Ухвала суду № 45369708, 10.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 р. Справа № 815/6507/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача Рогозного І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Р» та Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Р» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12.09.2013р. ТОВ «Копійка-Р» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області та просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2013 року:

- №0001542202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 517 грн.;

- №0001552202 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 417 грн. (у т.ч.: за основним платежем - 278 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 139 грн.);

- №0001562202 про сплату адміністративного штрафу в розмірі 1020 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов необґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а тому, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року адміністративний позов ТОВ «Копійка-Р» задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 31.07.2013 року №0001542202 і №0001552202. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ТОВ «Копійка-Р» 28.11.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області 04.12.2013р. теж подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Копійка-Р» 26.04.2011 року було зареєстроване виконкомом Іллічівської міської ради Одеської області в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області та є платником ПДВ.

В липні 2013 року працівниками ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Копійка-Р» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Фрейд Голд» за період березень, квітень, липень, жовтень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку за відповідні періоди.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 18.07.2013 року №086/15-03-22-02/37672913, в якомй було зафіксовано порушення підприємством позивача вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10, ст.201 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за звітний період липень 2012 року - на 149 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за звітний період липень 2012 року - на 517 грн., заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за звітний період липень 2012 року - на 278 грн.

До такого висновку перевіряючі дійшли, використовуючи первинну бухгалтерську документацію позивача, інформацію комп'ютерних баз автоматизованих інформаційних систем ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС: інтегрована автоматизована інформаційна система ДПС «Податковий блок», АіС «Митниця», інформація про фактичне ввезення товару на митну територію України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів нарівні ДПА України, електроні реєстри податкових накладних, акт перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 23.04.2013 року №259/22-70/37311935 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фрейд Голд» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року».

Також спірним актом перевірки зафіксовано, що ТОВ «Копійка-Р» на письмовий запит ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області надало не в повному обсязі документи, а саме: не надано товарно-транспортні накладні для проведення перевірки по взаємовідносинам з ТОВ «Фрейд Голд», чим було допущено порушення вимог п.85.2 ст.85 ПК України.

На підставі зазначеного акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ у м.Іллічівську були прийняті податкові повідомлення - рішення: №0001542202 від 31.07.2013р. - про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 517 грн.; №0001552202 від 31.07.2013р. - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 417 грн. (з яких 278 грн. - основний платіж, 139 грн. - штрафні (фінансові) санкції); №0001562202 від 31.07.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 1020 грн.

Не погоджуюсь з зазначеними вище рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з часткової протиправності дій відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з 01.01.2011 р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як вбачається з вимог п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.1 ст.201 ПоК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної;б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається у 2-х примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (п.201.4,201.6,20.7 ст.201 ПКУ)

А згідно з п.201.8. ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У відповідності до зімсту п.11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абз.8 і 9 п.201.10 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було враховано податкові накладні, видані ТОВ «Фрейд Голд», оскільки податкові накладні №232 від 06.03.2012 року, №351 від 06.04.2012 року, №667 від 05.07.2012 року, №1057 від 26.10.2012 року заповнені з порушенням обов'язкових реквізитів в окремих рядках, а саме: в рядку «Вид цивільно-правового договору» зазначено: «договір поставки від 30.09.2011 року №КПР-347», при тому, що господарські відносини між ТОВ «Фрейд Голд» (Постачальник) та ТОВ «Копійка-Р» (покупець) регулюються договором №ПКР-347 від 20.09.2011 року. Податкові накладні №232 від 06.03.2012 року, №351 від 06.04.2012 року, №667 від 05.07.2012 року не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем не надано до перевірки товаросупроводжувальні документи, що підтверджують факт перевезення товару. А також, враховуючи данні акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 23.04.2013 року №259/22-70/37311935 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фрейд Голд» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року», яким встановлено, що правочини здійснені ТОВ «Фрейд Голд» укладені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними.

Між тим, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та провівши правовий аналіз вказаних вище норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає такий висновок податкового органу помилковим, виходячи з наступного.

Так, невірно зазначена в податкових накладних дата укладення договору поставки №КПР-347» від 20.09.2011 року не є підставою для неприйняття вказаних податкових накладених.

Номер та дата договору, що опосередковує відповідну господарську операцію, не містяться серед обов'язкових реквізитів податкової накладної, визначеними п.201.1 ст.201 ПК України. Відповідно до пп. «и» п.201.1 ст.201 ПК України, до числа обов'язкових реквізитів податкової накладної належить вид цивільно-правового договору, в чому розбіжностей відповідачем не встановлено. Вид цивільно-правового договору не може ототожнюватися з формальними реквізитами відповідного договору, якими є дата його укладення та номер, отже, номер та дата договору не є обов'язковими реквізитами податкової накладної.

Також судом достовірно встановлено, що податкові накладні №232 від 06.03.2012 року, №351 від 06.04.2012 року, №667 від 05.07.2012 року зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечувалось в судовому засіданні представником відповідача.

Відсутність же у ТОВ «Копійка-Р» товаросупроводжувальних документів спростовується укладенням ТОВ «Фрей Голд» з ПАТ «УВК Україна» договору про надання логістичних послуг №79-11 від 01.04.2011 року, зі змісту якого вбачається, що послуги з перевезення товару здійснювало ПАТ «УВК Україна». Відповідно до п. 2.4., 2.6. вказаного договору, факт прийому та факт здачі вантажу підтверджується вантажними квитанціями. Крім того, на підтвердження можливості зберігання придбаного товару, та його внутрішнього переміщення позивач надав суду 1-ї інстанції договір оренди складського приміщення № АСК-27/04-10-1 від 27.04.2010 року, та копії накладних внутрішнього переміщення товару.

Одночасно, суд критично відноситься і до посилань відповідача на висновки акту ДПІ у Деснянському районі м.Києва ДПС від 23.04.2013 року №259/22-70/37311935 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фрейд Голд» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року», оскільки відповідно до «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затв. наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.6 розділу І Порядку). Тобто, акт, на який робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є таким документом, тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

В свою чергу, слід зазначити, що відповідно до п.10 Розділу 1 вказаного вище Порядку №984, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

Відповідно до пп.5.2.3 Наказу від 28.02.2007 року №110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, зі змісту вищевказаних норм вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинно зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки, та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами перевірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Окрім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В свою чергу, дослідивши матеріали справи, які містять первинну документацію позивача, враховуючи пояснення представника позивача надані в судовому засіданні, судова коелгія дійшла аналогічного висновку про те, що позивач, в даному випадку, належним чином довів суду, що за спірними господарськими операціями з ТОВ «Фрейд Голд» він отримав товар, контрагент у спірний період був належним чином зареєстрований як платник ПДВ, податкові накладні були належним чином оформлені, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, придбаний товар оприбуткований підприємством та використовувався у господарської діяльності підприємства позивача.

Відповідачем же, не надано будь-яких доказів щодо встановлення факту умисного відхилення підприємства позивача від уплати податків та зборів шляхом укладення вказаного договору поставки. Первинні бухгалтерські документи, що є в матеріалах справи теж не містять недостовірних і суперечливих даних, а підприємство позивача має власні технічні можливості для отримання товару та його подальшої реалізації.

Отже, з огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення №0001552202 від 31.07.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 417 грн., а тому, дане податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як протиправне.

Далі, судом 2-ї інстанції з матеріалів справи встановлено, що з аналогічних підстав податковим повідомленням - рішенням №0001542202 від 31.07.2013 року підприємству позивача було зменшено суму від'ємного значення з ПДВ на суму 517 грн. Тому, враховуючи, що попередній висновок суду щодо протиправності зменшення податкового кредиту з ПДВ, судова колегія вважає, що і вказане податкове повідомлення - рішення теж підлягає скасуванню.

Разом з тим, що ж стосується інших позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення №0001562202 від 31.07.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 1020 грн., то апеляційний суд, як і суд 1-ї інстанції, вважає за необхідне у задоволенні цих позовних вимог відмовити, з наступних підстав.

Так, згідно з приписами п.121.1 ст.121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст.44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн. Ті ж самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн.

У відповідності до п.61.1. ст.61 ПК України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю передбачені ст.62 Податкового кодексу України, а саме шляхом: п.62.1.1. ведення обліку платників податків; п. 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; п. 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.73.3. ст.73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тощо. Виходячи із правового аналізу положень ст.73 ПК України вбачається, що письмовий запит податкового органу про подання інформації є одним із різновидів інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів, який є способом здійснення податкового контролю.

Дослідивши письмовий запит податкового органу (№9173/10/22-0404 від 12.06.2013р.) та письмову відповідь позивача на цей запит (№19/06-13 від 19.06.2013р.), судова колегія дійшла аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку, що позивач не в повному обсязі надав документи та інформацію за вказаним вище запитом податкового органу. Отже, за таких підстав, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в даном випадку правомірно виніс податкове повідомлення - рішення №0001562202 від 31.07.2013р. про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 1020 грн.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційних скарг, відповідно до ст.200 КАС України, залишає ці апеляційні скарги сторін без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Р» та Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко