Ухвала суду № 45382930, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/800/62659/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Швець В.В. , провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ДП "Лужанський експериментальний завод" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.08.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області до ДП "Лужанський експериментальний завод" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області звернулось до суду з позовом до ДП "Лужанський експериментальний завод" з вимогами про стягнення заборгованості по відшкодуванню коштів на виплату різниці між пенсіями, призначеними науковим працівникам Підприємства згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (далі - Закон № 1977-XII), та пенсіями, обчисленими цим особам відповідно до інших законодавчих актів за період березень - травень 2014 року в сумі 5813,46 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.08.2014р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014р., позов задоволено. Стягнуто з ДП «Лужанський експериментальний завод» заборгованість в сумі 5813,46 грн. на користь Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області.

У касаційній скарзі представник ДП "Лужанський експериментальний завод", посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не довів виконання ним обов'язку, встановленого Законом № 1977-XII щодо сплати Управлінню Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом № 1977-XII, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за березень - травень 2014р. в сумі 5813,46 грн., а тому вимога Управління ПФУ про стягнення такої заборгованості є обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з урахуванням наступних підстав.

Відповідно до ч. 9 ст. 24 Закону № 1977-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

На виконання вказаних вимог Закону № 1977-ХІІ Кабінетом Міністрів України 24.03.2004р. прийнято постанову № 372 про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної, зокрема, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право вказані особи (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку, фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Пунктами 5, 8 Порядку встановлено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону № 1977-ХІІ, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках. При цьому, у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, підприємства, установи та організації зобов'язані самостійно визначати суму на фінансування різниці у розмірі призначеної пенсії, котра підлягає сплаті у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують її органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням.

Судами встановлено, що позивачем надіслано відповідачу за формою, встановленою Порядком, повідомлення, в яких визначило суму витрат на фінансування різниці між сумами пенсій, натомість відповідач не надав суду доказів самостійного визначення суми, що підлягає сплаті у розрахунку на місяць, а також доказів сплати до 25 числа Управлінню Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області відповідно до отриманих ним повідомлень, коштів для фінансування різниці у розмірі призначених пенсій.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на недоведеність відповідачем виконання обов'язку, передбаченого Законом № 1977-ХІІ, та сплати у встановленому чинним законодавством порядку Управлінню ПФУ коштів для фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за березень - травень 2014 року в сумі 5813,46 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач неправильно розрахував суму заборгованості не можуть братися до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів оскарження повідомлень-розрахунків, на підставі яких позивач стягує вищевказану заборгованість.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Враховуючи те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.12.2014р. на підставі ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачу відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у даній справі та те, що даний позов майнового характеру, то з ДП "Лужанський експериментальний завод" необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1278,90 грн.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ДП "Лужанський експериментальний завод" відхилити, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.08.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014р. залишити без змін.

Стягнути з ДП "Лужанський експериментальний завод" на користь держави судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду в розмірі 1278,90 грн. (одна тисяча двісті сімдесят вісім гривень дев'яносто копійок).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Пасічник С.С.

Швець В.В.