Ухвала суду № 45369336, 17.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1282/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Київська» на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Київська» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2015 року Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області (далі УПФ або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Київська» (далі Товариство або відповідач), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.04.2015 року, просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 14 273 грн. 68 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Товариство посилається на те, що відповідач є сільськогосподарським товаровиробником та 04.04.2015 року отримало довідку про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. На думку відповідача, відповідно до Закону України № 71-VIII від 28.12.2012 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015 року, змінилась лише фактична назва «фіксований сільськогосподарський податок» на «єдиний податок четвертої групи». З огляду на зазначене, відповідач вважає, що товариство не зобов'язане відшкодовувати позивачу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки ці платежі охоплено встановленим розміром єдиного податку.

Крім того, відповідач зазначає, що колишні працівники Товариства по яким позивач просить здійснювати відшкодування працювали не повний робочий день та нетривалий час, у зв'язку із чим відшкодування 100% витрат, понесених позивачем, є неправомірним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агрофірма «Київська» зареєстроване в якості юридичної особи 11.02.2000 року (а.с.6-7), та як платник страхових внесків перебуває на обліку в УПФУ у Макарівському районі Київської області за № 10-21-03-0422, що підтверджується відомостями, наведеними в картці особового рахунку відповідача (а.с. 10-11).

Згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за січень-березень 2015 року.

У зв'язку з не погашенням відповідачем у добровільному порядку вказаної заборгованості, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача в примусовому порядку.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що наявність у відповідача вказаної заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, в свою чергу, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених за списком № 2, а також їх нарахування, як і не надано доказів оскарження дій позивача щодо призначення пенсії працівникам відповідача саме у відповідності до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» або доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у вказаному вище розмірі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058-IV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Пільгові пенсії призначаються працівникам на підставі довідок, що видаються підприємствами про характер шкідливості виконуваної роботи працівника на даному підприємстві.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Згідно із пунктом 6.4 Глави 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, органи пенсійного фонду щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначають розмір сум до відшкодування на поточний рік. Підприємства відповідно до вимог п. 6.8 глави 6 вказаної Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

В матеріалах справи міститься розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII відповідно до якого, розмір фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, що підлягає відшкодуванню відповідачем за період з 01.01.2015 року по 31.03.2015 року, становить 14 273 грн. 68 коп.

Згідно повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення вбачається, що відповідач отримував відповідні розрахунки за січень-березень 2015 року.

Водночас, відповідач не оспорював до суду правомірності їх формування позивачем, а тому такі розрахунки є узгодженими.

На підставі викладеного, у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, у вказаному вище розмірі.

Склад витрат та факт їх понесення УПФ підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, відомостями картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 (а.с. 61-62) та розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с. 60).

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правильного визначення позивачем розміру відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій відповідачу та у зв'язку з цим доводи апеляційної скарги за цих обставин не знайшли свого підтвердження.

Щодо доводів апелянта про відсутність у Товариства обов'язку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з огляду на норму абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 року, згідно якої відповідач був звільнений від обов'язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 року об'єктом оподаткування для платників збору (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку) є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього закону.

Наявною в матеріалах справи довідкою №149/10/15-015 від 28.02.2014 року підтверджується, що відповідач був платником фіксованого сільськогосподарського податку у 2014 році (а.с.30).

Тобто у 2014 році відповідача було звільнено від обов'язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Разом з тим, Законом України №71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», главу 2 «Фіксований сільськогосподарський податок» виключено з Податкового кодексу України, а з 01 січня 2015 року платники такого податку автоматично стали платниками єдиного податку четвертої групи.

Тобто, чинним законодавством не передбачено виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, для платників єдиного податку і відповідно з 01 січня 2015 року у вказаної категорії платників виникає обов'язок відшкодування пільгових пенсій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про нарахування та стягнення з відповідача витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-березень 2015 року на загальну суму 14 273 грн. 68 коп.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Київська» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 22.06.2015 року

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.