Ухвала суду № 45369787, 16.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 р.Справа № 820/4348/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на пстанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2015р. по справі № 820/4348/15

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РОНІЙ ФАРМ"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 року позов ТОВ "РОНІЙ ФАРМ" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.12.2014 р. №0004182202, прийняте щодо товариства з обмеженою відповідальністю "РОНІЙ ФАРМ".

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "РОНІЙ ФАРМ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 грн.

Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі Відповідач), не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 року та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 70, 159 КАС України, п.п. 14.1.191 п. 14 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ст.. 215, п. 1 ст. 2016, ст.. 228 Цивільного кодексу України, що привело до невірного вирішення справи.

ТОВ "РОНІЙ ФАРМ" подано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "РОНІЙ ФАРМ" з питань взаємовідносин з ТОВ "Юрполіс компані", ТОВ "Травелко Груп" та ТОВ "Ламбарді" за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10.12.2014 № 1854/20-23-22-01-06/31939825 (а.с. 13-26).

За висновками акту перевірки ТОВ "РОНІЙ ФАРМ" порушено вимоги п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено ПДВ в розмірі 36 469 грн. ., у т.ч. по періодах: за липень 2014 року на суму 26 987,00 грн., за серпень 2014 року на суму 9482,00 грн.

29.12.2014 р. Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №0004182202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 45586,25 грн. (36469,00 грн. - основним платежем та 9117,25 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 12).

Підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань та призначення штрафу слугували висновки податкового органу про відсутність реального характеру господарської операції з ТОВ "Травелко Груп" та ТОВ "Ламбарді", з якої позивачем сформовано податковий кредит липень, серпень 2014 року, оскільки ТОВ "Травелко Груп" відсутній за місцем реєстрації, а у ТОВ "Ламбарді" відсутні об'єктивні можливості виконати зобов'язання в силу відсутності складських приміщень та виробничих потужностей.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, не доведені належними доказами, позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту, а тому збільшення позивачу грошових зобов'язань, призначення штрафних санкцій, спірним рішенням є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено та визнається сторонами по справі що, одним із видів діяльності позивача є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля фармацевтичними товарами; роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с.39-40).

Так, 24.06.2014р. позивачем (замовник) укладено договір з ТОВ "Ламбарді" (виконавець) № 24/06-03, за умовами якого виконавець зобов'язувався за плату надавати замовнику маркетингові послуги за напрямками визначеними у Додаткових угодах (а.с.45-50).

Також 24.06.2014 р. позивачем (замовник) укладено договори з ТОВ "Ламбарді" (виконавець) №24/06-01 та №28/07-04, за умовами якого виконавець зобов'язувався надавати замовнику за плату маркетингові послуги з проведення промоакцій та розповсюдження інформаційних листівок в обсязі, об'ємі та у строки, що визначені договором (а.с.54-57, 62-65).

На підтвердження виконання договору як до податкової перевірки так і суду позивачем надано первинні документи, зокрема договори, додаткові угоди, , акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, звіти про виконані роботи, звіти про надані послуги (а.с. 45-70).

Роботи позивачем оплачено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Ламбарді", про що свідчать наявні у матеріалах справи копії банківських виписок (а.с. ).

Станом на час вчинення господарських операцій позивач та ТОВ "Ламбарді" мали повний обсяг юридичної правосуб'єктності, були платниками ПДВ.

Також судом встановлено, що 03.07.2014р. позивачем (покупець) укладено договір поставки № 03-07/1 з ТОВ "Травелко Груп" (постачальник), за умовами якого позивач придбав товар (підгузники, прокладки). Поставка товару здійснюється постачальником на підставі заявки покупця (а.с.71-74).

На підтвердження виконання договору як до податкової перевірки так і суду позивачем надано первинні документи, зокрема договір, заявки постачальнику, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспорту накладну. (а.с. 71-101, 103-112).

Фізичне переміщення придбаного товару, згідно договору, здійснено силами постачальника, що підтверджується товарно-транспортними накладними, за місцем навантаження Київська обл., Васильківський р-н, с. Борисов, вул. Ставкова 4, склад А до пунктів розвантаження товарів.

За результатами господарських операцій з ТОВ "Травелко Груп" та ТОВ "Ламбарді", позивачем задекларовано податкового кредиту з ПДВ в сумі 36 469,00 грн.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що виконання умов зазначених вище договорів підтверджують акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, видаткові накладні, звіти про виконані роботи, звіти про надані послуги, копії яких знаходяться в матеріалах справи, складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 201 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою і, у свою чергу, підтверджують правомірність декларування позивачем податкового кредиту з податку на вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи, зокрема, податкова накладна, не містять недоліків форми, або походження, відображають дійсний зміст та обсяг проведених операцій, узгоджуються між собою, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги що надані акти приймання-передачі послуг не дають можливість встановити зв'язок замовлених послуг з господарською діяльністю позивача колегія суддів вважає помилковими, оскільки зазначені акти містять опис послуги, одиницю виміру, кількість годин, вартість послуги, а також реквізити та підписи замовника та виконавця, а тому відповідають вимогам ст.9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та дають змогу ідентифікувати осіб, що брали участь у здійснені господарської операції.

Відповідачем не надано доказів, що отримані від контрагентів - з ТОВ "Травелко Груп" та ТОВ "Ламбарді" послуги не використовувалися позивачем у власній господарській діяльності.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаним іншого результату, ніж отримати маркетингові послуги та товар.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вищевказаним договором, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

В якості доказу безтоварності господарської операції між позивачем та з ТОВ "Травелко Груп" відповідач посилається лише на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №2109/26-59-22-08/37728527 від 12.09.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Травелко Груп" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за липень 2014 року, в якому зазначено про відсутність підприємства за податковою адресою.

Колегія суддів зазначає, що вказаний акт з огляду на приписи Постанови КМУ № 1232 від 27.12.2010 р. "Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" лише фіксує факт неможливості вчинення дій з проведення звірки та не може містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки первинні документи при цьому не досліджувались.

Жодних належних доказів відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням податковим органом не надано.

Крім того, податковим органом не надано доказів відсутності контрагента за податковою адресою на час вчинення господарської операції з позивачем.

В якості доказу безтоварності господарської операції між позивачем та ТОВ "Ламбарді" відповідач посилається на довідку Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській обл. №58/10-06-22-04/37285020 від 24.10.2014р. щодо документального підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за липень-серпень 2014 року, в якому зазначено про відсутність об'єктивної можливості виконати зобов'язання в силу відсутності складських приміщень та виробничих потужностей.

Доводи податкового органу про вчинення платником податків (контрагентом позивача) порушень податкового законодавства, відсутності у ТОВ "Ламбарді" матеріальних чи інших ресурсів, мають характер припущень, не можуть беззаперечно свідчити про нереальний характер господарських операцій, тому таке посилання без надання інших доказів безтоварності господарських операцій з постачання товару не може бути покладено в основу висновків про нереальність господарських операцій.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тому, у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Ця позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Відповідачем не надано доказів порушення ні позивачем, ні його контрагентом вимог податкового законодавства .

Судом встановлено, що позивач та його контрагенти на час вчинення господарських операцій були платниками ПДВ, позивач виконав усі необхідні умови передбачені Податковим Кодексом України , які надають йому правові наслідки для нарахування податкового кредиту .

Крім того, ст.198 ПК України не встановлено обмежень включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах, отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів.

Також згідно правової позиції Верховного Суду України , викладеної в постанові від 29.10.2010р. несплата продавцем чи його контрагентом податкову на додану вартість до бюджету, у раз фактичного здійснення господарської операції, не випливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку , якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень цього не надав доказів на підтвердження правомірності податкового повідомлення- рішення, та на спростування висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірне податкове повідомлення є протиправним.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірного формування позивачем податкового кредиту по господарській операції з ТОВ "Травелко Груп" та ТОВ "Ламбарді" та неправомірності податкового повідомлення-рішення від 29.12.2014р.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правильно з'ясував обставини та надав оцінку доказам, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2015р. по справі № 820/4348/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В.