Ухвала суду № 45369309, 18.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8093/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про скасування повідомлення-рішення податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша паливна компанія», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0008282207 від 23.12.2013 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 905 038,00 грн. (з яких 1 270 025,00 грн. - за основним платежем та 635 013,00 грн. - за штрафними санкціями).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2014 р. у справі №826/8093/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 р., позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2014 р. №К/800/53455/14 були скасовані постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 р., а справа №826/8093/14 - направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України були надані вказівки, які необхідно врахувати суду під час нового розгляду даної справи, зокрема, необхідно встановити, чи були зазначені операції (за умови досягнення поставлених завдань) спрямовані на одержання прибутку; чи було досягнуто платником заплановану мету господарських операцій та у разі її недосягнення встановити, які фактори перешкодили цьому; чи були у платника об'єктивні економічні підстави, не пов'язані з отриманням податкових переваг, для виконання цих операцій; чи було визначено платником ринкові ризики, супутні цим операціям; чи було фактично виділено платником кошти на виконання цих операцій; чи були співрозмірні залучені платником кошти та ресурси для виконання цих операцій з отриманим доходом з точки зору господарської розумності, відповідності дій суб'єкта господарювання звичаям ділового обороту.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення №0008282207 від 23.12.2013 р. в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Паливна Компанія» суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 317 506 (триста сімнадцять тисяч п'ятсот шість) грн. 25 коп. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою в частині відмови в задоволенні позову, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

При цьому, слід зазначити, що 21.05.2014 року Київським апеляційним адміністративним суду було розглянуто апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про скасування повідомлення-рішення податку на додану вартість в частині 21.05.2015 року оскаржувану постанову в частині задоволення позову залишено без змін. Таким чином, в даному випадку оскаржувана постанова буде переглянута лише в частині відмови в задоволення позову.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 29.11.2013 р. по 12.12.2013 р. на підставі направлень №3206/22-07, №3211/22-07, №3208/17-05, №3224/17-05, №3209/17-02, №3210/17-02 від 29.11.2013 р. та наказів №1648 від 29.11.2013 р., №1762 від 12.12.2013 р., виданих ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України Відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Перша паливна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.12.2011 р. по 30.09.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 15.12.2011 р. по 30.09.2013 р., за результатами якої складений акт №470/1-26-50-22-07-38038596 від 23.12.2013 р. «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Перша паливна компанія» (код ЄДРПОУ 38038596) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.12.2011 р. по 30.09.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 15.12.2011 р. по 30.09.2013 р.» (надалі - Акт перевірки №470), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема: п.46.1 ст.46, ст.188, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 та п.200.8 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 1 270 025,00 грн., в т.ч.: за березень 2013 р. - на суму 441 771,00 грн.; за травень 2013 р. - на суму 828 254,00 грн.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №470 ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0008282207 від 23.12.2013 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 905 038,00 грн. (з яких 1 270 025,00 грн. - за основним платежем та 635 013,00 грн. - за штрафними санкціями).

Разом із тим, за результатами адміністративного оскарження, рішеннями ГУ Міндоходів у м. Києві №2167/10/26-15-10-06-15 від 06.03.2014 р. «Про результати розгляду первинної скарги» та Міндоходів України №9161/6/99-99-10-01-15 від 22.05.2014 р. «Про результати розгляду скарги» було залишене без змін прийняті ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення №0008282207 від 23.12.2013 р., а скарги Позивача - без задоволення.

Позивач не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду від 26.11.2014 року, суд першої інстанції дослідив умови договорів позивача з контрагентом, а також дослідив всі первинні бухгалтерські документи та прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки спірні операції не підтверджено належним чином відповідними документами та направленні на зменшення податкового тягаря.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Перша паливна компанія» (код ЄДРПОУ 38038596) зареєстроване 13.12.2011 р. Голосіївською районною державною адміністрацією м. Києва, з 15.12.2011 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19322517 від 22.09.2014 р. є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Позивач у перевіряємий мав господарські відносини із компанією нерезидентом «Transporto Express INC.» (Республіка Панама) на підставі укладених тотожних Контрактів купівлі-продажу, згідно із якими ТОВ «Перша Паливна Компанія» (Продавець) продає, а Компанія «Transporto Express INC.» (Покупець-нерезидент) купує товар (цукор білий кристалічний з цукрового буряку 3 та 4 категорій, виробленого у 2012 р., українського походження), а саме: за Контрактом №22/02-13 від 22.02.2013 р. - поставка 540 т, загальною вартістю 275 940,00 дол. США (том І, а.с.61-66); за Контрактом №15/04-13 від 15.04.2013 р. - поставка 1000 т, загальною вартістю 514 000,00 дол. США (том І, а.с.67-72).

При цьому, на підтвердження здійснення ТОВ «Перша Паливна Компанія» поставок товару до Компанії «Transporto Express INC.» за укладеними Контрактами купівлі-продажу суду надані наступні вантажно-митні декларації (надалі - ВМД) (том І, а.с.73-78):

до Контракту купівлі-продажу №22/02-13: ВМД №500060804/2013/100258 від 05.03.2013 р., відповідно до якої було поставлено товару в кількості 405,1 т, загальною вартістю 207 006,10 дол. США (1 654 599,76 грн., по курсу 7,993 грн./дол.); ВМД №50060804/2013/100272 від 06.03.2013 р., відповідно до якої було поставлено товару в кількості 135,7 т, загальною вартістю 69 342,70 дол. США (554 256,20 грн., по курсу 7,993 грн./дол.);

до Контракту купівлі-продажу №15/04-13: ВМД №50060702/2013/001870 від 24.04.2013 р., відповідно до якої було поставлено товару в кількості 1008 т, загальною вартістю 518 112,00 дол. США (4 141 269,22 грн., по курсу 7,993 грн./дол.).

Крім того, в матеріалах справи наявні виписані Продавцем до Покупця-нерезидента інвойси разом із пакувальними листами до кожного із Контракту купівлі-продажу на загальну кількість товару 1548 т, вартість якого становить - 794 460,80 дол. США (6 350 125,18 грн.) за лютий, березень та квітень 2013 р. (том І, а.с.79-85).

Так, відповідно до інвойсу №518 від. 23.04.2013 р. (а.с.79 Т.1) до контракту №15/04-13 від 15.04.2013 р. продавець - ТОВ «Перша паливна компанія» (Україна м. Київ, вул.. Саксагонського,77 к.202, покупець - «Transporto Express INC.» (Панама) товар - цукор білий кристалічний - 1008,00 т. всього 36 контейнерів, умови поставки - FCA склад «Продовольча компанія АМ» м. Одеса, вул. Ізвісткова, 87/1, країна призначення товару Албанія.

Відповідно до інвойсу №198 від 23.02.2013 року продавець ТОВ «Перша павивна компанія», покупець -«Transporto Express INC.» (Панама), при цьому товаровідпрваівник зазначено ТОВ «Тпранспортна компанія Карготранс» (м. Одеса, пер.Мукачівський, 6/5, кв.1), а товарноотримувач - ПП ОСОБА_5 (Туркменістан, м. Ашхабад), товар - цукор білий кристалічний у кількості 405,100 т. у вагонах 24589772, 24543357, 24452526, 23626419, 24448375, 23936156 (а.с.82 Т.1) умови поставки FCA склад «Продовольча компанія АМ» м. Одеса, вул. Ізвісткова, 87/1, країна призначення товару Туркменістан.

Відповідно до інвойса « 221 від 04.03.2013 року продавець ТОВ «Перша павивна компанія», покупець -«Transporto Express INC.» (Панама), при цьому товаровідпрваівник зазначено ТОВ «Тпранспортна компанія Карготранс» (м. Одеса, пер.Мукачівський, 6/5, кв.1), а товарноотримувач - ПП ОСОБА_5 (Туркменістан, м. Ашхабад), товар -цукор білий кристалічний у кількості 135,700 т. у вагонах 24461832, 24321986 (а.с.84 Т.1) умови поставки FCA склад «Продовольча компанія АМ» м. Одеса, вул. Ізвісткова, 87/1, країна призначення товару Туркменістан.

При цьому, позивачем не надано документів ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції на підтвердження факту транспортування Постачальниками від вказаних у видаткових накладних місць навантаження цукру на адресу складу Позивача та доказів зберігання поставленого цукру до моменту його реалізації Компанії «Transporto Express INC.».

Поряд із цим, з огляду на надані Позивачем докази встановлено, що розрахунки між Компанією «Transporto Express INC.» та ТОВ «Перша Паливна Компанія» проведено у безготівковій формі, про що свідчать надані до суду банківські виписки (том І, а.с.238-241).

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що загальна вартість цукру, реалізованого ТОВ «Перша Паливна Компанія» нерезиденту Компанії «Transporto Express INC.» у перевіряємий період становить 6 350 125,18 грн. за загальну кількість - 1548,8 т.

Разом із тим, реалізований Позивачем цукор за Контрактами купівлі-продажу було придбано останнім у контрагентів-постачальників ТОВ «Козівський цукровий завод», ТОВ «Хоросківський цукровий завод» та ТОВ «ГУТ.» відповідно до укладених між ними тотожних Договорів поставки, згідно із якими Постачальники поставляють (продають) у власність ТОВ «Перша Паливна Компанія» (Покупець), а Покупець приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цих Договорів продукцію (цукор білий кристалічний із цукрового буряка, 3 та 4 категорії, виготовлений у 2012 р., українського походження, у поліпропіленових мішках по 50 кг. Так, Позивачем були укладені наступні Договори поставки: із ТОВ «Козівський цукровий завод» - Договір №26/02/13-ППК-Г від 26.02.2013 р. (надалі - Договір №26/02/13); із ТОВ «Хоросківський цукровий завод» - Договір №22/03/2013-ХППК від 22.03.2013 р. (надалі - Договір №22/03/2013); із ТОВ «ГУТ.» - Договір №030/13 від 19.04.2013 р. (надалі - Договір №030/13).

При цьому, п.2 Договорів поставки встановлено, що продукція поставляється партіями у кількості та по ціні відповідно до підписаних сторонами Додатків до цих Договорів, а саме:

до Договору №26/02/13: Додаток №1 від 27.02.2013 р. - на загальну кількість продукції 540,8 т, вартістю 2 660 736,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 443 456,00 грн.); Додаток №3 від 02.04.2013 р. - на загальну кількість продукції 298,5 т, вартістю 1 468 620,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 244 770,00 грн.) (том І, а.с.91-96);

до Договору №22/03/2013: Додаток №3 від 02.04.2013 р. - на загальну кількість продукції 121,5 т, вартістю 597 780,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 99 630,00 грн.) (том І, а.с.97-101);

до Договору №030/13: Додаток №1 від 19.04.2013 р. - на загальну кількість продукції 588 т, вартістю 2 892 960,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 482 160,00 грн.) (том І, а.с.106).

На підтвердження виконання сторонами умов Договорів поставки суду надані виписані Постачальниками на адресу Покупця видаткові накладні, зокрема: до Договору №26/02/13 - на загальну суму 4 129 356,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 688 226,00 грн.); до Договору №22/03/2013 - на загальну суму 597 780,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 99 630,00 грн.; до Договору №030/13 - на загальну суму 2 892 960,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 482 160,00 грн.) (том І, а.с.107-112; том ІІ, а.с.73).

Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок ТОВ «Перша Паливна Компанія» здійснено оплату коштів Постачальникам за придбану продукцію у повному обсязі (том І, а.с.245, 247-248).

В той же час, відповідно до поданих до податкового органу реєстрів отриманих податкових накладних до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2013 р. Позивач до складу податкового кредиту відніс суми ПДВ, сплачені контрагентам-постачальникам, у розмірі 1 270 016,00 грн.

Так, як вбачається з Акту перевірки №470 та встановлено судом першої інстанції, що за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2013 р. ТОВ «Перша Паливна Компанія» задекларовано у ряд.18 Декларацій з ПДВ (позитивне значення) загальну суму ПДВ у розмірі 53 133 918,00 грн., проте при аналізі проведених Позивачем господарських операцій з експорту цукру податковим органом було встановлено, що ТОВ «Перша Паливна Компанія» фактично здійснено операцію, направлену на отримання податкової вигоди шляхом штучного формування податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання при застосуванні нульової ставки по ПДВ при вивезенні товарів за межі митної території України у митному режимі експорту, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на 1 270 025,00 грн.

Водночас, ухвалою Вищого адміністративного суду України №К/800/53455/14 від 26.11.2014 р. були надані вказівки, які необхідно врахувати суду під час нового судового розгляду даної справи, а саме:

1. ретельно перевірити наявність у позивача ділової мети, спрямованої на досягнення економічного ефекту, у виконанні розглядуваних операцій з придбання та подальшого експорту цукру, відокремивши фактичну результативність цих операцій від запланованих очікувань платника, для цього необхідно встановити:

2. чи були зазначені операції (за умови досягнення поставлених завдань) спрямовані на одержання прибутку;

3. чи було досягнуто платником заплановану мету господарських операцій та у разі її недосягнення встановити, які фактори перешкодили цьому;

4. чи були у платника об'єктивні економічні підстави, не пов'язані з отриманням податкових переваг, для виконання цих операцій;

5. чи було визначено платником ринкові ризики, супутні цим операціям;

6. чи було фактично виділено платником кошти на виконання цих операцій;

7. чи були співрозмірні залучені платником кошти та ресурси для виконання цих операцій з отриманим доходом з точки зору господарської розумності, відповідності дій суб'єкта господарювання звичаям ділового обороту;

8. первинні документи, що підтверджують понесені витрати фондом, їх склад та розмір, які перевищили 5% середньорічної вартості чистих активів фонду протягом фінансового року;

9. ретельно дослідити обставини щодо фактичного виконання операцій з поставки ТОВ «Козівський цукровий завод» та ТОВ «Хоросківський цукровий завод» цукру в адресу Позивача, перевіривши рух активу на шляху від названих постачальників до Товариства (як транспортувався, де зберігався, ким приймався із встановленням посадових осіб Постачальника та Покупця, задіяних у такому процесі) та встановивши дійсну участь Позивача у розглядуваних операціях.

Згідно із зазначеним, судом першої інстанції витребовувались від Позивача письмові пояснення по обставинам (та документи на їх підтвердження), на які було акцентовано увагу Вищім адміністративним судом в ухвалі №К/800/53455/13 від 26.11.2014 р., а також інші документи які мають значення для вирішення справи по суті.

В той же час, на виконання вимог ухвали суду Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій, здійснених ТОВ «Перша Паливна Компанія» із його контрагентом-покупцем Компанією «Transporto Express INC.» за укладеними між ними Контрактами купівлі-продажу та із його контрагентами-постачальниками ТОВ «Козівський цукровий завод», ТОВ «Хоросківський цукровий завод», ТОВ «ГУТ.» за укладеними Договорами поставки, а також наявність ділової мети при здійсненні спірних операцій, з огляду на які судом першої інстанції обгрунтвано зазначено наступне.

Вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Водночас, судом першої інстанції встановлено за доводами Позивача, що метою спірної господарської діяльності для ТОВ «Перша Паливна Компанія», пов'язаної з експортом цукру, було входження на міжнародний ринок цукру, пошук постачальників на внутрішньому ринку України, фінансово-спроможних покупців на зовнішніх ринках, мінімізація витрат при здійсненні такої господарської операції, пов'язаних із транспортуванням та зберіганням товару, про досягнення якої свідчать спірні господарські взаємовідносини, а саме: Позивачу вдалося укласти Договори поставки на закупівлю цукру по найнижчим цінам із його виробниками - ТОВ «Козівський цукровий завод», ТОВ «Хоросківський цукровий завод» та ТОВ «ГУТ.»; вдалося мінімізувати витрати Позивача на транспортування та зберігання цукру шляхом домовленості із вказаними виробниками та кінцевим покупцем (Компанією «Transporto Express INC.») про одне місце поставки.

Разом із тим, з пояснень Позивача судом першої інстанції також встановлено, що для операцій з експорту цукру супутніми є ризики втрати кількості та якості товару під час транспортування та зберігання товару, а також порушення строків його доставки з боку постачальників та розрахунків за товар з боку покупців. Проте, основним фактором, який перешкоджав ТОВ «Перша Паливна Компанія» досягти запланованої мети, став брак коштів.

Натомість, суд першої інстанції обґрунтовано звертає увагу, що під час проведення перевірки було встановлено, та не заперечується Позивачем, загальна вартість реалізованого цукру становить 6 350 125,18 грн., витрати на купівлю цукру становлять 6 350 080,00 грн., прибутковість операції - 45,18 грн.,

Тому, суд першої інстанції правомірно погоджитвся з доводами відповідача, що спірні господарські операції з придбання позивачем та подальшого експорту цукру позбавлені розумної ділової мети.

Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначає, що відповідно до розд. 4 укладених Позивачем із ТОВ «Козівський цукровий завод», ТОВ «Хоросківський цукровий завод» та ТОВ «ГУТ» Договорів поставки Покупець направляє Постачальникам (у письмовій чи усній формі) свої замовлення на поставку продукції, у яких вказується асортимент, кількість, якість, умови поставки, місце поставки (передачі), а також ціни на продукцію, яку бажає Покупець придбати. На підставі отриманого від Покупця замовлення, у разі згоди із запропонованими у ньому умовами, Постачальники складають відповідні Додатки до Договорів поставки та направляють їх Покупцю на підписання.

При цьому, місце, строк, умови поставки, а також транспорт, яким буде здійснюватись поставка визначається сторонами у відповідних Додатках до цих Договорів щодо кожної окремої партії.

Так, з огляду на наявні в матеріалах справи Додатки до Договорів поставки встановлено, що сторонами було узгоджено постачання продукції (цукру) на умовах FCA «Франко перевізник» (відповідно до правил Інкотермс-2010) як у залізничних вагонах (Додаток №1 до Договору №26/02/13) так і у контейнерах (Додатки №3 до Договорів №26/02/13 та №22/03/2013), місцем поставки є склад «Продовольчої компанії АМ», який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ізвесткова, 87/1.

Датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами накладних про поставку продукції, а право власності від Постачальників до Покупця - з моменту поставки продукції останньому.

Разом із тим, у п.3.1 Контрактів купівлі-продажу встановлені вимоги, за якими товар буде поставлено на умовах FCA «Франко перевізник» (відповідно до правил Інкотермс-2010) - станція «Одеса-Пересип», склад «Продовольчої компанії АМ», що знаходиться у м. Одеса, вул. Ізвесткова, 87/1, відправник - ТОВ «Транспортна компанія «Карготранс».

Між тим, за змістом правил Інкотермс-2010 термін FCA «Франко перевізник» означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов'язання по поставці товару, який пройшов митне очищення для ввезення, з моменту передачі його в розпорядження перевізника в обумовленому пункті. Цей термін може бути використаний при здійсненні перевезення будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Таким чином, колегія суддів в повній мірі погоджується з доводами суду першої інстанції, що (з огляду на умови укладених Позивачем Договорів поставки на Контрактів купівлі-продажу) Постачальники самостійно та за власні кошти поставляють цукор на адресу складу «Продовольчої компанії АМ», яка відповідає адресі місця поставки, зазначеній у підписаних між Позивачем та Покупцем-нерезидентом Контрактів купівлі-продажу, що свідчить про не здійснення ТОВ «Перша Паливна Компанія» витрат на транспортування придбаного та реалізованого цукру у спірних господарських операціях.

Тобто, суд першої інстанції вірно звертає увагу на відсутність потреби у здійснені транспортування цукру, придбаного Позивачем у Постачальників (ТОВ «Козівський цукровий завод», ТОВ «Хоросківський цукровий завод» та ТОВ «ГУТ.»), опісля реалізованого Покупцю-нерезиденту (Компанії «Transporto Express INC.»), оскільки місце поставки як за укладеними ТОВ «Перша Паливна Компанія» Договорами поставки із Постачальниками, так і за укладеними Контрактами купівлі-продажу із Покупцем-нерезидентом є однаковим - склад «Продовольчої компанії АМ», що знаходиться у м. Одеса, вул. Ізвесткова, 87/1.

В свою чергу, відповідно до даних наданих Позивачем видаткових накладних до Договорів поставки, місцями їх складення зазначені наступні адреси: за Договором №26/02/13 - Тернопільська область, смт. Козова, вул. Заводська, 1; за Договором №22/03/2013 - м. Хоростків, вул. Заводська, 1, де, в свою чергу, здійснювалось завантаження Постачальниками цукру, придбаного Позивачем.

Крім того, згідно із узгодженими Покупцем із ТОВ «Козівський цукровий завод» та ТОВ «Хоросківський цукровий завод» Додатків до Договорів поставки продукція до місця поставки - складу «Продовольчої компанії АМ», поставляється Постачальниками у залізничних вагонах та контейнерах.

При цьому, відповідно до п.4 ч.1 ст.335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості, зокрема, при перевезенні залізничним транспортом: транспортні (перевізні) документи; комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться.

Отже, за аналізом вищевказаних норм колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для здійснення перевезення (транспортування) вантажів залізницями відправником обов'язково має бути укладена із залізницею накладна, яка є основним та перевізним документом, що надається таким відправником разом із вантажем.

В той же час, як встановлено судом першої інстанції з умов укладених між ТОВ «Перша Паливна Компанія» та Компанією «Transporto Express INC.» Контрактів купівлі-продажу, право власності на товар (цукор) та ризики переходять від Продавця до Покупця-нерезидента з дати поставки такого товару. Дата поставки вважається дата приймання товару до перевезення станцією відправника, вказана у залізничній накладній.

Більше того, на вимоги укладених Контрактів купівлі-продажу між Позивачем та Компанією «Transporto Express INC.», якими встановлено обов'язкову наявність оригіналу товаросупровідної накладної (залізничної накладної), що має бути передано Продавцем разом із товаром або кур'єрською поштою, на кожну партію поставки цукру, та за даними якої встановлюється кількість товару.

Таким чином, оскільки транспортування ТОВ «Козівський цукровий завод» та ТОВ «Хоросківський цукровий завод» здійснювалось саме залізницею, відтак, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що разом із поставленим на адресу Позивача цукром повинні були надаватись ьоварно-транеспортні накладні (накладні), укладені між Постачальниками та залізницею на користь ТОВ «Перша Паливна Компанія», які опісля мали бути передані митному органу під час переміщення цукру через митний кордон України.

Проте, на підтвердження реальності здійснення ТОВ «Козівський цукровий завод» та ТОВ «Хоросківський цукровий завод» поставок придбаної ТОВ «Перша Паливна Компанія» за Договорами поставки продукції, Позивачем не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанці, жодної обов'язкової накладної, укладеної між Постачальниками та залізницею на користь третьої сторони - одержувача (ТОВ «Перша Паливна Компанія»), як і не було надано жодної транспортної накладної, необхідної під час переміщення товарів через митний кордон України, що дає суду підстави для висновку про відсутність фактичного здійснення спірних господарських операцій.

Також, в матеріалах справи відсутнє будь-яке документальне підтвердження щодо місць вантажовідправлення цукру від ТОВ «Козівський цукровий завод» та ТОВ «Хоросківський цукровий завод», які б дали суду змогу встановити фактичне місце, де товар перебував на час початку його перевезення - місцезнаходження складів (основних фондів) зазначених контрагентів-постачальників за вказаними ними у видаткових накладних адресами.

Крім того, з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити місце завантаження цукру (місцезнаходження складу) ТОВ «ГУТ.», оскільки місцем складення цим Постачальником видаткової накладної до Договору №030/13 зазначено лише м. Одеса.

Поряд із цим, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги наданий Позивачем в якості доказу наявності у ТОВ «Перша Паливна Компанія» складського приміщення договір суборенди №019/13 від 27.02.2013 р., укладений між ТОВ «Перша Паливна Компанія» (Суборендар) та ТОВ «ГУТ» (Орендар), предметом якого є нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ізвесткова, 87/1 (надалі - Приміщення), оскільки відповідно до актів приймання-передачі об'єкту суборенди до вказаного договору зазначене Приміщення Позивач орендував у період з 27.02.2013 р. по 06.03.2013 р., в той час, як спірні господарські операції з постачання цукру та подальшої його реалізації відбувались у період з 27.02.2013 р. по 24.04.2013 р., що свідчить про відсутність у ТОВ «Перша Паливна Компанія» складських приміщень з березня 2013 р. - на час здійснення спірних господарських операцій із ТОВ «Козівський цукровий завод», ТОВ «Хоросківський цукровий завод» та Компанією «Transporto Express INC.». При цьому, будь-яких доказів узгодження між Позивачем та ТОВ «ГУТ.» продовження термінів суборенди Приміщення з 06.03.2013 р. по 24.04.2013 р. ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій надано не було.

Водночас, позивачем також не надавались ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, доказів на підтвердження фактичного використання Позивачем орендованого Приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ізвесткова, 87/1, у період дії договору суборенди, таких як: доказів оплати вартості за суборенду Приміщення, рахунки на здійснення такої оплати, доказів руху товарно-матеріальних цінностей по складу, тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновком суду першої інстанції, що оскільки наявний в матеріалах справи договір суборенди №019/13 від 27.02.2013 р. не посвідчує наявність у ТОВ «Перша Паливна Компанія» складського Приміщення у період господарських взаємовідносин із Постачальниками (ТОВ «Козівський цукровий завод», ТОВ «Хоросківський цукровий завод» та ТОВ «ГУТ») та Компанією «Transporto Express INC.» (лютий-квітень 2013 р.), відповідно, не посвідчує фактичного постачання цукру від Постачальників до Позивача на орендований у ТОВ «ГУТ» склад, як і не посвідчує зберігання поставленого цукру до моменту його реалізації Покупцю-нерезиденту, що дає суду підстави для висновку про відсутність фактичного використання Позивачем орендованого Приміщення у своїй господарській діяльності.

Поряд із цим, позивачем не надано в судах першої та апеляційної інстанцій доказів видачі будь-яких довіреностей (копій, витягу із Журналу реєстрації довіреностей) на директора ТОВ «Перша Паливна Компанія» Явтушенка П.В. на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Козівський цукровий завод», ТОВ «Хоросківський цукровий завод» та ТОВ «ГУТ.», які зазначені у наявних в матеріалах справи видаткових накладних, а саме: довіреності №222-224 від 19.04.2013 р., як і не отримав документального підтвердження наявності відповідної довіреності, виписаної Компанією «Transporto Express INC.», на уповноваження гр. ОСОБА_2 правом підпису Контрактів купівлі-продажу від імені Компанії.

Крім того, Договорами поставки передбачено, що разом із продукцією Постачальники передають Покупцю на кожну окрему партію продукції наступну товаросупровідну документацію, зокрема: оригінал сертифіката (посвідчення) якості на продукцію та завірену печаткою Постачальників (одночасно є виробниками продукції за даними ВМД) копію сертифікату відповідності; копію висновку санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України, завірену печаткою Постачальників, які, в свою чергу, відповідно до умов укладених Позивачем Контрактів купівлі-продажу мають бути надані Компанії «Transporto Express INC.» разом із реалізованим товаром.

Проте, на підтвердження наявності у Позивача вказаної супровідної документації на придбаний у ТОВ «Козівський цукровий завод», ТОВ «Хоросківський цукровий завод» та ТОВ «ГУТ.» цукор також не було надано жодного доказу, як і не було надано актів звірки взаєморозрахунків.

З огляду на вищенаведене, оскільки Позивачем не були надані витребувані судом першої інстанції належні первинні документи, які посвідчують факт транспортування Постачальниками від вказаних у видаткових накладних місць навантаження цукру на адресу складу Позивача та доказів зберігання поставленого цукру до моменту його реалізації Компанії «Transporto Express INC.», а також належних доказів наявності у Позивача та його контрагентів-постачальників персоналу, виробничих активів, складських приміщень, колегія суддів погоджується яз висновком суду першої інстанції про відсутність реального здійснення ТОВ «Перша Паливна Компанія» у лютому-квітні 2013 р. спірних господарських операцій із контрагентами-постачальниками ТОВ «Козівський цукровий завод», ТОВ «Хоросківський цукровий завод» та ТОВ «ГУТ.», за якими Позивачем сформовані витрати з придбання цукру у розмірі 6 350 080,00 грн.

Поряд із цим, за доводами Відповідача, у спірних правовідносинах також не мав місця митний режим експорту у зв'язку із відсутністю реальності експортної операції між ТОВ «Перша Паливна Компанія» та Компанією «Transporto Express INC.», з огляду на що реалізований товар підлягає оподаткуванню за загальною ставкою.

Всупереч твердженню Відповідача про відсутність факту експортної операції, Позивач зазначає, що в розумінні ст.195 ПК України наявність товару була перевірена митними органами під час процедур митного оформлення цукру, яке було завершене, опісля, зафіксовано перетин кордону України товаром, про що свідчать наявні в матеріалах справи ВМД та повідомлення про фактичне вивезення від 06.03.2013 р., 09.03.2014 р. та 03.05.2013 р. (том І, а.с.249-251).

Однак, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнялись до уваги відповідні докази, оскільки за умовами укладених Контрактів купівлі-продажу між ТОВ «Перша Паливна Компанія» та Компанією «Transporto Express INC.» Продавець гарантує митне оформлення товару в режимі експорту, включаючи здійснення митних платежів. Жодна із сторін не має права передавати свої обов'язки за даними Контрактами якій-небудь третій стороні без письмового узгодження на те другої сторони.

Водночас, відповідно до п.63 ч.1 ст.4 МК України уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.

При цьому, з огляду на вказані відомості у наданих на підтвердження реальності здійснення операцій з експорту цукру ВМД встановлено, що експортером/відправником та декларантом/представником - є ТОВ «Транспортна компанія «Карготранс» (вантажовідправник за Контрактами купівлі-продажу).

Проте, документального підтвердження про передачу прав на здійснення митного оформлення товарів в режимі експорту від ТОВ «Перша Паливна Компанія» до ТОВ «Транспортна компанія «Карготранс» суду не надавались, як і не надані докази узгодження між Позивачем та Компанією «Transporto Express INC.» передачу таких обов'язків.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання суду першої інстанції на те, що митним органом не перевірялась товарність операцій по ланцюгу постачання, де Позивач приймає участь лише документально, а не фактично, як наслідок, навіть у зв'язку із зазначенням відомостей про Позивача у ВМД, не є підтвердженням того, що до Позивача був переданий товар, який є предметом спірних операцій, в той час, як в ході судового розгляду даної справи Позивачем не було документально підтверджено обставини щодо фактичного виконання операцій з поставки Постачальниками цукру на адресу Позивача, що позбавило суд можливості встановити дійсну участь Позивача у спірних господарських операціях.

З огляду на викладене, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що господарські операції з постачання цукру не мали реального характеру, факти поставок оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами поставки та Контрактами купівлі-продажу за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а Позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини ТОВ «Перша Паливна Компанія» із контрагентами-постачальниками та контрагентом-нерезидентом.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Аналогічна правова позиція наведена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 22 червня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Горбань Н.І.