Постанова № 45369330, 17.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/986/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_5 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2015 року ОСОБА_5 звернулась до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі ОДПІ або відповідач), у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0021991702 від 22.10.2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ОСОБА_5 посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення не взято до уваги, що прощення боргу АТ «ОТП Банк» стосувалось лише процентів та штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 08.09.2014 року по 12.09.2014 року ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків-фізичною особою ОСОБА_5 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено Акт №562/17-НОМЕР_1 від 15.09.2014 року, яким встановлено, що ОСОБА_5, фактично отримала дохід у вигляді анульованої заборгованості в сумі 474 363 грн. 63 коп. та в порушення вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не подала до ОДПІ декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік та не сплатила належний податок на доходи фізичних осіб до бюджету держави.

На підставі Акту перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0021991702 від 22.10.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 100 515 грн. 53 коп., у тому числі: за основним платежем 80 412 грн. 42 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 20 103 грн. 11 коп.

Зазначені вище суми нараховані відповідачем на суму її прощеної (анульованої) кредитної заборгованості перед банківською установою за іпотечними кредитними договорами, яку відповідач вважає додатковим благом і з якої позивач мала сплатити податок з доходів фізичних осіб.

Так, між позивачем та АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк») було укладено кредитні іпотечні договори №МL-005/183/2006 від 17.07.2006 р. №МL-005/183/2006/1 від 17.07.2006 р. та №СС001/13856/06 від 17.11.2006 р.

Всього за іпотечними кредитними договорами позивачем було отримано від АКБ «Райффайзенбанк Україна» грошові кошти у вигляді іпотечного кредиту на загальну суму 188 000 доларів США (на день укладення цього договору по курсу НБУ еквівалент складає 1 189 900 гривень) на купівлю житлового будинку.

Кінцевою датою повернення іпотечного кредиту згідно з пунктом 2 частини №1 Кредитного договору №ML-005/l 83/2006 від 17.07.2006 р. та Кредитного договору №ML- 005/183/2006/1 від 17.07.2006 р. визначено 17 липня 2021 року.

17 липня 2006 р. позивачем укладено Договір купівлі-продажу будинку, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Базир В. Г. та зареєстрованим у реєстрі за №3984, відповідно до пункту 1.1. якого нею було придбано у власність житловий будинок під АДРЕСА_1, житловою площею 86, 9 кв. м. та загальною площею 224 кв. м. (далі будинок).

Згідно з пунктом 2.1. зазначеного Договору купівлі-продажу продаж житлового будинку було здійснено за 1 040 704 грн., які було сплачено позивачем на користь продавця відповідно до умов цього договору.

17 липня 2006 р. між позивачем та АКБ «Райффайзенбанк Україна» було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Базир В.Г. та зареєстрованим у реєстрі за №3994, відповідно до пункту 3.2. якого позивачем було передано в іпотеку банку вищевказаний будинок.

Згідно з пунктом 5 частини №1 іпотечних кредитних договорів боргові зобов'язання позивача перед кредитором включають зобов'язання щодо повернення суми іпотечного кредиту, плати за користування іпотечним кредитом (фактично - процентів за користування іпотечним кредитом), сплати комісії, штрафних санкцій та інших платежів, якщо такі матимуть місце.

Пунктами 1.5.1.4. частини №2 іпотечних кредитних договорів було встановлено відповідну черговість направлення коштів, отриманих від позичальника для виконання Боргових зобов'язань, відповідно до якої Банк направляє такі кошти на погашення Боргових зобов'язань, у першу чергу, на погашення прострочених процентів за користування іпотечним кредитом (якщо прострочка матиме місце) та процентів, нарахованих на прострочену до повернення суму іпотечного кредиту (якщо прострочка матиме місце), а також строкові проценти за користування іпотечним кредитом.

Загальна сума заборгованості позивача перед кредитором за іпотечними кредитними договорами станом на момент підписання додаткових договорів №1 та №2 складала, у гривневому еквіваленті 1 457 502 грн. 65 коп.

Згідно з пунктом 2.1.3. додаткових договорів №1 та №2 до іпотечних кредитних договорів кредитором було припинено претензійно-позовну роботу по стягненню боргових зобов'язань з позивача здійснено анулювання (прощення) боргу у розмірі, еквівалентному, загалом 474 363 грн. 65 коп. за умови погашення позивачем боргових зобов'язань перед кредитором у визначений додатковими договорами строк на загальну суму, еквівалентну 123 000 доларів США (983 139 грн. згідно офіційного курсу долару США по відношенню до української гривні, встановленого НБУ станом на дату оплати, тобто, на 24.12.2013 pоку) та 2 900 грн., а також відшкодування витрат кредитора на ведення претензійно-позовної роботи у сумі 5 370 грн. 40 коп.

Отже, позивачу було прощено (анульовано) кредитну заборгованості перед банківською установою за іпотечними кредитними договорами у сумі 474 363 грн. 65 коп.

Вказана сума прощеного (анульованого) кредитором боргу у розмірі, еквівалентному, загалом 474 363 грн. 65 коп. являє собою суму кредиту (тіло кредиту), що підтверджується відповідною довідкою від 01.10.2014 року за вих. №562.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем було отримано додаткове благо у формі суми анульованого боргу, позивач була зобов'язана відобразити суму отриманого додаткового блага в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та сплатити податок на доходи з фізичних осіб.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно із підпунктом 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК України.

Згідно із абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Підпунктом 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Таким чином, відсотки, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, залишок заборгованості, який був погашений за умови договірних відносин між позивачем та кредитором, фактично склався з суми простроченої заборгованості по процентам та пені.

Колегія суддів зазначає, що прощена позивачу неустойка у вигляді пені та штрафів не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то неустойка ним не отримується, а банк вправі або стягувати її або не стягувати.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та штрафи та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту164.2 статті 164 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення №0021991702 від 22.10.2014 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Керуючись статтями 41, 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0021991702 від 22.10.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 455 грн. 16 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.