Ухвала суду № 45369428, 18.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/492/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.15р. у справі №825/492/15-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 7 037,99 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.15р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апелянта мотивовані тим, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності позивача; позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; податковий борг є повністю погашеним.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач станом на 05.02.15р. має податковий борг з податку на додану вартість у сумі 7 037,99 грн.

Спірна сума боргу утворилась внаслідок несвоєчасної сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ, визначеного у податкових деклараціях та у прийнятих податкових повідомленнях-рішеннях від 23.01.12р. № 0000171740, від 17.06.14р. № 0009041704, від 18.03.13р. № 0000391740, від 15.05.13р. № 0001611740, від 29.02.12р. № 0000851740, від 20.03.12р. № 0001061740, від 18.04.12р. № 0001351740, від 16.11.12р. № 0003311740.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового боргу є узгодженою в розумінні податкового законодавства, однак не сплаченою у встановлені законом строки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У урахуванням доводів апелянта та задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин щодо наявності податкового боргу, судом апеляційної інстанції згідно з ухвалами від 21.05.15р. та 11.06.15р. було зобов'язано сторін провести звірку розрахунків з бюджетом та подати суду докази в обґрунтування наявності (відсутності) податкового боргу за раніше виставленими податковими вимогами №1/2963 від 20.06.06р. та №2/3947 від 03.08.06р.

Так, відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

На виконання вимог ухвал суду, сторонами спору проведено звірку розрахунків з бюджетом за період з 01.01.12р. по 05.02.15р. на надано суду апеляційної інстанції відповідні акти від 12.06.15р. №6281-20/897, №7980-20/896, №7800-20/895, №184-20/894.

З поданих актів вбачається, що за відповідачем рахується борг у розмірі 8 972,09 грн., у який, у т.ч. увійшла сума податкового боргу, яка є предметом стягнення у даній справі.

Доказів, які б свідчили про погашення податкового боргу або ж спростували доводи податкового органу про факт його існування у заявленій до стягнення сумі суду не подані

Щодо процедури стягнення податкового боргу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковий борг відповідача виник до прийняття Податкового кодексу України та не був погашений, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню як положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00р. № 2181-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та Податкового кодексу України, чинного на момент стягнення податкового боргу в судовому порядку.

Відповідно до п.п.5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону України № 2181-III, під податковим боргом слід розуміти узгоджену суму податкового зобов'язання, не сплачену платником податків у строки, визначені цією статтею.

Відповідно до п.6.2.1 ст. 6 Закону №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Пунктом 6.2.4 ст. 6 Закону №2181-ІІІ, передбачено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Аналогічні приписи містить Податковий кодекс України.

Так, порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Водночас, відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи.

Таким чином, пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено особливий порядок стягнення податкового боргу платників податків-фізичних осіб у порівнянні з порядком погашення податкового боргу юридичних осіб.

З урахуванням викладеного, норми статей 95- 99 Податкового кодексу України можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише в тій частині, що не суперечить вимогам пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Так, позивачем направлялись на адресу відповідача податкові повідомлення-рішення від 23.01.12р. № 0000171740, від 17.06.14р. № 0009041704, від 15.05.13р. № 0001611740, від 29.02.12р. № 0000851740, від 20.03.12р. № 0001061740, від 18.04.12р. № 0001351740, від 16.11.12р. № 0003311740, однак були повернуті з відмітками поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання».

Податкове повідомлення-рішення від 18.03.13р. № 0000391740 було вручено позивачу 27.03.13р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 57.3. ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як свідчать обставини справи та не заперечується апелянтом, вказані податкові повідомлення - рішення не були предметом адміністративного або судового оскарження.

Відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як зазначалось вище, податковий борг відповідача виник на час дії Закону № 2181, а тому податковим органом було направлено першу податкову вимогу від 20.06.06р. № 1/2963 та другу податкову вимогу від 03.08.06р. № 2/3947, у відповідності до вимог ст. 6 Закону № 2181, які були отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

В подальшому податковим органом податкові вимоги відповідачу у відповідності до вимог Податкового кодексу України не направлялись, оскільки податковий борг за першою та другою вимогою відповідачем не був погашений у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання податковим органом процедури стягнення податкового боргу.

Покликання апелянта на неналежне повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи спростовуються матеріалами справи.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.15р. у справі №825/492/15-а - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.15р. у справі №825/492/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 22.06.15р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.