Рішення № 45395995, 23.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6034/15 Справа № 202/316/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шклярук Д. С. Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді - Ремеза В.А.

суддів - Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря - Видюкової Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 2 квітня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі по тексту ПАТ «Страхова компанія «Країна») про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ПАТ «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування, посилаючись на те, що 30.12.2013р., близько 10:45год., у м. Дніпропетровську по вул. Каштановій, в районі будинку № 5, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участі автомобіля «Шкода», н/з НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_3, та автомобіля Пежо, н/з НОМЕР_2, який знаходився під керуванням водія ОСОБА_4

Оскільки у зв'язку із ДТП не було травмованих людей, враховуючи те, що у водіїв автомобілів «Пежо», н/з НОМЕР_2 та «Шкода», д/н НОМЕР_1, під час ДТП відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також те, що зазначені вище водії дійшли згоди щодо обставин скоєння ДТП, та наявності вини в порушеннях Правил дорожнього руху в діях водія автомобіля «Шкода», н/з НОМЕР_1, на підставі та у відповідності до положень п.33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії цих автомобілів склади повідомлення про ДТП.

Згідно полісу НОМЕР_4 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальником виступає ОСОБА_5, водночас в силу п.1.4. ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6, як водія автомобіля Шкода, д/н НОМЕР_1, також є застрахованою. Страховиком за полісом виступає відповідач ПАТ «Страхова компанія «Країна».

Згідно розділу № 4 полісу НОМЕР_4 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова сума (ліміт відповідальності страховика) складає 50 000грн., при цьому згідно розділу № 5 полісу-франшиза складає 500грн.

Позивач у відповідності до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернулась до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування 30.12.2013р., представником відповідача був оглянутий її автомобіль, проте ніякого відшкодування вона не отримала, у зв'язку з чим була змушена ремонтувати автомобіль за власні кошти, звернувшись до СТО - приватного підприємця, і на ремонт автомобіля вона витратила 25 642грн.

В ході розгляду справи позивач уточнила свої позовні вимоги, посилаючись на те, що після звернення її до суду відповідач частково сплатив страхове відшкодування в сумі 4 576,45грн., франшиза за страховим полісом складає 500грн., а тому позивач просила суд стягнути з відповідача суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 19 923,55грн., інфляційні втрати - 5 109,96грн., пеню - 5 379,53грн., 3% річних - 574,61грн., а всього 30 987,35грн., а також судові витрати по справі.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2015р. ОСОБА_2 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким позов повністю задовольнити, посилаючись на те, що рішення незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ПАТ «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування суд першої інстанції послався на те, що страхова компанія відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконала свої обов'язки перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля, і підстав для стягнення зі страхової компанії інших сум чинним законодавством не передбачено.

З таким висновками суду першої інстанцій повністю погодитися не можна з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2013р. близько 10:45год., у м. Дніпропетровську по вул. Каштановій, в районі будинку № 5, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участі автомобіля «Шкода Октавія», н/з НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля «Пежо Експерт», н/з НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, і який належить на праві власності позивачу по справі ОСОБА_2

В результаті ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Оскільки в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди не було травмованих (загиблих) людей, у водіїв автомобілів «Пежо», н/з НОМЕР_2 та «Шкода», д/н НОМЕР_1, під час ДТП були відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або ознак перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також те, що зазначені вище водії дійшли згоди щодо обставин скоєння ДТП, та наявності вини в порушеннях Правил дорожнього руху в діях водія автомобіля «Шкода», н/з НОМЕР_1, згідно з п.33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії зазначених автомобілів склади повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент зазначеної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_3 керував автомобілем Шкода Октавія», н/з НОМЕР_1, який був забезпечений полісом обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_4 у ПАТ «СК «Країна».

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків (прямого збитку), якого зазнав страхувальник.

Реальними збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.( ст. 22 ЦК України).

Статтею 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Страхова сума (ліміт відповідальності) страховика за страховим полісом № НОМЕР_4 від 05.06.2013р. визначена: за шкоду заподіяну життю і здоров'ю - 100 000грн.; за шкоду заподіяну майну - 50 000грн., франшиза - 500грн.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 36.1. статті 36 вказаного Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 36.2. вказаної статті визначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

03.03.2014р. ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «СК «Країна» з заявою про виплату страхового відшкодування, яке було залишено відповідачем поза увагою.

Враховуючи, що відповідачем не було виплачено в строки, передбачені ст.36.2. вказаного Закону страхове відшкодування, позивач була змушена ремонтувати автомобіль за власні кошти, звернувшись до СТО - приватного підприємця, і згідно сплаченого нею рахунку від 23.12.2014р., на ремонт автомобіля вона витратила 25 642грн.

Після звернення позивача до суду 30.01.2015р. відповідачем було перераховано на картку позивача страхове відшкодування в сумі 4 576,45грн., з посиланням на те, що згідно зі звітом № 6983 від 19.03.2014р. вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Пежо Експерт», н/з НОМЕР_2, в результаті ДТП склала 6 091,74грн., з посиланням, що розмір збитку був розрахований з урахуванням вартості відновлювального ремонту та з урахуванням фізичного зносу запчастин та без урахування втрати товарної вартості.

Проте колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню додатково кошти, як різниця між фактично понесеними витратами на відновлення пошкодженого автомобіля в розмірі 25 642грн. і сплаченою відповідачем сумою страхового відшкодування в сумі 4 576,45грн. за мінусом франшизи в сумі 500грн., що складає 19 923,55грн., оскільки зазначена сума понесених витрат для відновлення автомобіля документально підтверджена, страховою компанією у передбаченому законом порядку не була оспорена, і вказана сума відновлювального ремонту не перевищує встановлений страховим полісом ліміт страховика за шкоду заподіяну майну потерпілого.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення на її користь інфляційних втрат, 3% річних, в порядку ст. 625 ЦК України, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.2, ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим матеріалами справи встановлено, що позивач не зверталась до відповідача з вимогами про стягнення понесених нею 23.12.2014р. витрат на відновлення автомобіля у зв'язку з фактичним ремонтом автомобіля, а звернулась після ремонту автомобіля безпосередньо до суду з позовом до страхової компанії про стягнення страхового відшкодування, а тому вимоги про стягнення на її користь інфляційних втрат, 3% річних безпідставні, оскільки дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, що передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, з моменту пред'явлення такої вимоги, тоді як позивач безпосередньо до відповідача з такою вимогою не зверталась.

З тих самих підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про стягнення на її користь пені за порушення зобов'язання по сплаті страхового відшкодування.

Враховуючи, що судом при розгляді справи не були враховані наведені обставини та норми права, яким регулюються виниклі між сторонами правовідносини, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення з ПАТ «СК «Країна» на користь позивача страхового відшкодування.

Керуючись ст.ст. 303,304,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 2 квітня 2015 року скасувати.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (ЄДРПОУ 20842474) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) страхове відшкодування в сумі 19 923,55грн., та в рахунок повернення судових витрат 406,36грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: