Ухвала суду № 45383019, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2015 р. м. Київ К/800/47715/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ОТІС» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ОТІС» до Київського міського центру зайнятості, третя особа - Державна служба зайнятості, про визнання протиправним та скасування рішення в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ОТІС» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Київського міського центру зайнятості (далі - відповідач), третя особа - Державна служба зайнятості, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення № 357 від 20 грудня 2013 року в частині анулювання дозволів № 51499 від 10 жовтня 2013 року та № 51827 від 1 листопада 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії та наказ Київського міського центру зайнятості № 357 від 20 грудня 2013 року в частині анулювання дозволів № 51499 від 10 жовтня 2013 року та дозволу № 51827 від 1 листопада 2013 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року рішення першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Також вказав, що законних підстав для анулювання дозволів на застосування праці іноземних громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідача не було, оскільки Товариство надало відповідачу копії трудових договорів із іноземцями.

Відповідачем надіслано до суду заперечення на касаційну скаргу, в якій зазначено, що анулювання відповідних дозволів здійснено Київським міським центром зайнятості у цілком законний спосіб, оскільки позивачем були порушені строки подання копій даних трудових договорів.

Третьою особою надіслано до суду листа, в якому вказано, що за порушення роботодавцем пункту 27 Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 року № 437 (надалі - Порядок), санкції не передбачені, а тому просила касаційну скаргу задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством було отримано дозволи на застосування праці іноземця № 51499 від 10 жовтня 2013 року на громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 на посаду виконавчого директора та дозволу 51827 від 1 листопада 2013 року на застосування праці громадянки Російської Федерації ОСОБА_3 на посаді директора з кадрових питань та побуту.

Керуючись отриманими дозволами, вказані працівники були працевлаштовані відповідно до чинного законодавства України та з ними були укладені трудові договори.

14 листопада 2013 року Товариством було надано відповідачу копії трудових договорів громадян Російської Федерації - ОСОБА_3 та ОСОБА_2

27 грудня 2013 року на адресу Товариства надійшов лист відповідача № 14-12612 від 25 грудня 2013 року про анулювання дозволів № 51499 від 10 жовтня 2013 року та № 51827 від 1 листопада 2013 року у зв'язку із порушенням строку надання копій трудових договорів, із посиланням на пункт 25 Порядку.

Відповідно до пункту 26 Порядку рішення про відмову у видачі дозволу, продовження його дії, анулювання дозволу може бути оскаржене до Державної служби зайнятості або суду.

Не погоджуючись із рішенням про анулювання вищенаведених ліцензій, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстави для анулювання дозволів у відповідача були відсутні, оскільки Товариством були подані копії трудових договорів, а порушення роботодавцем строків надання даних копій не тягне за собою анулювання таких дозволів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року, прийшов до висновку, що неподання роботодавцем у строк копій трудового договору іноземців - і є за своєю суттю неподанням копій трудового договору, що передбачає анулювання дозволу. Таким чином, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, анулюючи дозволи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 27 Порядку (в редакції від 27 травня 2013 року) роботодавець після одержання дозволу протягом трьох робочих днів з моменту укладення з іноземцем чи особою без громадянства трудового договору (контракту) подає територіальному органові засвідчену роботодавцем його копію.

Відповідно до пункту 25 Порядку (в редакції від 27 травня 2013 року) дозвіл анулюється у разі:

неподання роботодавцем копії укладеного трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства;

дострокового розірвання роботодавцем трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства;

встановлення недостовірності даних, що містяться у поданих роботодавцем документах;

набрання обвинувальним вироком суду, за яким іноземця чи особу без громадянства засуджено за скоєння злочину, законної сили;

наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця чи особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";

встановлення факту застосування праці іноземця чи особи без громадянства на інших умовах, ніж ті, що зазначені у дозволі, або іншим роботодавцем;

рішення територіального органу або підрозділу ДМС про визнання іноземця або особи без громадянства біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту;

невикористання іноземцем чи особою без громадянства права на оскарження рішення територіального органу чи підрозділу ДМС про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або у разі остаточного вирішення питання про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Отже, законодавець визначив вичерпний перелік підстав за яких дозвіл анулюється.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідач зазначив порушення строків для подання роботодавцем копій укладених договорів (контрактів) із іноземцями. Однак, такої підстави пункт 25 Порядку не містить.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що територіальний орган протягом 15 календарних днів з дня реєстрації документів приймає рішення щодо видачі, відмови у видачі, продовження дії, відмови у продовженні дії або анулювання дозволу.

Як вже зазначалось, дозвіл № 51499 був виданий 10 жовтня 2013 року, дозвіл № 51827 - 1 листопада 2013 року, копії трудових договорів були надані Товариством 14 листопада 2013 року, а оскаржуване рішення прийняте 20 грудня 2013 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що трудові договори все ж таки були надані відповідачу, хоча із пропущенням строку, вони були наявні у відповідача майже за місяць до прийняття оскаржуваного рішення і на момент прийняття рішення. А тому у відповідача були відсутні правові підстави для анулювання вищенаведених дозволів.

Відтак, виходячи з вищенаведених вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для анулювання дозволів № № 51499 від 10 жовтня 2013 року та № № 51827 від 1 листопада 2013 року.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ОТІС» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року -скасувати.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.