Ухвала суду № 45382854, 17.06.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Рогозін С.В.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"17" червня 2015 р. Справа № 569/119/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю представника відповідача Липка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "28" квітня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області визнання протиправним рішення та його скасування ,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2015 року ОСОБА_5 зверталася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради. Просить визнати незаконним та скасувати рішення (протокол) № 1193.11 від 26.03.2014 року засідання комісії для розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому в частині встановлення неналежності ОСОБА_5 до осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветерані в війни, гарантії їх соціального захисту"; визнання недійсним посвідчення "Члена сім'ї загиблого" ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 14.10.1998 року, виданого Управлінням МВС України в Рівненській області, з подальшим його вилученням; припинення з 01.05.2014 року ОСОБА_6 надання пільг, передбачених статтею 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 28.04.2015 адміністративний позов ОСОБА_5 до управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третьої особи, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Міністерства трішніх справ в Рівненській області про визнання протиправним рішення суб'єкта владних вноважень та його скасування - задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення (протокол) № 1193.11 від 26.03.2014 року засідання комісії для розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу згідно Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому в частині встановлення неналежності ОСОБА_5 до осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветерані в війни, гарантії їх соціального захисту"; визнання недійсним посвідчення "Члена сім'ї загиблого" ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 14.10.1998 року, виданого Управлінням МВС України в Рівненській області, з подальшим його вилученням; припинення з 01.05.2014 року ОСОБА_5 надання пільг, передбачених статтею 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Присуджено з державного бюджету на користь ОСОБА_5 73,08 гривень сплаченого останньою судового збору.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення. Відповідач зазначає, що Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" спрямований на захист ветеранів війни, тобто осіб, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Ст. 4 даного Закону встановлено, що до ветеранів війни належать : учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Відповідно до довідки УМВС України в Рівненській області, ОСОБА_7 проходив службу в органах внутрішніх справ з 31 липня 1994 року, а не військову службу, а тому він не був військовослужбовцем.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлено, що чоловік позивачки - ОСОБА_7 загинув у віці 30 років ІНФОРМАЦІЯ_1 року, причиною смерті стало втоплення у воді, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2

Відповідно до висновку з матеріалів службового розслідування від 15 вересня 1998 року, смерть міліціонера окремої роти міліції швидкого реагування "Беркут" УМВС України в Рівненській області старшого сержанта міліції ОСОБА_7 наступила під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків, безпосередньо пов'язана з охороною громадського порядку та громадської безпеки.

Також даний факт стверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 26 серпня 1998 року та довідкою від 08 квітня 2014 року № 3/2-921 виданою УМВС України в Рівненській області.

14 жовтня 1998 року позивачу ОСОБА_5 видано безтермінове посвідчення серії НОМЕР_1.

26 березня 2014 року на засіданні комісії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради прийнято рішення, яким встановлено неналежність ОСОБА_5 до осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; визнано недійсним посвідчення "Члена сім'ї загиблого" серії НОМЕР_1 від 14 жовтня 1998 року, видане Управлінням МВС України в Рівненській області, з подальшим його вилученням; припинено з 01 травня 2014 року ОСОБА_5 надання пільг, передбачених ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Не погодившись з прийнятим рішенням комісії з розгляду питань пов'язаних з встановленням статусу згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивачка звернулася до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на пільги, передбачені ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому відповідачем неправомірно прийнято рішення про визнання недійсним посвідчення «Посвідчення члена сім'ї загиблого» з подальшим його вилученням та припиненням наданих пільг.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" у разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю сім'ї загиблого (померлого) виплачується одноразова грошова допомога.

За сім'єю загиблого працівника міліції зберігається право на одержання жилої площі.

За дітьми працівника міліції, який загинув або помер у зв'язку з виконанням службових обов'язків, до досягнення ними повноліття, а також за непрацездатними членами сім'ї, які перебували на його утриманні, зберігається право на пільги по оплаті житла, комунальних послуг, палива.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 проходив службу в органах внутрішніх справ з 31 липня 1994 року та загинув під час проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків. Смерть безпосередньо пов'язана з охороною громадського порядку та громадської безпеки.

Відтак, позивачка, як вдова загиблого міліціонера, має право на пільги, передбачені Законом України "Про міліцію".

Що ж до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то цей закон визначає правовий статус ветеранів війни та спрямований на забезпечення належних умов для їх життєзабезпечення.

Згідно із п.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чинність цього Закону поширюється на сім'ї, зокрема, військовослужбовців, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Статтями 6 та 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено перелік осіб, які належать до учасників бойових дій та інвалідів війни.

Віднесення особи до учасників бойових дій чи інваліда війни відповідно до ст. 6, 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону. Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Аналогічна позиція зазначена у постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 року та 20.01.2015 року (справи №21-239а14 та №21-528а14).

Суд першої інстанції не з'ясував, що служба ОСОБА_7 в органах внутрішніх справ не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в контексті ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (під час воєнних дій та конфліктів), а тому він не є ветераном війни.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на ОСОБА_5, а тому вона не має право на пільги, передбачені ст.15 цього Закону.

Крім цього, позивачка має право користуватися іншими пільгами, що визначені Законом України «Про міліцію», оскільки є вдовою загиблого міліціонера.

Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини справи та вимоги закону і дійшов помилкового висновку щодо задоволенні позовних вимог.

Порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи відповідно до ст. 202 КАС України, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "28" квітня 2015 р. скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "19" червня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_5 АДРЕСА_1,33000

3- відповідачу/відповідачам: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради вул.Соборна,12,м.Рівне,33000

4-третій особі: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області - вул.М.Хвильового , 2,м.Рівне,33028,