Рішення № 45379628, 16.06.2015, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/12394/14-ц

Провадження № 2/234/629/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Кравченко О.Ю.

при секретарі Каліберді А.О.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про спростування негативної та недостовірної інформації, захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду Донецької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до відповідачів про спростування негативної та недостовірної інформації, захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що 22.08.2013 року, коли вона перебувала у себе вдома, до неї приїхав лікар-психіатр з лікарні. Лікар повідомив, що до лікарської установи надійшла заява відповідачів, які наполягали на негайному проведенні психіатричного огляду. Зі змістом заяви лікар їй ознайомитися не дав.

Відповідачі подали до психіатричної лікарні м. Краматорська завідомо неправдиві відомості, недостовірну інформацію, поширили про неї негативну інформацію, щодо стану її психічного здоров'я. Відомості, які викладені у заяві до психіатричної лікарні м.Краматорська не дають достатніх підстав для обґрунтованого припущення про наявність у неї тяжкого психічного розладу та підстав для психіатричного огляду. Крім того, у справі є довідка від 11.08.2014 року №4715 з Харківського міського психоневрологічного диспансеру №3 про те, що по місту реєстрації, позивачка не перебуває на диспансерному обліку.

У своїй заяві відповідачі надали в лікарню неправдиві відомості про те, що вона:

поводиться неадекватно та агресивно: кричить, вчиняє істерики, провокує на конфлікт, поводиться некультурно, не дає оточуючим говорити, перебиває їх, говорить постійно одно саме, ховається у себе на дворі; діє на психіку сусідів: вішає плакати, малює черепи, хрести, робить опудало, викликає міліцію, комісії, увесь свій двір по незрозумілим причинам, прикрашає порваними різнокольоровими пакетами, кидається каменем, роздягається та ходить оголена, тому її дії сусіди вважають такими, що загрожують їх життю.

На час подання заяви, в міліції є декілька справ, де позивачка є потерпілою, крім того позивачка вимушена була звертатися до міліції, санстанції, ветеринарної служби, в комітет мікрорайону, до виконавчого комітету Краматорської міської ради, тому що відповідачі не реагували на прохання виконувати загальновизнані правила співжиття, принципів моралі, викреслювати неетичну поведінку в суспільному житті позивачки, як громадянки України, має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і противоправних посягань.

З боку відповідачів до родини позивачки направлена жорстка та цинічна ворожба, незважаючи на те, що в родині позивачки є тяжко хворий похилого віку інвалід дитинства 1 «А» групи, котрий є цілком недієздатним, з тяжким захворюванням, відповідачі проявляють агресію та людську байдужість. Позивачка вважає, що відповідачі умисно подали заяву про психіатричний огляд позивачки, що містить завідомо неправдиві відомості щодо її психічного здоров'я, що тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Діями відповідачів їй нанесено моральну шкоду, загострились їх хронічні хвороби, вона вимушена була лікуватися. Поширилась неправдива та негативна інформація про позивачку, тому позивачка бажає відшкодування моральної шкоди, спростуванню недостовірної та негативної інформації про неї.

З урахуванням змін до позовних вимог, позивачка просить суд визнати інформацію у заві, наданої відповідачами до психіатричної установи м.Краматорська недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь та гідність позивачки; зобов'язати відповідачів спростувати та відкликати заяву з негативною та недостовірною інформацією про позивачку з психіатричної лікарні м.Краматорська у термін не пізніше одного місяця з дня проголошення рішення суду. Також просить стягнути з у відшкодування моральної шкоди грошові кошти з ОСОБА_3 -14690,75 грн., ОСОБА_4 - 10400 грн., ОСОБА_11 - 5000 грн., ОСОБА_12 - 5000 грн., ОСОБА_9 - 8241,65 грн., ОСОБА_8 - 10241,65 грн., ОСОБА_10 - 2741,65 грн., ОСОБА_5 - 50 грн., ОСОБА_13 - 3241,65 грн., ОСОБА_6 - 1291,65 грн. Стягнути з відповідачів у рівних частках на її користь понесені нею та документально підтверджені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у загальній сумі 1844,39 грн. (а.с.1-9,183-184,213).

В судовому засіданні позивачка повністю підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що відповідачі мали право звернутися до психіатричної лікарні м. Краматорська, бо вважали поведінку позивачки неадекватною і написали в заяві, що на будинку позивачки намальовані череп та кістки, вивішувались плакати, робляться опудала, поведінка позивачки є агресивною, з її вини виникають конфлікти, дуже багато говорять одне і теж, не дають спокійно жити сусідам, які бояться їх погроз. Заяву написали саме в психіатричну лікарню, більш її не розповсюджували, заявою не принижували честь та гідність позивачки. Позивачка відмовилась від проходження психіатричного огляду в добровільному порядку і тому відповідачі вважають, що їй є що приховувати щодо її психічного стану.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона є сусідкою позивачки, мешкає з нею на одній вулиці. Знає позивачку з дитинства. Вона бачила, як сусідки ОСОБА_19 та ОСОБА_9, ходили по вулиці та збирали підписи під заявою. Підходили до її сусідок - ОСОБА_15 та ОСОБА_16, вони прочитали заяву та відмовились її підписувати. Особисто їй не пропонували підписати заяву, саму заяву вона не бачила та не читала. Зі змістом заяви її ознайомила позивачка за день до судового засідання. На даний час раз вона чула, як сусідка, ОСОБА_17 казала її матері, що позивачка та її мати не зовсім здорові. Хто конкретно розповсюджує ці чутки, ОСОБА_17 не повідомила.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що позивачка є її сусідкою, вони мешкають на одній вулиці. В серпні 2013 року її сусідки, ОСОБА_16 та ОСОБА_15 розмовляли на вулиці про те, що їх сусідки, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (її прізвище вона не знає), приходили до них та пропонували підписати заяву, яка стосується позивачки, але вони її не підписали. Особисто до неї сусіди із заявою не підходили, вона її не читала. З текстом заяви її ознайомила позивачка за день до судового засідання. Після цього, від сусідки ОСОБА_17 вона чула, що мати позивачки знаходилась у психіатричній лікарні. Між сусідами та позивачкою склалися неприязні стосунки, часто виникають конфлікти.

Вислухавши пояснення представників сторін, свідків, вивчивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно ст. 270 ЦК України одним з видів особистих немайнових прав фізичної особи є право на повагу до гідності та честі.

Згідно ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Згідно ч.4 ст.32 Конституції України, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно роз'яснень, що містяться у п.п.3,4 Постанови Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Судом встановлено, що 22 серпня 2013 року відповідачами до психіатричної лікарні м. Краматорська було подано заяву, в якій відповідачі просили призначити та провести психіатричну експертизу ОСОБА_1, яка проживає АДРЕСА_1. Як причину звернення у заяві зазначене неадекватна поведінка, вчинення істерик, провокування конфліктів, розвішування плакатів, малюнки черепу, хрести, звертання постійно до різних інстанції і т.п. (а.с.185).

У той же день лікар-психіатр відвідав позивачку, яка відмовилась від проведення огляду, що підтверджується її поясненнями у судовому засіданні та повідомленням лікарні від 06.03.2015 року (а.с.133).

Листом від 28.08.2013 року головний лікар КЛПУ «Міська психіатрична лікарня м.Краматорська» надав відповідь на заяву відповідачів від 22.08.2013 року про прийняття заходів відповідно до закону України «Про психіатричну допомогу» (а.с.186)

Позивачка вважає інформацію, яка викладена у заяві недостовірною, такою, що не порочить її честь та гідність. Вважає, що подавши заяву до психіатричної лікарні, відповідачі розповсюдили відносно неї ганебну та недостовірну інформацію, спричинили їй моральну шкоду.

Відповідно до п. 15 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи,тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно із ст. 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Згідно до положень п.16 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Згідно із ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено факт розповсюдження відповідачами відомостей, які б принижували честь та її гідність, оскільки заява була направлена до психіатричної лікарні, тобто до того органу, який займається наданням психіатричної допомоги, тобто питаннями, які порушені у заяві відповідачів. При цьому у примусовому порядку психіатричний огляд не проводився, права позивачки не були порушені.

Суд не бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_14 у якості доказів розповсюдження негативної інформації щодо позивачки, оскільки свідкам особисто не пропонували підписати заяву, вони її не бачили, та не були знайомі з її змістом.

Позивачкою також не доведено, що внаслідок подання до психіатричної лікарні заяви, їй було спричинено моральну шкоду. Позивачка в судовому засіданні пояснювала, що моральна шкода завдана кожним відповідачем полягає в тому, що на протязі тривалого часу вони перебували у конфлікті з позивачкою, встановлювали камери відео спостереження, ламали її паркан, забруднювали огорожу, підкидували під огорожу собачі екскременти, вчиняли бійки, висловлювались лайкою, вчиняли скандали і т.п. Яка саме була моральна шкода і в чому вона полягала від заяви відповідачів у психіатричну лікарню, суду чітко пояснено не було.

Доводи позивачки про те, що відповідачі подали заяву з завідомо неправдивими відомостями щодо стану її психічного здоров'я не найшли свого підтвердження в судовому засіданні. Як пояснив представник відповідачів, поведінка позивачки різнилась від поведінки основної маси населення, і в чому це полягає було викладено в заяві в психіатричну лікарню. Відповідачі не мають медичної освіти і висловлювали свої міркування в заяві як звичайні люди, які відчували загрозу з боку позивачки.

Крім того, в судовому засіданні позивачка та представник відповідачі погодились, що між сторонами існують неприязні стосунки, часто виникають конфлікти.

Суд не бере до уваги доводи позивачки на обґрунтування позову щодо її неодноразових звернень до прокуратури, органів міліції, виконкому, оскільки у справі було надано постанови (копії) про відмову в порушенні кримінальних проваджень стосовно деяких відповідачів, відповіді прокуратури, виконкому.

Суд не бере до уваги надані позивачкою фотознімки конфліктів з відповідачами, оскільки вони не стосуються предмету спору, а доводять існування неприязних стосунків між позивачкою та відповідачами.

Суд також не бере до уваги надані позивачкою медичні документи, оскільки у судовому засіданні позивачкою не заперечувалось, що вона має ряд хронічних захворювань. Надані позивачкою медичні документи не доводять причинний зв'язок між поданням відповідачами заяви до психіатричної лікарні та загостренням хронічних хвороб позивачки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити у повному обсязі.

Згідно до ст.88 ЦПК України суд не стягує судових витрат на користь позивача в разі відмови в задоволенні позову.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивачкою було подано заяву про забезпечення доказів. За подання вказаної заяви позивачкою було сплачено судовий збір у сумі 121,80 грн. (а.с.114-115, 251).

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.

За подання позовної заяви позивачкою було сплачено судовий збір у загальній сумі 852,59 грн. (243,60 грн.+608,99 грн.), тобто без врахування судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення доказів (а.с.76-77).

Таким чином, позивачкою було зайво сплачено судовий збір у сумі 121,80 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, підлягає поверненню позивачці судовий збір у сумі 121,80 грн., який був сплачений у більшому розмірі за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60,61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.280, 270, 275, 277, 278, 297 ЦК України, ст.ст.32, 40 Конституції України, Постановою Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року, Законом України "Про судовий збір", суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про спростування негативної та недостовірної інформації, захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір в сумі 121 грн. 80 коп. за подання позовної заяви, зайво сплачений нею відповідно до чеку №747318538 від 15 лютого 2015 року через ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» на розрахунковий рахунок №31214206700059, отримувач - Краматор. УК/м. Краматорськ/ 2203001, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО отримувача 843016.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. Ю. Кравченко