Рішення № 45385517, 17.06.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №336/10346/13 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрюк О.В.

Провадження №22-ц/778/3180/15 Суддя-доповідача: Поляков О.З.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

суддів: Полякова О.З.

Бабак А.М.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Запорізької міської ради, ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Запорізької міської ради, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Півняк Олександр Сергійович, про визнання факту недієздатності, визнання заповіту недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИЛА :

В листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської Ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2014 року провадження по справі за позовом ОСОБА_6 було зупинено до вирішення питання про залучення у справі правонаступника.

В серпні 2014 року правонаступником ОСОБА_6 - ОСОБА_4 було подано позов до ОСОБА_3, Запорізької міської Ради про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 Згідно заповіту від 22.08.2013 року він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 Він та ОСОБА_3 звернулись до П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини. Зазначав, що ОСОБА_6 помер до вирішення питання оформлення спадщини у судовому порядку, тому він як правонаступник має право вирішити питання прийняття спадщини у власність на підставі ст.ст. 25, 1217 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене просив суд визнати за ним право власності на 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, Запорізької міської Ради. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 1999 року по 2013 pік вона проживала сумісно однією сім'єю з ОСОБА_6, лише 23.02.2009 року вони зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. 22.08.2013 pоку він склав заповіт, за яким спадкоємцем всього майна є ОСОБА_4Вважає заповіт недійсним оскільки за життя ОСОБА_6 тяжко хворів, був визнаний інвалідом першої групи. З витягу із історії хвороби вбачається, що ОСОБА_6 страждав запамороченням мозку і був визнаний лікарями, як полінаркоман.

З кінця травня 2013 року ОСОБА_6 почав дуже багато вживати тяжких наркотиків, які призвели до того, що ОСОБА_6 став поводити себе неадекватно.

Вважає, що складений ОСОБА_6 заповіт не відповідає його волі та складений виключно під впливом тяжкої хвороби.

Враховуючи вищевикладене просила суд визначити факт недієздатності ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 від 22.08.2013 року та визнати за нею право власності на 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2015 року первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Запорізької міської Ради про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом - задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Запорізької міської Ради, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Півняк О.С. про визнання факту недієздатності, визнання заповіту недійсним та визнання права власності у порядку спадкування за законом - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її позов в повному обсязі, в задоволенні первісного позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи,порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 належало ОСОБА_7 на підставі договору про зміну ідеальних часток в загальному житловому будинку співвласників, який був посвідчений нотаріально 04.07.1972 р. (т.1 а.с.59-61).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла (т.1 а.с.7).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина у вигляді вищевказаної частини будинку, яку прийняв чоловік померлої ОСОБА_8 , як спадкоємець першої черги (ч.І ст.529 ЦК України в ред..1963 p.), фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном (п.1 ч.І ст.549 ЦК України в ред.. 1963 р.), про що свідчать довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у спірному житловому будинку (т.1 а.с.16, 17).

Інші спадкоємці до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 не звертались (т.1 а.с.65).

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.5).

Згідно до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.5 ст.1269 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві із часу відкриття спадщини.

Таким чином після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина у вигляді 7/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1, яку останній успадкував після смерті ОСОБА_7

Спадкоємцем першої черги (ч. І ст.1261 ЦК України) після смерті ОСОБА_8 був ОСОБА_6 (т.1 а.с.6), який подав до приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті батька (т.1 а.с.28).

Відповідно до ч. І ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С. ОСОБА_6 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв»язку з тим, що правовстановлюючі документи на майно, належне спадкодавцеві, спадкоємцем не надано та через неможливість встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_8 після померлої ОСОБА_7 (т.1 а.с.57).

Вищевикладене підтверджується копією спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8 (т.1 а.с.22-61).

Інші спадкоємці до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини не звертались.

У зв»язку з відмовою нотаріуса, ОСОБА_6 26.11.2013 року звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на спадкове майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

22.08.2013 р. ОСОБА_6 склав заповіт (т.1 а.с.96), яким призначив спадкоємцем всього майна, яке на день його смерті виявиться йому належним, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, ОСОБА_4

ОСОБА_4 у встановлені законом строки звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

Вищевикладене підтверджується матеріалами спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 (т.1 а.с.119-141).

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 є дружиною померлого ОСОБА_6, спадкоємцем першої черги і звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (т.1 а.с.120, 131).

Згідно ч.1,2 ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю; право на заповіт здійснюється особисто.

Відповідно до ч.І ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права та інтереси порушені.

Правила зазначеної статті поширюються на ті випадки, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним, однак є дані про те, що у момент укладення правочину він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними.

Згідно до правової позиції висловленої у Постанові Верховного Суду України по справі № 6-109цс 13 для визнання угоди недійсною необхідна бути доведена абсолютна неспроможність особи при укладені правочинів усвідомлювати значення своїх дій та \ або \ керувати ними.

Згідно до вимог ч.ч.1,2 ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

За матеріалами справи ОСОБА_6 за життя тяжко хворів, був визнаний інвалідом першої групи. З витягу із історії хвороби вбачається, що ОСОБА_6 страждав запамороченням мозку і був визнаний лікарями, як полінаркоман.

Лікувався в МСЧ ВК № 101 Вільнянського району Запорізької обл., а потім в МСЧ ВК 45 с. Макорти Дніпропетровської області , та з погіршенням стану здоров'я був направлений до багатопрофільної лікарні при Дніпропетровському слідчому ізоляторі УДПСУ у Днепропетровській області . На той час він був засуджений строком на 12 років 6 місяців за ст.. 105 ч. 1 КК України .

Крім того, ОСОБА_6 лікувався у міжобласній спеціалізованій психіатричній клініці при Вільнянській ВК № 20 Запорізької області.

У період 1995-1996 p.p. ОСОБА_6 лікувався в туберкульозному диспансері при Вільнянській ВК № 55 Запорізької області.

Також померлий лікувався у КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» м. Запоріжжя, в якому знаходився на обліку з 1996 року.

Після повернення з місць позбавлення волі він грудня 2012 року по грудень 2013 р. двічі знаходився на лікуванні в КУ Центр профілактики та боротьби зі СНІДом.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, дали пояснення ,що ОСОБА_6 перед смертю вживав тяжкі наркотики та охарактеризували його поведінку , як таку, що викликала сумніви в його адекватності.

Відповідно до п..2 ч. І ст.145 ЦПК України передбачено , що призначення експертизи є обов»язковим також за клопотанням хоча б однією із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Згідно висновку комісійної судово-психіатричної експертизи № 698 від 01.12.2014 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в період складання заповіту 22.08.2013 року виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок: поєднаного вживання психоактивних речовин (алкоголь, опіоїди) синдром залежності від опіоїдів, ускладнений цирозом печінки. Ступінь психічних розладів в період складання заповіту 22.08.2013 року був такий, що суттєво впливав (обмежував) його здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними (т.2 а.с.4-14).

Таким чином, сукупність доказів по справі , на думку судової колегії, переконливо свідчить про те, що в під час складання заповіту 22.08.2013 року ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними і тому заповіт повинен бути визнаний недійсним.

У відповідності до вимог ст.1261 ЦК України за ОСОБА_3 підлягає визнанню право власності на 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позовні вимоги зустрічного позову в частині визнання факту недієздатності підлягають відхиленню, як такі ,що не ґрунтуються на вимогах закону.

Внаслідок визнання недійсним заповіту, у позові ОСОБА_4 до Запорізької міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом необхідно відмовити.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та матеріалам справи ,доказам по справі дана неналежна оцінка і тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 та часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст.307,309,317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргуОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2015 року у цій справі - скасувати та ухвалити нове рішення за яким :

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Запорізької міської ради, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Півняк Олександр Сергійович, про визнання факту недієздатності, визнання заповіту недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Заповіт складений ОСОБА_6 22.08.2013 року на користь ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № 4386 - визнати недійсним.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

В інший частині у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Запорізької міської ради, ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: