Ухвала суду № 45383034, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/44349/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва, про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, Інспекція), в якому просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4580,40 грн. від 11 березня 2014 року № Ф-2 V та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11 березня 2014 року № 0000181701 у сумі 458,04 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 29 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій, ухваливши нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією на підставі наказу від 2 жовтня 2013 року № 595 у період з 16 жовтня 2013 року по 5 листопада 2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

12 листопада 2013 року за результатами перевірки складено акт № 2275/26-58-17-01-17-2689406016.

17 грудня 2013 року Відповідачем прийнято рішення № 0001331701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 458,04 грн. (надалі - Рішення № 0001331701), оскільки позивачем порушено підпункт 1 пункту 2 статті 6, пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Дане рішення ОСОБА_2 оскаржив до Міністерства доходів і зборів України.

4 березня 2014 року Міністерством доходів і зборів України, внаслідок розгляду скарги позивача на Рішення № № 0001331701, прийнято рішення № 1343/С/99-99-10-01-07-15, яким оскаржене рішення Інспекції скасовано, відповідачу доручено сформувати та виставити позивачу вимогу і рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску згідно чинного законодавства.

11 березня 2014 року на виконання вищевказаного рішення відповідачем виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2 V у сумі 4 580,40 грн. та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11 березня 2014 року № 0000181701 у сумі 458,04 грн.

Підставою для донарахування позивачеві 4 580,40 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 458,04 грн. було, за твердженням відповідача, не нарахування позивачем та несплата до бюджету єдиного соціального внеску за 2011 рік в сумі 4 580,40 грн.

Не погодившись із рішеннями Інспекції, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем було перераховано у визначений законодавством строк єдиний внесок за 2011 рік повністю у розмірі 4580,40 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України N 2464-VI від 8 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції від 18 жовтня 2013 року; надалі - Закон N 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону N 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 11 статті 8 Закону N 2464-VI передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону N 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до підпунктів 4.5.1, 4.5.2 пункту 4.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України №21-5 від 27 вересня 2010 року (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), встановлено, що обчислення сум єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 2.1.3 (фізичними особами-підприємцями, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування), здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій та отриманих від податкових органів відомостей про результати перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Платники, визначені підпунктом 2.1.3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачують єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25 відсотків річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскарженої вимоги стало не нарахуванням позивачем та несплатою до бюджету єдиного соціального внеску за 2011 рік в сумі 4580,40 грн., внаслідок даної несплати, відповідачем і були застосовані штрафнї санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 458,04 грн.

Однак, відповідно до платіжного доручення №91 від 30 березня 2012 року та виписки по банківському рахунку за 30 березня 2012 року, вбачається, що ОСОБА_2, який перебуває на загальній системі оподаткування, було перераховано у визначений законодавством строк єдиний внесок за 2011 рік повністю у розмірі 4580,40 грн.

Таким чином, у Інспекції були відсутні підстави для винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2 V у сумі 4 580,40 грн. та прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11 березня 2014 року № 0000181701 у сумі 458,04 грн.

А тому, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.