Ухвала суду № 45395255, 15.06.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1833/13-ц 3 тома 15.06.2015 15.06.2015 15.06.2015

Провадження №22-ц/784/1338/15

Провадження № 22ц/784/1338/15 Головуючий у 1-ї інстанції Разумовська О.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

15 червня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участю:

- заявника ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

- державного виконавця - Бусорі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 квітня 2015 року за скаргою ОСОБА_2 на дії державних виконавців Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі - Заводського ВДВС ММУЮ),

встановила:

17 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Заводського ВДВС ММУЮ, в якій просив визнати дії неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 24 липня 2013 року, у зв'язку з відсутністю у представника стягувача належним чином оформленої довіреності, скасувати постанову від 18 липня 2013 року про арешт майна боржника, скасувати постанову від 01 серпня 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 144 грн., скасувати постанови від 11 квітня 2014 року, 11 червня 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору, скасувати постанову від 11 лютого 2015 року про повернення виконавчого документу в частині виділення в окреме провадження постанови щодо стягнення з боржника виконавчого збору і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2015 року про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2015 року скаргу ОСОБА_2 на дії державних виконавців в частині скасування постанови головного державного виконавця від 18 липня 2013 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, постанов про стягнення з боржника виконавчого збору від 01 серпня 2013 року, 11 червня 2013 року, 11 квітня 2014 року залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку на оскарження дій державного виконавця.

13 березня 2015 року ОСОБА_2 подав додаткову скаргу, в якій з урахуванням клопотання про поновлення строку, просив задовольнити скаргу, а також закрити виконавче провадження.

Заявник ОСОБА_2 зазначав, що виконавче провадження, відкрите державним виконавцем за виконавчим листом про стягнення з нього коштів на користь стягувача (його матері) ОСОБА_4, на підставі заяви її представника ОСОБА_5 неправомірно, оскільки довіреність ОСОБА_4 не містила повноважень на вчинення її представником, який, до того ж, є психічно хворим, таких дій, та надана державному виконавцю ксерокопія довіреності ніким не завірена. Крім того, постанова не містила розрахунковий рахунок для добровільного виконання судового рішення.

-2-

Постанова державного виконавця від 18 липня 2013 року про арешт, накладний на все його майно, винесена без дотримання вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявник вказував, що вищевказане рішення суду фактично не виконано, тому безпідставним є стягнення з нього виконавчого збору на підставі постанов головного державного виконавця від 01 серпня 2013 року, 12 лютого 2015 року, оскільки у зв'язку зі смертю ОСОБА_4, та заміною стягувача, він став одночасно і боржником і стягувачем. До того ж, після смерті стягувача державний виконавець повинен був не зупинити провадження, а закрити та зняти заборону на відчуження майна.

Крім того, він як боржник виконав добровільно рішення суду про стягнення з нього коштів на користь стягувача ОСОБА_5, а тому не має підстав для стягнення з нього виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, а також для арешту його майна.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від09 квітня 2015 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Постановлено визнати неправомірними дії Заводського ВДВС ММУЮ в частині винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 24 липня 2013 року ВП 39004794, про повернення виконавчого документу в частині виділення в окреме провадження про стягнення з боржника виконавчого збору від 11 лютого 2015 року ВП 39004794, про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору від 12 лютого 2015 року ВП 46497002 та вказані постанови скасовано. У задоволенні вимог скарги ОСОБА_2 про закриття виконавчого провадження відмовлено. Стягнуто із Заводського ВДВС ММУЮ судовий збір 974 грн. 40 коп.

Ухвалою цього ж суду від 15 квітня 2015 року заяву ОСОБА_2 про постановлення додаткового судового рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі заступник начальника Заводського ВДВС ММУЮ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду, зокрема в частині визнання неправомірними дій Заводського ВДВС ММУЮ та скасування постанов, і постановити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити повністю.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2, посилався на необґрунтованість її доводів.

З огляду на доводи апеляційної скарги, оскаржується судове рішення в частині задоволених вимог скарги ОСОБА_2, тому згідно ст. 303 ЦПК України ухвала суду в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Частково задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно довіреності від 20 серпня 2012 року представник стягувача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 не мав повноважень на звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження, а тому дійшов висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав для відкриття виконавчого провадження. У зв'язку з тим, суд вважав, що скасування постанови про відкриття виконавчого провадження має наслідком скасування постанов про повернення виконавчого документу в частині виділення в окреме провадження про стягнення з боржника виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору.

Водночас, суд, відмовляючи у задоволенні скарги в частині закриття виконавчого провадження виходив з безпідставності такої вимоги.

Колегія суддів не погоджується з усіма висновками суду.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

-3-

Обов'язок державного виконавця прийняти виконавчий документ до виконання передбачений ст. 25 цього Закону.

Згідно ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Стаття 9 Закону передбачає, що сторони у виконавчому провадженні можуть реалізовувати свої права і обов'язки самостійно або через представників. Повноваження представника повинні бути підтвердженні довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Відповідно до приписів п. п. 2.11 - 2.11.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, повноваження представників сторін та інших учасників виконавчого провадження, мають бути посвідченні документами, зокрема довіреністю фізичної особи.

Оригінал довіреності або належним чином засвідчені їх копії приєднуються до матеріалів виконавчого провадження. У випадку реалізації стороною виконавчого провадження право на пред'явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника державний виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою від 15 липня 2013 року представника стягувача ОСОБА_4, ОСОБА_2 про примусове виконання рішення (оригінал заяви оглянуто в судовому засіданні судом апеляційної інстанції), 24 липня 2013 року головним державним виконавцем Заводського ВДВС ММУЮ відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 04 липня 2013 року Заводським районним судом м. Миколаєва по справі №2/487/1263/2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суми боргу. Із поданої державному виконавцю довіреності від 20 серпня 2012 року (яка посвідчена головою ОСМД «Волога» Голубок В.Ю.) слідує, що ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_5 (свого чоловіка) представляти її інтереси в усіх органах місцевої влади, зокрема в судах, надавати від її імені заяви, що стосуються виконання цієї довіреності в належні організації, підприємства, одержувати необхідні довідки та документи. При цьому, довіреність не містить жодних застережень щодо обмеження повноважень ОСОБА_5 (а.с.т.3 а.с.31-32).

За цією ж довіреністю ОСОБА_5, як представник ОСОБА_4, брав участь у суді по вищевказаній справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суми боргу. Під час виконавчого провадження, відкритого за заявою представника стягувача ОСОБА_5, ОСОБА_4 особисто реалізовувала свої права стягувача, зокрема укладала із заявником ОСОБА_2 мирову угоду (т. 1 а.с. 71-72).

Отже, на думку колегії суддів, ОСОБА_5, який на підставі вищевказаної довіреності був уповноважений представляти інтереси ОСОБА_4 в суді, на виконання своїх повноважень представника за цієї ж довіреністю мав повноваження подавати від її імені і заяву про примусове виконання рішення. А тому державний виконавець, за такою заявою представника стягувача, на підставі вищезазначеного виконавчого листа, правомірно відкрив по ньому виконавче провадження.

До того ж, дані про припинення представництва ОСОБА_5 або наявність підстав, які б виключали його можливість бути представником ОСОБА_4 матеріали справи не містять. Довідка МСЕК сер. МСЕ № 005636, видана інваліду ОСОБА_5

26 листопада 1999 року не свідчить про наявність обставин, за якими він не міг бути представником ОСОБА_4

-4-

Саме по собі посилання заявника на те, що до матеріалів виконавчого провадження була приєднана не засвідчена ксерокопія довіреності ОСОБА_4, не заслуговують на увагу, оскільки не свідчать про відсутність повноважень її представника на подання від її імені заяви про примусове виконання рішення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішення суду не виконано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року стягувач ОСОБА_4 померла. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2015 року замінено стягувача ОСОБА_4 на ОСОБА_2 (який був боржником) у даному виконавчому провадженні (т. 3 а.с. 10-11).

11 лютого 2012 року постановою державного виконавця від 11 лютого 2015 року вищезазначений виконавчий лист на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону за заявою стягувача ОСОБА_2 повернуто, та постановлено виділити в окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (п. 2 постанови) (т.3 а.с.36).

12 лютого 2015 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору (т.3 а.с.38).

Відповідно до приписів ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача.

Як встановлено, боржником ОСОБА_2 вищезазначене рішення не виконано та за заявою стягувача ОСОБА_2 йому повернуто.

За таких обставин, дії державного виконавця щодо винесення постанови про виділення в окреме провадження про стягнення з боржника виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору, одночасно з вирішенням заяви ОСОБА_2 про повернення йому виконавчого документу є правомірними. Тому підстав для скасування оскаржуваних постанов, колегія суддів не вбачає.

Крім того, частково задовольняючи скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця, суд першої інстанції визнав неправомірними дії не державного виконавця, а Заводського ВДВС ММУЮ.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції був іншої думки, то ухвала суду відповідно п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України в частині задоволення скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документу в частині виділення в окреме провадження про стягнення з боржника виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору, а також стягнення судового збору підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви боржника з цих питань.

В іншій частині судове рішення не оскаржувалось, тому згідно ст. 303 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Керуючись статтями 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 квітня 2015 року в частині задоволення скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення

-5-

виконавчого документу в частині виділення в окреме провадження про стягнення з боржника виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору, а також стягнення судового збору скасувати та постановити нову ухвалу.

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірними та скасування постанов:

- про відкриття виконавчого провадження від 24 липня 2013 року за виконавчим листом, виданим 04 липня 2013 року Заводським районним судом м. Миколаєва по справі №2/487/1263/2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суми боргу;

- про повернення виконавчого документу стягувачеві від 11 лютого 2015 року в частині виділення в окреме провадження про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП №39004794);

- про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2015 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору (ВП 46497002).

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: