Ухвала суду № 45394693, 29.05.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

29.05.2015

Справа №4-c/489/24/15

УХВАЛА

29 травня 2015 р. суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Губницький Д.Г., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії виконавчої служби, якою просив визнати незаконними дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 20 серпня 2014 р. та 18 серпня 2014р. про відкриття виконавчих проваджень про стягнення з неї 680 грн. та 100 грн. затрат на проведення виконавчих дій.

Ознайомившись із скаргою та доданими матеріалами суд дійшов до наступного.

Відповідно до статті 383 ЦПК України, а також частини 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їх права чи свободи під час виконання судового рішення.

Пунктом 7 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 07 лютого 2014 р. визначено, що відповідно до статей 28, 41, 89 Закону про виконавче провадження при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону про виконавче провадження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

У відповідності до статті 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, оскільки заявник оскаржує рішення державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, його скарга розгляду в порядку цивільного судочинства не підлягає, а підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства які визначені статтею 181 КАС України.

Пунктом 1 частини 2 статті 122 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, у відкритті провадження за скаргою слід відмовити, а скаргу з всіма доданими до неї документами - надіслати заявнику.

На підставі наведеного, керуючись ст. 122 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкриті провадження по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

Ухвала можу бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом п'яти днів з дня її отримання.

Суддя Д.Г. Губницький