позивача.

Відповідь позивача від 25.08.2014 року з зазначенням всіх необхідних у запиті обставин свідчить про визнання такого запиту належним та допустимим.

З матеріалів справи встановлено, та представником позивача не заперечувалось, що наказ про проведення перевірки був вручений позивачу під розписку 22 вересня 2014 року.

Слід зазначити, що спірний наказ є формою реалізації суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, що надає право на проведення перевірки та на підставі якого така проводиться. Відсутність такого наказу та повідомлення про дату початку перевірки унеможливлює її здійснення. В даному випадку усі умови законодавства в межах спірних правовідносин з боку відповідача були дотримані.

Суд звертає увагу на те, що оскільки позивач, вважаючи дану перевірку безпідставною, допустив інспекторів до її проведення, хоча міг і не допустити, то такими діями він фактично визнав її правомірність.

Крім того, оскільки перевірка розпочата та на момент розгляду справи закінчена, а здійснення перевірки є реалізацією відповідачем його компетенції, суд визнає, що наказ про проведення перевірки реалізований, тому вичерпав свою дію.

Такий висновок узгоджується із рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7 яким встановлено, що ненормативні правові акти є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. До ненормативних актів належать конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, які застосовуються одноразово і після їх реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, вимоги про скасування акта індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення такого акта юридичної сили (здатності до застосування).

У постанові Вищого адміністративного суду України від 19.12.2013 року №К/800/30029/13, зазначено, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Зважаючи на вищевикладене правові наслідки оскаржуваного наказу за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав позивача.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.) слід покласти на позивача та стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП» 487,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Золочівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000092200, № 0000082200, № 0000112200, № 0000102200 від 27 жовтня 2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.) покласти на позивача.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП» 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2015 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська