Ухвала суду № 45382942, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/800/62674/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Швець В.В. , провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2014р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014р. у справі за позовом ТОВ "Дельта Вілмар СНД" до Відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2014 року ТОВ "Дельта Вілмар СНД" звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області , в якому уточнивши вимоги просив скасувати постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції по виконавчому провадженню ВП №42992963 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 53,89 грн., та про стягнення виконавчого збору у розмірі 33995,32 грн., а також постанови від 15.05.2014р. про арешт коштів боржника ТОВ «Дельта Вілмар СНД».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2014р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014р., позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови Відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції від 25.04.2014р. про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 53,89 грн. по виконавчому провадженню №42992963, про стягнення виконавчого збору у розмірі 33995,32 грн. від 25.04.2014р. по виконавчому провадженню №42992963 та постанови про арешт коштів боржника ТОВ «Дельта Вілмар СНД» від 15.05.2014р. по виконавчому провадженню №42992963.

У касаційній скарзі представник Відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди виходили з того, що рішення виконано боржником у добровільному порядку, а постанови державного виконавця від 25.04.2014р. про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 53, 89 грн. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 33 995, 32 грн. винесено до завершення добровільного строку на виконання, тому оскаржувані постанови винесені державним виконавцем протиправно. Крім того, суди зазначили, що оскаржувані постанови про арешт коштів ТОВ «Дельта Вілмар СНД» від 15.05.2014р. винесені після сплати боргу та направлення позивачем платіжного доручення про сплату боргу державному виконавцю, тому вона також винесена державним виконавцем протиправно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з урахуванням наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон № 606-XIV).

За змістом ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

При цьому в статті 31 Закону № 606-XIV зазначено обов'язок державного виконавця щодо надіслання сторонам виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2014р. ВП 42992963 надіслана боржнику без повідомлення про вручення, копія вказаної постанови боржником отримана 22.04.2014р. Доказів направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2014р. з повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачем не надано.

Пунктом 2 цієї постанови запропоновано боржнику добровільно виконати вимоги виконавчого документу в 7-ми денний термін шляхом перерахування грошової суми розмірі 339953,25грн. на рахунок ВДВС ЮМУЮ№ 37317001004696 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 35056497.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2014р. TOB «Дельта Вілмар СНД» в семиденний строк з моменту отримання постанови виконало вимоги виконавчого документу - здійснило оплату 339953,25грн. на рахунок, зазначений в тексті постанови, що підтверджується платіжним дорученням №55835 від 29.04.2014р.

В день здійснення платежу TOB «Дельта Вілмар СНД» листом повідомило відповідача про виконання вимог виконавчого документу та просило не стягувати виконавчий збір, витрати пов'язані з проведенням виконавчих дій, оскільки з урахуванням часу на поштовий обіг підприємство було позбавлено можливості добровільно виконати вимоги виконавчого документу в семиденний термін з дня винесення постанови.

Верховний Суд України в постанові від 28.01.2015р. (справа № 3-217гс14) висловив правову позицію, відповідно до якої сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням. (ст. 32 Закону № 606-XIV).

При вирішенні справи судами не встановлено факту вчинення державним виконавцем в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення до дня винесення оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору (25.04.2014р.). Таких доказів не додано і до матеріалів касаційної скарги.

Положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

З урахуванням наведених вимог Закону № 606-XIV суди дійшли обґрунтованого висновку про протиправність, винесеної державним виконавцем, постанови від 25.04.2014р. про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 33 995, 32 грн.

Також правильними є висновки судів щодо протиправності постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, яка винесена державним виконавцем в цей же день - 25.04.2014р., оскільки фактично державним виконавцем не проводилось примусове виконання рішення суду, а в силу вимог ст. 41 Закону № 606-XIV витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

Обґрунтованими є і висновки судів попередніх інстанцій щодо скасування постанов державного виконавця про арешт коштів боржника від 15.05.2014р., оскільки вони винесені після сплати божником боргу та направлення державному виконавцю платіжного доручення про сплату боргу (29.04.2014р.).

За вказаних обставин суди першої та апеляційної інстанцій правильно задовольнили позов та скасували вищезазначені постанови державного виконавця.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2014р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Пасічник С.С.

Швець В.В.