Рішення № 45381230, 18.06.2015, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/1628/15-ц

Провадження №: 2/332/685/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючий суддя Шалпегіна О.Л.,

при секретарі Чухрай М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що шлюб з відповідачем вона зареєструвала 11.06.2005 р. За час перебування у шлюбі подружжям було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на викладені обставини та керуючись ст.ст. 60,70 Сімейного кодексу України, ОСОБА_1 просила суд визнати квартиру об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, провести її розподіл, виділивши кожному з подружжя на праві приватної власності по ? частині спірної квартири та визнати за нею право власності на ? частину зазначеного нерухомого майна.

Позивач та її представник ОСОБА_3, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи до суду не з'явились. Від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутності та підтримку заявлених ОСОБА_1 позовних вимог у повному обсязі. Проти постановлення заочного рішення представник позивача не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2, повідомлений про час і місце судового розгляду належним чином, повторно в судове засідання не з'явився, не повідомивши причини неявки. Від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, тому суд за згодою представника позивача вважає можливим вирішити справу за правилами ч. 1 ст. 224 ЦПК України за відсутності відповідача, на підставі наявних у ній даних і доказів, з ухваленням заочного рішення.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.06.2005 року, актовий запис № 140 Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції (а.с. 8).

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.05.2015 року, яке набрало законної сили 03.06.2015 року, вказаний шлюб було розірвано (а.с. 45).

Також під час розгляду справи встановлено, що сторонами за час шлюбу було придбано нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1.

Згідно з копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 10.06.2012 р., зазначена вище квартира належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 9-10).

Право власності останнього на вказане нерухоме майно зареєстровано ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 13.06.2012 р. (а.с. 11).

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя визначені ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1, 2 ст. 60 СК України.

Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, як передбачено ч. 1 ст. 61 СК України може бути будь - яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту незалежно від того, на ім'я кого з подружжя воно було придбано чи внесено грошовими коштами.

Виходячи з положень зазначеної норми Закону, набуття майна під час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

На підставі викладеного, зазначене вище нерухоме майно - квартира за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом права спільною сумісної власності сторін.

Вирішуючи питання про поділ вказаного майна, суд виходить з наступного.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно з вимогами ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З матеріалів справи випливає, що шлюбний договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладався, будь-яка домовленість між сторонами про визначення часток у спільному майні відсутня.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи викладене, суд вважає визначити частки подружжя у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 рівними, тобто - по ? частині кожному, та визнати за позивачем право власності на ? частину спірної квартири.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору - 2037,50 грн., сплачена позивачем при звернені до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 майном, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Визначити частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 рівними, по ? частині кожному.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений позивачем при звернені до суду - 2037 (дві тисячі тридцять сім) грн. 50 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Л.Шалпегіна