Постанова № 45396441, 28.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р. Справа № 804/14737/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кучми К.С. при секретарі Летучій Г.І. за участю: представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача 1 ОСОБА_2 представника прокуратури ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Омега» до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, за участю прокуратури Дніпропетровської області про визнання нечинною картки відмови у прийнятті митної декларації та визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що ПП «Омега» на виконання умов договору купівлі продажу №1 від 25.01.2011 р., укладеного між позивачем та фірмою «L.M.R. Collections LTD», було ввезено на територію України товар, а саме: одяг та взуття, яке було у споживанні 3-ої категорії. З метою проведення митного оформлення ввезеного товару позивачем через свого представника було подано до Дніпропетровської митниці вантажну митну декларацію № 110000013/2011/305268 від 29.03.2011 р. з відповідними товаросупровідними документами, в якій митна вартість товару була визначена за ціною угоди та скоригована відповідно до погодженої з митницею вартості, взятої з бази цінової інформації ДМСУ, та складала 1 долар 17 центів США за кілограм. В подальшому представник відповідача 1 повідомив про визначення митної вартості товару в розмірі 3 доларів США за кілограм та видав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 10000013/1/00660, в якій зазначив як на необхідну умову щодо можливості прийняття ВМД подання та оформлення позивачем нової ВМД з урахуванням рішення про визначення митної вартості від 29.03.2011 р. на підставі резервного методу.

За таких обставин, позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд: визнати нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України № 110000013/1/006600 від 29.03.2011 року; визнати недійсним рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів до вантажної митної декларації № 110000013/2011/300549/2 від 29.03.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача - Дніпропетровської митниці Міндоходів предявлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі та зазначила, що позивачем самостійно було заявлено при здійсненні митного оформлення товару резервний метод визначення митної вартості на рівні 1,17 дол. США за 1 кг. При цьому, не було надано жодного документу, за яким можливо здійснити перевірку числового значення митної вартості за методом, обраним декларантом самостійно. Подання самим позивачем декларації із зазначенням резервного методу визначення митної вартості унеможливило застосування основного методу визначення митної вартості (за ціною договору). Крім того, матеріали справи містять докази про те, що позивач здійснив митне оформлення товарів за спірним рішенням про коригування митної вартості у звичайному порядку, не скориставшись своїм правом на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобовязання з подальшим поданням додаткових документів протягом 90-денного терміну.

Для повного та якісного розгляду справи, митниця зазначає, що судами розглянуто справу № 2а/0470/5121/11 за адміністративним позовом ПП «Омега» до Дніпропетровської митниці про скасування рішення про визначення митної вартості товару від 29.03.2011 р. №110000013/2011/300543/2, картки відмови від 29.03.2011 р. № 110000013/1/00658 та стягнення надмірно сплачених платежів 45 985, 84 грн. Спірне рішення митниці у цій справі було прийнято за аналогічних обставин, у той самий день 29.03.2011 р. Судами першої та апеляційної інстанцій задоволено позов ПП «Омега» у справі № 2а/0470/5121/11. Однак, постановою Вищого адміністративного суду України від 30.05.2013 р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано у позові відмовлено, а тому представник відповідача просила суд у задоволенні позову також відмовити.

В судовому засіданні представник прокуратури Дніпропетровської області також просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач - Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області в судове засідання свого представника не направило, про день та час його проведення повідомлялося належним чином.

Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ПП «Омега» звернулося до Дніпропетровської митниці для здійснення митного оформлення товару «одяг та взуття, яке було споживанні 3-ої категорії», що надійшов на його адресу на підставі договору купівлі-продажу від 25 січня 2011 р. № 1, укладеного між позивачем та фірмою «L.M.R. Collections LTD», специфікація №16. Вартість товару у специфікації зазначено на рівні О, 800 дол. США за кг. Митна вартість зазначеного товару, заявлена ПП «Омега» шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-2, за резервним методом визначення митної вартості відповідно до статті 273 Митного кодексу України на рівні 1,17 доларів США за 1 кг.

Судом також встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи: уніфікована митна квитанція МД-1 від 27.03.2011 р. 20502Г № 1109381; рішення про визначення митної вартості товарів від 21.02.2011 р. № 110000006/2011/300290/2; облікова картка субєкта зовнішньоекономічної діяльності від 24.06.2008 р. 11000/1/08/110148; попередня митна декларація (ПД) від 23.03.2011 р. № 110000005.2011.302679; накладна СМК від 22.03.2011 р. № 133406; книжка МДП від 27.03.2011 р. ХК.63664407; некласифікований документ від 28.03.2011 р. № 28/03-1; рахунок фактура (інвойс) від 22.03.2011 р. № 5750; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується від 25.01.2010 р. № 1; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 25.12.2010 р. спец. № 16; некласифікований документ від 31.12.2010 р. № 05.03.02-03/107215; довідка про проведення декларування валютних цінностей ДПІ Жовтневого району від 06.01.2011 р; висновок, що відходи Зеленого переліку не підпадають під дію пунктів 6-33 Положення про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів від 05.01.2011 р. лист 9/09/3-7; відбиток штампа державної санітарно-епідеміологічної служби «Ввезення, реалізацію (використання) дозволено», що проставляється на товаросупровідних документах від 22.03.2011 р. № 2730; відбиток штампа територіальних органів Державної екологічної інспекції «Ввіз/вивіз дозволено», що проставляється на товаросупровідних документах від 22.03.2011 р. № 2730; сертифікат про походження товару невизначеної форми від 22.03.2011 р. ЯА 185911; копія вантажної митної декларації іноземної країни ЕК ВМД від 22.03.2011 р.

Так, у відповідності до п.2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339, для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було застосовано наступні контрольні заходи:

-перевірка наданих для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості;

-консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та її вплив на вартість товару;

-порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Митним Кодексом України (стаття 261) визначено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Відповідно до статті 264 МКУ заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на достовірних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно ч.2 ст.265 МКУ, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Під час прийняття ВМД до митного оформлення спрацювала система управління ризиками, що стосувалась класифікації товару, а також визначено, що задекларований у ВМД рівень митної вартості цього товару може бути визнаний митним органом лише у випадку погодження митної вартості з начальником відділу контролю митної вартості або особи, яка його заміщує.

В судовому засіданні встановлено, що під час здійснення заходів контролю посадовими особами митниці було встановлено.

Позивач надав ВМД, як була зареєстрована 29.03.2011 р. за № 110000013/2011/305268, у графі 43 зазначено 6 - резервний метод визначення митної вартості. Як підставу для самостійного визначення митної вартості за 6-резервним методом позивачем у графі 9 ДМВ зазначено цінова інформація ДМСУ, консультація з ВКМВ, у графі 44 ВМД зазначено рішення про визначення митної вартості товару від 21.02.2014 р. № 110000006/2011/300290/2.

Зазначене у графі 44 ВМД рішення було прийнято за іншою партією товару, що надійшла за цим же контрактом, однак іншою специфікацією № 12 від 25.12.2010 р.

При цьому, товар було оформлено за поданою декларацією № 110000013/2011/302652, оскільки митна вартість митницею була визначена на рівні заявленому позивачем - 1,17 дол. США за кг також за 6 резервним методом.

В основу рішень про визначення митної вартості від 21.02.2014 р. №110000006/2011/300290/2 за ВМД №110000013/2011/302652 та від 17.01.2011 р. №110000006/2011/300063/2 за ВМД №110000013/2011/300491 було покладено інформацію декларації від 24.12.2010 р. № 100000020/0/696799.

Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі. Отже, виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточненні. Тому, посадова особа відділу контролю митної вартості Дніпропетровської митниці, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ, і її оформлення, відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом Держмитслужби України від 02.12.2003 р. № 828, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.12.2003 р. за № 1192/8513, на аркуші № 1 ДМВ учинила запис: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару на підставі п.11 Порядку із зазначенням переліку додаткових документів та повідомленням про термін їх подання. Декларант позивача був ознайомлений з цим записом 29.03.2011 р. під підпис та власноруч зробив запис: «З переліком додаткових документів ознайомлений. Консультація з ВКМВ та КТ проведена. Додаткові документи надати неможливо».

Так, з урахуванням позиції позивача, відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, відповідно до п.14 Порядку, якщо декларантом не подано у встановлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством, посадова особа митного органу прийняла рішення про визначення митної вартості товару від 29.03.2011 р. № 110000013/2011/300549/2, відповідно до якого митну вартість товару скориговано до 3,0 доларів США/кг.

У відповідності до ст.259 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу. Митний орган відповідно до ст.265 МКУ здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями Кодексу. Визначення митної вартості здійснювалось відповідно до статей 259-273 МКУ та Порядку.

Таким чином, самостійне зазначення позивачем вартості товару за 6 методом, неповна інформація про митну вартість товару, що містилася в документах наданих позивачем, та інформація, наявна у митного органу про рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено, унеможливили застосування 1 методу.

Відповідно до ст.268 МКУ, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 МКУ, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами (другий метод), які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

При застосуванні другого методу визначення митної вартості товару митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ) про продаж ідентичних товарів. Однак, відсутність інформації в ЄАІС ДМСУ унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

У відповідності до ст.269 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів - метод 3) під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

При застосуванні третього методу визначення митної вартості товару митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ про продаж подібних (аналогічних) товарів. Однак, відсутність інформації в ЄАІС ДМСУ унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є обєктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідних документів унеможливила застосування також методів 4 та 5.

Тому під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів. Застосований митницею 6-резервний метод визначення митної вартості базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

При проведенні коригування митної вартості товару була застосована інформація ВМД від 01.03.2011 р. № 403000007/1/2018, оформлення якої здійснено Тернопільською митницею. Таким чином, дане рішення про визначення митної вартості товарів прийняте митницею відповідно до норм чинного законодавства.

В силу п.6.5. Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.04.2005 р. № 314, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.2005 р. за №439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митому оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з оформленням картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України в порядку, установленому законодавством України.

Так, наказом Держмитслужби України від 12.12.2005 р. № 1227 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 р. за № 1562/11842) затверджено Порядок оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, відповідно до якого в усіх випадках відмови в прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу оформлюється картка відмови.

Відповідно до вищезазначеного Порядку, посадовою особою Дніпропетровської митниці оформлено картку відмови від 29.03.2011 р. № 110000013/1/00660, в якій зазначено про необхідність подання нової ВМД з митною вартістю відповідно до рішення митниці. Таким чином, зазначена вище картка відмови прийнята митницею відповідно до норм чинного законодавства.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Таким чином, у задоволенні позову ПП «Омега» до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, за участю прокуратури Дніпропетровської області про визнання нечинною картки відмови у прийнятті митної декларації та визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товарів слід відмовити, з викладених вище підстав.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Омега» до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, за участю прокуратури Дніпропетровської області про визнання нечинною картки відмови у прийнятті митної декларації та визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товарів - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 03 листопада 2014 року.

Суддя ОСОБА_4