Ухвала суду № 45369922, 15.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 р.Справа № 816/728/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2015р. по справі № 816/728/15-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України Октябрьського району м. Полтави

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві Полтавської області

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 задоволено частково позов Управління Пенсійного фонду України Октябрьського району м. Полтави (далі - позивач, УПФУ Октябрьського р-ну м. Полтави) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві Полтавської області (далі - відповідач, Фонд).

Стягнено з відповідача на користь УПФУ Октябрьського р-ну м. Полтави суму витрат за період жовтень-грудень 2014 року на виплату пенсії громадянам, які отримали каліцтво в державах СНД, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в загальному розмірі 2581,35 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності громадян, які потерпіли від нещасного випадку за межами України, не відноситься до компетенції Фонду, оскільки зазначені особи не мають статусу застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99 р. N 1105-XIV (далі - Закон N 1105-XIV). Відповідач вказує також на той факт, що відшкодування виплачених пенсій постраждалим від нещасного випадку проводиться на централізованому рівні між Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Крім того відповідач вважає, що відсутні правові підстави на здійснення відшкодування ПФУ зазначених витрат, оскільки у Фонді відсутні особові справи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Також відповідач вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на момент настання нещасного випадку не перебували на утриманні померлих та не мали на день смерті права на одержання від нього утримання.

Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу не подав.

Сторони в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач та відповідач подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

З урахуванням положень ст.195-1, ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи без участі сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольніяючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що згідно актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також таблиць розбіжностей за період з жовтня по грудень 2014 року Фондом не враховані суми витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну у розмірі 1498,71 грн.; виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 1802,61 грн.; виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника дітям, які досягли повноліття в розмірі 183,60 грн.; виплату допомоги на поховання в розмірі 302,37 грн.; виплату пенсій по справах, в яких акти Н-1 не відповідають вимогам законодавства в розмірі 450,00 грн.

Судовим розглядом встановлено, що нещасні випадки на виробництві з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сталися при здійсненні ними трудової діяльності на території держав- учасниць СНД, що підтверджується актами про нещасні випадки на виробництвах. Вказаним особам призначено пенсії по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, що підтверджується протоколами: від 09 лютого 1962 року № у115 щодо призначення пенсії ОСОБА_1, від 30 червня 1994 року №120 щодо призначення пенсії ОСОБА_2, від 11 жовтня 1984 року №4256 щодо призначення пенсії ОСОБА_3

Факт встановлення зазначеним громадянам інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням підтверджується витягами з актів огляду МСЕК.

Протягом спірного періоду (жовтень-грудень 2014 року) УПФУ Октябрського р-ну в м. Полтаві здійснено виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в загальному розмірі 1498,71 грн.

Перевіряючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку) визначено Законом N 1105-XIV, розробленого відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до зазначеного Закону, страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Статтею 6 Закону України №1105-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків). Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням (ст. 15 Закону України № 1105-XIV).

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду (ст. 18 Закону України № 1105-XIV).

Відповідно до ст. 21 Закону України № 1105-XIV , у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні; організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов тощо.

Згідно ст. 28 Закону України № 1105-XIV, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно з п. 2 Постанови правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань "Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" від 04.03.2003р. № 5-4/4 (далі - Порядок № 5-4/4) закріплено, що Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків) Пенсійному фонду України (далі - Пенсійний фонд) витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Відповідно до п. 4 Порядку № 5-4/4, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону N 1105-XIV та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Посилання апелянта на процедуру, закріплену п.п. 5, 7, 8 Порядку № 5-4/4 колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки вказані норми не врегульовують спірних відносин, які виникли у даному випадку, тому що встановлене ними правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності громадян, які потерпіли від нещасного випадку за межами України, не відноситься до компетенції Фонду, колегія суддів зазначає наступне.

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (в тому числі Російською Федерацією і Україною) підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).

З огляду на зазначене, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.

Доводи апелянта щодо неналежного відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві Полтавської обл., колегія суддів вважає необгрунтованими з наступних підстав.

Статтею 16 Закону № 1105-XIV визначено, що безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. За змістом статті 18 зазначеного Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно з пунктом 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 (чинного на час виникнення спірних відносин) ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З огляду на викладене, вимоги УПФУ про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією та основними завданнями виконавчої дирекції Фонду, визначеними розділами 2, 3 Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду від 20.04.2001 № 15.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Фонду витрат з виплати пенсії за спірний період у зв'язку з втратою годувальника, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з "г" та "д"п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку страховик, яким є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

З письмових доказів у справі слідує, що факт перебування ОСОБА_5 на повному утриманні ОСОБА_6 до смерті останнього 17.02.1968 встановлено рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 10.11.2003, яке набрало законної сили, є чинним та перебуває у матеріалах пенсійної справи останньої.

З огляду на вищевказане, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 не перебувала на утриманні померлого та не мала на день смерті право на одержання утримання, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування ПФУ витрат на виплату і доставку пенсій у зв'язку з втратою годувальника по ОСОБА_4 є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з постанови суду першої інстанції, позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на виплату пенсії ОСОБА_4

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві Полтавської області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року по справі № 816/728/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя Л.В.ЛюбчичСудді О.І.Сіренко О.А.СпаскінПовний текст ухвали виготовлений 19.06.2015 р.