Ухвала суду № 45390021, 09.02.2015, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7096/14-ц

УХВАЛА

09 лютого 2015 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Обертас Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за її позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним,

встановив:

В провадженні Залізничного районного суду м.Львова перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним.

Позивач до початку розгляду справи по суті подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 чи будь-яким іншим нотаріусам видавати свідоцтва про право на спадщину чи вчиняти інші нотаріальні дії, які стосуються заповіту складеного ОСОБА_4 15.08.2008 року та посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним номером №294.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до положень ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити, чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом заборони вчиняти певні дії.

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою, в якій просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 15.01.2008 року за реєстраційним номером 294, посвідчений 15.01.2008 року приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_3, згідно якого спадкодавець заповіла все своє майно, в тому числі належну їй 3/4 частки квартири по вул.Патона, 2/167 у м.Львові, ОСОБА_2

Із доданих до заяви матеріалів, вбачається, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 09.07.2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20.01.2015 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено та визнано недійсним заповіт, складений на користь останньої ОСОБА_4 25.03.2010 року.

В огбгрунтування заяви про забезпечення позову позивач покликається на те, що на даний час відповідач має всі правові підстави оформити свідоцтво про право на спадщину на підставі заповіту від 15.01.2008 року, дійсність якого є предметом оскарження в даній справі, що в свою чергу потягне за собою оформлення права власності на спадкове майно та можливість його реалізації.

Суд звертає увагу на те, що інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Заява про забезпечення позову обґрунтована припущеннями позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Між тим, як видно із заяви про забезпечення позову, доданих до такої матеріалів і матеріалів цивільної справи, позивачем не наведено достатніх правових підстав для забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 чи будь-яким нотаріусам видавати свідоцтва про право на спадщину чи вчиняти інші нотаріальні дії, які стосуються заповіту ОСОБА_4 від 15.01.2008 року, а також жодних доводів та обставин, належних доказів, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Також заява позивача не містить належного обґрунтування припущення про те, що відповідач в подальшому може відчужити спадкове майно з метою утруднення виконання рішення суду.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст.42 Закону України «Про нотаріат» за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що заява позивача про забезпечення позову є безпідставною, а тому в задоволенні такої слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-153, 208-210 ЦПК України, -

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятидений строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.