Постанова № 45397629, 08.06.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 року справа № П/811/386/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кіровоградське автотранспортне підприємство 13555"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2014 року №0001442202 та №0001452202,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградське автотранспортне підприємство 13555" (далі-позивач, ПАТ "Кіровоградське АТП 13555") звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.09.2014 року №0001442202 та №0001452202.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкового повідомлення-рішення та рішення на його підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржувані рішення винесені правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно усної ухвали занесеної до журналу судового засідання подальший розгляд адміністративної справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ "Кіровоградське АТП 13555" зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 13.05.1992року. Види діяльності за КВЕД: діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0); оренда автомобілів (71.10); роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям (50.30); технічне обслуговування та ремонт автомобілів (50.20); інші види оптової торгівлі (51.90) та здавання в оренду власного нерухомого майна (70.20).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №1586 від 27.08.2014 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено виїзну документальну позапланову перевірку ПАТ "Кіровоградське АТП 13555" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 року, ТОВ "Агматіс Трейд" за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014, ТОВ "Центр-ТК" за період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року, результати якої оформлено актом №177/11-23-22-02/05465755 від 04.09.2014 року (т.1, а.с.26-59).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення:

- пп.138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 532,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2012 року - 532,00 грн.;

- п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 92787,00грн., в тому числі за серпень 2012 року - 507,00грн., лютий 2014 року - 41980,00 грн. та травень 2014 року - 50300,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0001452202 від 17.09.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 789,00 грн., в том числі за основним платежем - 532,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -266,00 грн. (т.1,а.с.12);

- податкове повідомлення - рішення №0001442202 від 17.09.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 139181,00 грн., в том числі за основним платежем - 92787,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 46394,00 грн. (т.1,а.с.11).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій,що здійснювались між позивачем та його контрагентами, на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

По взаємовідносинам з ТОВ "Агматіс Трейд" судом встановлено наступне.

03.02.2014 року між позивачем (замовник за договором) та ТОВ "Агматіс Трейд" (виконавець за договором) укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг. Предметом укладеного договору є надання інформаційно-консультаційних послуг (т.1,а.с.151-154).

На виконання укладеного договору, позивач склав разом із ТОВ "Агматіс Трейд":

- акт приймання-передачі наданих послуг від 20.02.2014 р. (за договором б/н від 03.02.2014 року), в якому відображено надання послуг на суму 59760,00 грн., в т.ч. ПДВ 9960,00 грн. (т.1, а.с.164);

- акт приймання-передачі наданих послуг від 21.02.2014 р. (за договором б/н від 03.02.2014 року), в якому відображено надання послуг на суму 57840,00 грн., в т.ч. ПДВ 9040,00 грн. (т.1, а.с.166);

- акт приймання-передачі наданих послуг від 24.02.2014 р. (за договором б/н від 03.02.2014 року), в якому відображено надання послуг на суму 57120,00 грн., в т.ч. ПДВ 9520,00 грн. (т.1, а.с.168);

- акт приймання-передачі наданих послуг від 25.02.2014 р. (за договором б/н від 03.02.2014 року), в якому відображено надання послуг на суму 47760,00 грн., в т.ч. ПДВ 7960,00 грн. (т.1, а.с.170);

- акт приймання-передачі наданих послуг від 26.02.2014 р. (за договором б/н від 03.02.2014 року), в якому відображено надання послуг на суму 29400,00 грн., в т.ч. ПДВ 4900,00 грн. (т.1, а.с.172).

На підтвердження фактичного виконання умов укладеного договору, позивачем надано до суду складені ТОВ "Агматис Трейд" звіти про проведене маркетингове дослідження логістичного ринку (т.2,а.с.8-209).

За наслідками виконання умов укладеного договору, ТОВ "Агматіс Трейд" виписало позивачеві податкову накладну №491 від 20.02.2014 року на загальну суму 59760,00 грн., в тому числі ПДВ - 9960,00 грн. (т.1, а.с.163), податкову накладну №492 від 21.02.2014 року на суму 57840,00 грн., в тому числі ПДВ -9640,00 грн. (т.1,а.с.165), податкову накладну №493 від 24.02.2014 року на суму 57120,00 грн., в тому числі ПДВ - 9520,00 грн. (т.1, а.с.167),податкову накладну №494 від 25.02.2014 р. на загальну суму 47760,00 грн., в тому числі ПДВ - 7960,00 грн. (т.1, а.с.169) та податкову накладну №495 від 26.02.2014 року на суму 29400,00 грн., в тому числі ПДВ - 4900,00 грн. (т.1, а.с.171).

Оплата отриманих послуг підтверджується долученими до справи копією банківської виписки (т.1,а.с.161) та копією квитанції (т.1,а.с.162).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Судом також враховано, що відповідно довідки з ЄДРПОУ, одним із видів діяльності ТОВ "Агматіс Трейд" є дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (73.20) та консультування з питань комерційної діяльності й керування (70.22) (т.2, а.с.154).

Відповідно до п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Позивачем під час розгляду справи у суді надано відповідні звіти щодо проведених маркетингових послуг, з яких вбачається , що маркетингові послуги дійсно надані.

Суд зазначає, що звіт є основним підсумковим документом, що включає всю змістовну інформацію, отриману в результаті дослідження. Звіт в першу чергу призначений для замовника дослідження, який зацікавлений в отриманні детальної інформації по досліджуваному предмету і в практичних рекомендаціях, що дозволяють коригувати свої дії у його підприємницькій діяльності.

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 судом встановлено наступне.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки від 08.08.2012 року. Предметом договору є тканина Бельтинг.

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме видаткова накладна №№8 від 10.08.2012 року на суму 3040,80 грн., в тому числі ПДВ - 506,80 грн. (т.1,а.с.203), рахунок на оплату №48 від 08.08.2012 року та податкова накладна №8 від 10.08.2012 року на суму 3040,80 грн., в тому числі ПДВ - 506,80 грн. (т.1, а.с.202), свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору.

Розрахунки між позивачем та ФОП ОСОБА_1 проведено шляхом перерахування відповідних сум на банківський рахунок, що підтверджується випискою з рахунку (т.1,а.с.201).

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що відповідно до картки рахунку:201 з придбаної тканини виготовлено авточохли для вантажного автомобіля МАЗ 54329 НОМЕР_1, який перебував в оренді у позивача відповідно до договору від 27.02.2012 року(т.2 а.с.2).

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи податкових, видаткових накладних, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг по взаємовідносинам з ТОВ "Агматіс Трейд", ОСОБА_1, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача зобов'язань.

За таких умов суд вважає, що позивач належними та достовірними доказами підтвердив своє право на формування податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ "Агматіс Трейд", ОСОБА_1 та віднесення відповідних сум до витрат.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача зумовлені відомостями про недостовірність даних, відображених його контрагентами у податковій звітності. Такі висновки податкового органу суперечать загальноправовим принципам. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так само критично суд оцінює посилання відповідача на докази, здобуті у рамках перевірок контрагентів позивача, щодо здійснення ними фіктивної підприємницької діяльності.

Згідно частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, за змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі; 2) постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як-то акт перевірки позивача та акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Центр - ТК" судом встановлено наступне.

26.06.2014 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Центр-ТК" (продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу. Предметом укладеного договору є постачання дизельного пального.

За наслідками виконання умов укладеного договору, ТОВ "Центр - ТК" виписало позивачеві податкову накладну №886 від 30.05.2014 року на загальну суму 150900,00 грн., в тому числі ПДВ - 25150,00 грн. (т.1,а.с.115) та податкову накладну №887 від 31.05.2014 р. на загальну суму 150900,00 грн., в тому числі ПДВ - 25150,00 грн. (т.1,а.с.117).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивач також надав до суду копії видаткових накладних №ЦТ -0530/27 від 30.05.2014 року та №ЦТ-0531/05 від 31.05.2014 року (т.1, а.с.116,118) та копії карток рахунків(т.1,а.с.123-125).

Закон України "Про автомобільний транспорт" та "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил, товарно-транспортні накладні та дорожні листи ватажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу - юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В судовому засіданні у позивача витребовувались товарно-транспортні накладні на транспортування придбаного дизелю. Проте, позивачем не надано вказаних товарно-транспортних накладних на транспортування дизелю, в зв'язку з тим, що вказані документи на підприємстві відсутні.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що під поставкою (транспортуванням) розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу №363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу №363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу №488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. №1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні до матеріалів справи не були надані належним чином оформлені за встановленим законодавством зразком (типовою формою) товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання послуг з поставки дизелю від ТОВ "Центр-ТК" (або іншим контрагентом у разі укладення окремого договору із перевізником-субпідрядником), а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) такої господарської операції із вказаним контрагентом.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність висновків акта перевірки щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість за травень 2014 року в сумі 50300,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Центр-ТК".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000602204, якими позивачеві нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75450,00 грн. (50300,00 грн. за основним платежем та 25150,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) за взаємовідносинами з ТОВ "Центр-ТК".

Натомість встановлені вище обставини обумовлюють висновок суду про часткове задоволення позовних вимог та визнання протиправними і скасування оскаржуваних повідомлень-рішень в частині нарахованих позивачеві грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинами позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Агматіс Трейд".

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з положеннями частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», з огляду на сплату позивачем судового збору в сумі 279,96 грн. (т.1, а.с.3), з ПАТ "Кіровоградське автотранспортне підприємство 13555" належить стягнути судовий збір в сумі 1223,06 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 17 вересня 2014 року №0001442202 в частині, якою ПАТ "Кіровоградське автотранспортне підприємство 13555" нараховано суму грошового зобов'язання на суму 64030,50 грн. (за основним платежем - 42787,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 21243,50 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 17 вересня 2014 року №0001452202, яким ПАТ "Кіровоградське автотранспортне підприємство 13555" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 798,00грн. (за основним платежем - 532,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 266,00 грн.)

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ПАТ "Кіровоградське автотранспортне підприємство 13555" (код - 05465755) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровогр./м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом ПАТ "Кіровоградське АТП 13555", Кіровоградський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1223 (одна тисяча двісті двадцять три) грн. 06 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук