Постанова № 45397706, 15.06.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року №813/9165/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача Бориса А.С.,

представника відповідача Воробець І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до Львівської митниці ДФС про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Львівський міський центр зайнятості звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці Міндоходів про стягнення 19 478,54 грн., виплачених як допомога по безробіттю звільненому працівникові Митниці ОСОБА_3, якого згодом було поновлено на роботі за рішенням суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року в адміністративній справі №813/9165/13-а позовні вимоги Львівського міського центру зайнятості було задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідачем було оскаржено постанову суду від 25.12.2013 року в апеляційному порядку.

Так, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 року апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів було залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року у справі №813/9165/13-а - без змін.

Не погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 року касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів було задоволено частково, рішення попередніх судових інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

27.04.2015 року справа була надіслана Вищим адміністративним судом України до Львівського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 05.05.2015 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Відповідно до вимог статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №813/9165/13-а передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Сасевичу О.М.

Ухвалою від 06.05.2015 року дану адміністративну справу було прийнято суддею Сасевичем О.М. до розгляду.

У судовому засіданні 20.05.2015 року судом, на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, було здійснено заміну відповідача - Львівської митниці Міндоходів на належного - Львівську митницю ДФС.

Окрім того, 20 травня 2015 року представником відповідача було подано до суду письмові заперечення проти позову, у яких вказав, що відповідач позов не визнає та вважає вимогу щодо стягнення із нього коштів необгрунтованою.

Представник позивача у судовому засіданні 15.06.2015 року позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві й додаткових поясненнях по суті спору та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечила проти позову та просила суд у його задоволенні відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, із урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом із матеріалів справи встановлено, що згідно з наказом Державної митної служби України від 20.06.2012 року №1279-к «Про припинення перебування на державній службі», за порушення присяги державного службовця на підставі ст.17, п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» було припинено 21.06.2012 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3, головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці.

24.07.2012 року ОСОБА_3, зареєструвашись у Львівському міському центрі зайнятості як такий, що шукає роботу, отримав 31.07.2012 року статус безробітного, а також останньому було призначено виплату допомоги із безробіття, яка нараховувалась на підставі довідки Львівської митниці про середню заробітну плату від 04.07.2012 року №6/13-435.

Як з'ясувалось, громадянин ОСОБА_3 оскаржував своє звільнення в судовому порядку.

Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі №2а-6450/12/1370 було задоволено позов ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці ДМС України, а саме: визнано протиправним та скасовано Наказ Держаної митної служби України «Про припинення перебування на державній службі» №1279-к від 20.06.2012 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3, головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці; визнано протиправним та скасовано Наказ Львівської митниці «Про оголошення наказу Державної митної служби України» №907-к від 21.06.2012 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3, головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці; поновлено ОСОБА_3 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці з 22.06.2012 року; стягнуто з Львівської митниці за час вимушеного прогулу з 22.06.2012 року по 16.10.2012 року середній заробіток у сумі 15 311 грн. 52 коп. на користь ОСОБА_3; постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3 786,72 грн. звернуто до негайного виконання.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року було залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року у справі №2а-6450/12/1370 за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці ДМС України про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року набрала законної сили.

Судом з'ясовано, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі №2а-6450/12/1370 громадянина ОСОБА_3 було поновлено на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Краковець» Львівської митниці з 22.06.2012 року.

Наказом ЛМЦЗ від 07.06.2013 року №НТ130607 ОСОБА_3 був знятий з обліку як безробітний та йому припинено виплату допомоги по безробіттю.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 за час перебування на обліку в Львівському міському центрі зайнятості як безробітний, отримав від позивача матеріальне забезпечення, тобто допомогу по безробіттю, за період з 31.07.2012 року по 20.05.2013 року в сумі 19 478,54 грн.

22.10.2013 року позивачем було направлено на адресу Митниці претензію про відшкодування коштів в сумі 19 478,54 грн., витрачених Центром зайнятості на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_3, якою відповідачу запропоновано у місячний термін повернути виплачене ОСОБА_3 матеріальне забезпечення у розмірі 19 478,54 грн.

Проте, Львівська митниця Міндоходів не погодилась із претензією та надала свої пояснення №6/14-6812 від 26.11.2013 року, в яких зазначила, що Львівською митницею фактично виконано рішення суду в частині стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_3 Окрім цього, у поясненнях було вказано, що на час розгляду справи, Львівській митниці не було відомо про звернення ОСОБА_3 за послугами до Львівського МЦЗ, де він 31.07.2012 року набув статус безробітного і йому було виплачено допомогу по безробіттю у сумі 19 478,54 грн.

При цьому, у встановлений строк відповідачем вказана сума коштів на користь РЦЗ сплачена не була, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з означеним адміністративним позовом.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про зайнятість населення», держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такий вид компенсації при втраті роботи, як виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (Законом №1533-ІІІ).

Згідно ст.1 Закону №1533-ІІІ, загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

В силу п.п.8, 9 ст.1 Закону №1533-III, зокрема, страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу. Втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин, відповідно до п.9 ст.1 цього Закону, є припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.31 Закону №1533-ІІІ, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Згідно п.п.2 п.5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення на роботі).

Відповідно до п.20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №219, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата та номер наказу. Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється у відповідності до ч.4 ст.35 Закону №1533-ІІІ.

Згідно ч.4 ст.35 Закону №1533-III, із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до вказаної норми права, підставою для утримання з роботодавця виплаченого забезпечення є поновлення на роботі безробітного, а не «рішення суду».

Зазначене в п.4 ст.35 Закону словосполучення «за рішенням суду» в контексті словосполучення «утримується із роботодавця» встановлює лише порядок утримання в судовому порядку за рішенням суду з роботодавців сум виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі, що повністю відповідає вимогам ст.39 цього Закону.

Вимогами ч.1 ст.76 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час прийняття судом рішення про поновлення на роботі ОСОБА_3) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Отже, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, тобто з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 був поновлений на попередньо займаній ним посаді наказом ДМС України від 01.06.2013 року №883-к «По особовому складу митних органів», виданим на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі №2а-6450/12/1370, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року.

Разом з тим, відповідно до чинного законодавства, зокрема, ч.2 ст.257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Тобто, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року підлягала виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження, проте фактично була виконана відповідачем в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 15 311,52 грн. за виключенням обов'язкових платежів на користь ОСОБА_3 лише у 2013 році.

Пунктами 7, 8, 9 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року №7-1, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, обов'язок відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю в разі поновлення безробітного на посаді на підставі рішення суду покладається на роботодавця, а в даному випадку, роботодавцем звільненого та поновленого на підставі судового рішення ОСОБА_3 є Митниця, якою, в свою чергу, рішення позивача (зокрема претензія) щодо повернення коштів не оскаржувалось.

З приводу доводів Львівської митниці про ненадання ОСОБА_3 суду, який розглядав спір про його поновлення на посаді, інформації щодо отримання ним допомоги по безробіттю, то слід зазначити, що це не впливає на необхідність стягнення усієї виплаченої суми допомоги саме із роботодавця, оскільки такий припис встановлено імперативною нормою Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Більш того, поведінка працівника у процесі вирішення справи про поновлення його на роботі (на якій наголошує відповідач) та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не є порушенням вимог ч.ч.2, 3 ст.36 вказаного Закону і не дає підстав для стягнення Центром зайнятості виплаченої допомоги по безробіттю з особи (безробітного). Загалом, отримання ОСОБА_3 допомоги по безробіттю та заробітної плати за час вимушеного прогулу без урахування суми допомоги по безробіттю є переплатою коштів для Львівської митниці, а не Центру зайнятості.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 року у справі №К/800/64600/14.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог Львівського МЦЗ щодо утримання з відповідача сум виплаченої допомоги по безробіттю у разі поновлення особи на роботі за рішенням суду, а відтак, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись наведеним вище та ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із Львівської митниці ДФС (код ЄДРПОУ - 39420875) на користь Львівського міського центру зайнятості (рахунок - 37170001000584, одержувач - Львівський міський центр зайнятості, банк - ГУДКСУ у Львівській обл., ЗКПО 25555035, МФО 825014, КЕКВ 1341-повернення допомоги з безробіття) кошти, отримані як допомога по безробіттю у розмірі 19 478 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 54 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений 22 червня 2015 року.