Постанова № 45396301, 15.06.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 червня 2015 р. Справа № 802/1261/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П. А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Мошняги В.І.

представника позивача: Мироненка А.О.

представника відповідача: Янушкевича А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Макс"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа Макс" із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 13.03.2015 року №0001272205 та №0001262205, видані на підставі акту позапланової невиїзної перевірки №451/2205/37085005 від 23.02.2015 року, протиправні, винесені з порушенням вимог чинного законодавства та такі, що підлягають скасуванню. Позивач вказує на те, що висловлені відповідачем в акті перевірки припущення щодо нікчемності укладених із контрагентами правочинів, не відповідають дійсності.

На переконання позивача, у нього наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство. Крім того, правочини, укладені із контрагентами, є чинними та відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, додатково надав письмові докази в підтвердження зайнятої правової позиції та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

На підставі направлення від 04.12.2014 року за №126/22, виданого Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області Дмитриком Віктором Олеговичем, керуючись ст. 20, на підставі пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 04.12.2014 року №195 проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіа Макс" по взаєморозрахунках із ТОВ "Бруксхім" за квітень, травень 2014 року, ТОВ "Тарма Груп" за липень, серпень 2014 року, ТОВ "Аркона Лідер" за серпень 2014 року, ТОВ "Асм Авіа" за жовтень 2013 року, ТОВ "Ас торг центр" за червень, липень 2014 року, ТОВ "Голден Люкс" за липень 2014 року, ТОВ "Промфлаймторг-2014" за березень 2014 року.

За результатами вищезазначеної перевірки був складений Акт від №451/2205/37085005 від 23.02.2015 року.

У висновках Акту перевірки Відповідач зазначив, що на порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198,3. п. 198.6 ст. 198 ПК України перевіркою не підтверджено реальність проведених господарських операцій між ТОВ "Авіа Макс" та ТОВ "Бруксхім", ТОВ "Тарма Груп", ТОВ "Аркона Лідер", ТОВ "Асм Авіа", ТОВ "Ас торг центр", ТОВ "Голден Люкс", ТОВ "Промфлаймторг-2014" внаслідок чого позивачем занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у податкових деклараціях з ПДВ у загальній сумі 551002,90 грн. у наступних податкових деклараціях:

- за жовтень 2013 року (вх. №9074851006 від 20.11.2013р.) на суму ПДВ 18500 грн.;

- за березень 2014 року (вх. № 9021604376 від 18.04.2014р.) на суму ПДВ 83710 грн.;

- за квітень 2014 року (вх. №9028938458 від 20.05.2014р.) на суму ПДВ 114666,9 грн.;

- за травень 2014 року (вх № 9035369463 від 20.06.2014р.) на суму ПДВ 36600 грн.;

- за червень 2014 року (вх № 9041838536 від 21.07.2014 р.) на суму ПДВ 94724 грн.;

- за липень 2014 року (вх. №9048062743 від 19.08.2014р.) на суму ПДВ 138289,7 грн.;

- за серпень 2014 року (вх. №905432434 від 22.09.2014р.) на суму ПДВ 64512 грн.

Перевіркою також встановлено завищення від'ємного занчення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в податкових деклараціях з ПДВ у загальній сумі 10704 грн. у наступних податкових деклараціях:

- за березень 2014 року (вх. №9021604376 від 18.04.2014р.) на суму ПДВ 6623 грн.;

- за липень 2014 року (вх. №9048062743 від 19.08.2014р.) на суму ПДВ 4081 грн.

За результатами перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 13.03.2015 року №0001272205 та №0001262205.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Як видно із акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій між ТОВ "Авіа Макс" та ТОВ "Авіа Макс" та ТОВ "Бруксхім", ТОВ "Тарма Груп", ТОВ "Аркона Лідер", ТОВ "Асм Авіа", ТОВ "Ас торг центр", ТОВ "Голден Люкс", ТОВ "Промфлаймторг-2014", оскільки перевіркою не підтверджено рух активів та підтвердження фактичного отримання товару від контрагентів у зв'язку із відсутністю у останніх трудових та матеріальних ресурсів.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами укладено такі договори:

- №90 від 02.04.2014р. з ТОВ "Бруксхім" про купівлю запчастин;

- №103 від 16.06.2014р. із ТОВ "Тарма Груп" про купівлю - продаж;

- №108 від 01.08.2014р. з ТОВ "Аркона Лідер" про купівлю - продаж;

- №101 від 02.06.2014р. з ТОВ "Ас торг центр" купівлю - продаж;

- №97 від 04.04.2014р. з ТОВ Голден Люкс" про купівлю - продаж;

№87 від 21.01.2014р. з ТОВ "Промфлайторг-2014" про купівлю - продаж.

Предметом договорів визначено те, що контрагент передає у власність ТОВ "Авіа Макс", а останнє приймає та оплачує товар, перевезення товарів позивач здійснював за власний рахунок.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В результаті проведених операцій, згідно вищезазначених вимог Податкового кодексу України, позивачем віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість, однак перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період встановлено його завищення.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року, в якій зазначено, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Але, поряд із цим, в даному Інформаційному листі зазначено, що в постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року останній вказує на те, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

В підтвердження здійснення господарських операцій та отримання товару від контрагентів ТОВ "Авіа Макс" надано суду податкові накладні, видаткові накладні, квитанції, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Отже, господарські операції, фактично здійснювані підприємством позивача, підтверджуються оформленими належним чином документами.

За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Так, вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №1988.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

За змістом наведених норм, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентами, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відтак, наявні у справі документи спростовують твердження податкового органу про відсутність факту реальності здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентами і, навпаки, підтверджують реальність їх здійснення.

З приводу посилань представника відповідача на невідповідність окремих товарно-транспортних накладних вимогам законодавства, то суд зважає на те, що відсутність у товарно-транспортних накладних окремих відомостей не може бути підставою для висновків про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне. Більше того, наявність або, навпаки, відсутність товарно-транспортних накладних жодним чином не впливає на формування податкового кредиту, оскільки товарно-транспортні накладні підтверджують факт перевезення, проте не стосуються питань податкового обліку та звітності. А тому, відсутність деяких відомостей у товарно-транспортних накладних не може свідчити про їх невідповідність чинному законодавству.

Відтак, висновки податкового органу щодо не підтвердження господарської операції є припущеннями та спростовуються дослідженими доказами.

Відтак, наведені вище обставини свідчать про те, що висновки податкового органу щодо нереальності вчинення господарських операцій, що мали місце між ТОВ "Авіа Макс" та ТОВ "Авіа Макс" та ТОВ "Бруксхім", ТОВ "Тарма Груп", ТОВ "Аркона Лідер", ТОВ "Асм Авіа", ТОВ "Ас торг центр", ТОВ "Голден Люкс", ТОВ "Промфлаймторг-2014", є необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими судом доказами.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що допущення ТОВ "Авіа Макс" та ТОВ "Бруксхім", ТОВ "Тарма Груп", ТОВ "Аркона Лідер", ТОВ "Асм Авіа", ТОВ "Ас торг центр", ТОВ "Голден Люкс", ТОВ "Промфлаймторг-2014" окремих порушень вимог податкового законодавства жодним чином не може впливати на господарські відносини з ТОВ "Авіа Макс", оскільки саме порушник повинен нести відповідальність за виявлені порушення.

З огляду на викладене, вимога позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за звернення до суду відповідно до статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 13.03.2015 року №0001272205 та №0001262205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Макс" 487, 20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович