Ухвала суду № 45369795, 18.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 р.Справа № 820/3470/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2015р. по справі № 820/3470/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - ГУ ДМС України в Харківській області, відповідач), в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області у нездійсненні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обміну посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_5, у зв'язку із досягненням 45-річного віку; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_5, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області у нездійсненні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обміну посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_5, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.

Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_5, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 61000, АДРЕСА_1) 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняте нове - про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 9, 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 18.06.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою Соціалістичної Республіки В'єтнам.

Рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківський області на підставі Закону України "Про імміграцію" був наданий дозвіл на імміграцію в Україну, та був документований посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_6 від 06.04.2004 року, в якій відображене місце реєстрації.

15.09.2014 року ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківській області, в якій на підставі ст.9 Постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 року просила здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні, у зв'язку з досягненням 45- річного віку та надала усі документи, необхідні для здійснення такого обміну, але відповідач обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні позивачу не здійснив, надавши письмову відповідь за № 4/17526 від 17.09.2014 р., в якій зазначено, що позивачці необхідно особисто прибути до ГУ ДМС України в Харківській області.

Позивач з'явилася до Головного спеціаліста Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області Кушнір Н.В., після чого необхідні питання було з'ясовано.

Проте, листом від 06.01.2015 року № 4/129 було надано відповідь, в якій зазначено, що перевіркою законності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина ОСОБА_4 (чоловік ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено, що посвідка видана йому з порушенням вимог Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001р.: на момент Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001р., а саме на момент звернення 10.10.2002 р., положеннями законодавства України не було передбачено оформлення посвідки на постійне проживання на підставі дозволу на імміграцію відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію". У зв'язку із цим оформлена громадянину СРВ ОСОБА_4 посвідка серії НОМЕР_2 та видані на її підставі у подальшому посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3, серії НОМЕР_4 підлягають визнанню недійсними та вилученню, тому на теперішній час вирішити питання по суті не є можливим.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при наданні відмови позивачу в обміні посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв неправомірно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачено Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 р. № 251 (далі по тексту - Порядок).

Згідно з п.9 Порядку строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.

Пунктом 12 Порядку визначено, що посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Крім того, пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);

6) інших випадках, передбачених законами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані до заяви про обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45 - річного усі необхідні документи для обміну зазначеного бланку посвідки.

В свою чергу, Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області в своєму листі від 06.01.2015 року № 4/129 жодних з підстав, які передбачені приписами п. 17 Порядку, не зазначило, а отже відповідач неправомірно відмовив у здійсненні обміну посвідки.

Крім того, наведені відповідачем в обґрунтування зазначеної відмови обставини, колегія суддів вважає пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень, яка пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що, в свою чергу, несе негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2015р. по справі № 820/3470/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 22.06.2015 р.