Ухвала суду № 45391777, 16.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/9120/12 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.

Провадження № 22-ц/783/3931/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Берези В.І., Штефаніци Ю.Г.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3,

представника Личаківського ВДВС Львівського МУЮ - Сидій О.В.,

Ільців Н.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 22 квітня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження,-

в с т а н о в и л а:

23 січня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою (а.с.121-123), в якій просив поновити йому строк на оскарження постанови головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сидія О.В. від 14 жовтня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №44540760 з виконання виконавчого листа №1309/9120/12, виданого 05 серпня 2014 року Залізничним районним судом м.Львова про зобов»язання Ільців Н.Й. усунути йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, визнати незаконною та скасувати цю постанову, зобов»язавши державного виконавця вчинити всі передбачені законом виконавчі дії для виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 року за місцем виконання даного судового рішення за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22 квітня 2015 року скаргу ОСОБА_2 залишено без розгляду (а.с.186).

Залишаючи скаргу ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником пропущено строк на оскарження вказаної вище постанови державного виконавця і не наведено причин пропущення такого строку, які б можна було визнати поважними для його поновлення.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2 в особі свого представника - ОСОБА_3 Апелянт просить скасувати ухвалу суду, поновити строк на оскарження постанови державного виконавця та направити справу за скаргою ОСОБА_2 до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушення норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд при вирішенні питання поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця безпідставно не врахував тієї обставини, що про порушення своїх прав ОСОБА_2 дізнався лише після отримання ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 13 січня 2015 року, якою було роз»яснено рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2013 року, оскільки цією ухвалою було підтверджено припущення заявника щодо порушення його прав, як стягувача у виконавчому провадженні. Апелянт зазначає, що саме по тій причині, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, він і не звертався до суду із скаргою на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Порушенням прав ОСОБА_2 вважає те, що виконавчі дії вчинялись за місцем проживання боржника Ільців Н.Й., куди він приходив для виконання рішення суду, однак, з ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 13 січня 2015 року про роз»яснення рішення (а.с.117-118) він зрозумів, що рішення суду повинно було виконуватись шляхом вчинення Ільців Н.Й. дій щодо передачі йому дитини для спілкування за адресою місця його проживання. Крім того, на думку апелянта, суд вирішив питання щодо поновлення строку з порушенням норм процесуального закону, оскільки спочатку повинен був внести в судове засідання розгляд питання по суті заявленого клопотання про поновлення строку і, лише в залежності від його вирішення, - проводити розгляд справи по суті скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони апелянта в підтримання апеляційної скарги, заперечення представника Личаківського ВДВС та боржника, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що на виконанні в Личаківському ВДВС Львівського МУЮ знаходився виконавчий лист №1309/9120/12, виданий 05 серпня 2014 року Залізничним районним судом м.Львова (а.с.97, 166), про зобов»язання Ільців Н.Й. усунути перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною - донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши його участь у вихованні дитини на підставі графіку згідно витягу з протоколу №17 засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.09.2012 року, а саме:

- щотижнево з 18.00 год. п»ятниці до 21.00 год. суботи за місцем проживання батька (АДРЕСА_1);

- щотижнево з 18.00 год. до 21.00 год. середи спільна прогулянка з батьком;

- 15 днів у зимовий та 15 днів у літній періоди спільного відпочинку з батьком.

Вказаний виконавчий лист був звернений до виконання за заявою стягувача ОСОБА_2 від 28 серпня 2014 року (а.с.163-165).

На підставі актів державного виконавця від 12 та 24 вересня 2014 року, якими підтверджено той факт, що боржник Ільців Н.Й. не чинить перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_6, виконавче провадження було закінчено відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв»язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), про що 14 жовтня 2014 року державним виконавцем винесено постанову (а.с.130), яка є предметом оскарження за скаргою ОСОБА_2 у даній справі.

Вказана постанова була надіслана стягувачу ОСОБА_2, яку він отримав 20.10.2014 року (а.с.146, 152-153).

Відповідно до вимог ст.ст.383-385 ЦПК України, скаргу на дії, рішення або бездіяльність державного виконавця може бути подано стороною виконавчого провадження безпосередньо до суду, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч.2 ст.385 ЦПК).

За загальним правилом статті 72 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Таким чином, первинним у такій категорії справ є вирішення питання про поновлення судом строку на оскарження дії, рішення чи бездіяльності державного виконавця, якщо строк, визначений статтею 385 ЦПК України, пропущений заявником.

З урахуванням того, що оскаржувана постанова державного виконавця від 14 жовтня 2014 року стосується закінчення виконавчого провадження, в якому заявник є стягувачем, а тому саме з моменту ознайомлення стягувача з її змістом вважається, що особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, оскільки згідно зі статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», на яку державний виконавець також посилався в своїй постанові, завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Окрім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, про такі наслідки завершеного виконавчого провадження ОСОБА_2 дізнався й з постанови державного виконавця Личаківського ВДВС Львівського МУЮ від 20 листопада 2014 року, якою йому було відмовлено у відкритті виконавчого провадження за цим же виконавчим листом (а.с.173).

З наведених вище мотивів безпідставними є посилання сторони апелянта на врахування судом, як поважної причини для поновлення строку, тієї обставини, що порушення прав стягувача ОСОБА_2 внаслідок винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 14 жовтня 2014 року було підтверджено ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 13 січня 2015 року про роз»яснення рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_2 строку на оскарження вказаної вище постанови державного виконавця від 14 жовтня 2014 року за його скаргою, поданою до суду 23 січня 2015 року.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону, встановлених для розгляду даного питання, є теж безпідставним, оскільки питання щодо поновлення строку було розглянуте судом в судовому засіданні з повідомленням всіх учасників судового розгляду та за їх участі.

Твердження сторони апелянта про те, що було порушено права не тільки стягувача, а й права дитини, не відповідають обставинам справи, оскільки з актів державного виконавця встановлено, що боржник Ільців Н.Й. не чинить перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_6, однак, сама дитина відмовляється від спілкування з батьком.

Таким чином, висновки суду першої інстанції є правильними і не спростовуються доводами апелянта, при вирішенні даного питання суд не допустив порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 22 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Береза В.І.

Штефаніца Ю.Г.