Ухвала суду № 45369230, 16.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/385/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» (далі - Позивач, ТОВ «Дієса») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області (далі - Відповідач, Інспекція) про: визнання протиправними дій щодо винесення постанови від 28.04.2014 року №000147 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» на суму 75 888,12 грн.; скасування постанови від 28.04.2014 року №000147 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2015 року позовну заяву залишено без розгляду. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а підстави, які б вважалися поважними причинами пропуску процесуального строку, відсутні.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Наголошує на тому, що судом не було належним чином встановлено момент, з якого Позивач дізнався або повинен був дізнатися про існування оскаржуваної постанови від 28.04.2014 року.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за їх відсутності у відкритому судовому засіданні без фіксування останнього за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, предметом оскарження є постанова Інспекції від 28.04.2014 року №000147 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у розмірі 75 888,12 грн., а також дії Відповідача щодо її прийняття.

При цьому, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначив, що Відповідачем 15.04.2014 року на адресу ТОВ «Дієса» направлено лист від 14.04.2014 року №03/16-838 з повідомленням про те, що розгляд справи про застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», відбудеться 28.04.2014 року о 14:00. Дане повідомлення отримано Позивачем 18.04.2014 року. В контексті наведеного суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Дієса», будучи належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду матеріалів, не надав необхідних для розгляду справи документів та не направив свого представника для участі в її розгляді.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що за результатами розгляду справи Інспекцією 28.04.2014 року прийнято постанову №000147 про накладення на Позивача стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», яку згідно копії опису вкладення від 30.04.2014 року та фіскального чеку №8526 від 30.04.2014 року направлено на адресу ТОВ «Дієса» цінним листом з описом вкладення.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що про існування оскаржуваної постанови Позивач повинен був дізнатися по-перше, зі змісту повідомлення про розгляд справи, по-друге, з отриманням на початку травня 2014 року копії постанови від 28.04.2014 року №000147. При цьому, з посиланням на вищенаведені фактичні обставини справи, Окружний адміністративний суд м. Києва надав критичну оцінку твердженню Позивача про те, що про існування оскаржуваної постанови останній дізнався лише 23.10.2014 року після отримання постанови від 16.10.2014 року ВП №45090266 про відкриття виконавчого провадження.

З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 99 КАС України закріплено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами ч. 2 ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, положення процесуального закону пов'язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.

Як було встановлено судом першої інстанції, копія оскаржуваної постанови від 28.04.2014 року №000147 була направлена Позивачу супровідним листом від 28.04.2014 року №03/16-930, який здано до відділення поштового зв'язку 30.04.2014 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія опису вкладення від 30.04.2014 року (а.с. 102) та фіскального чека від 30.04.2014 року №8526 (а.с. 103).

Відповідно до абз. 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, визначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З урахуванням наведеного та з огляду на викладену в листі Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011 року №2091/11/13-11 вбачається, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом.

При цьому судовою колегією враховується, що відповідно до п. 3 затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень (далі - Нормативи) нормативний строк пересилання поштових відправлень (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень від об'єкта поштового зв'язку місця приймання до об'єкта поштового зв'язку місця вручення.

Підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІ «Нормативні строки пересилання поштових відправлень» Нормативів передбачено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відтак, зважаючи на встановлений судом першої інстанції та підтверджений матеріалами справи факт направлення Відповідачем постанови від 28.04.2014 року №000147 на адресу Позивача 30.04.2014 року, колегія суддів, зважаючи на те, що згідно Нормативів зазначений лист ТОВ «Дієса» повинно було отримати не пізніше 12-13 травня 2014 року з урахуванням вихідних та святкових днів, погоджується з висновками Окружного адміністративного суду м. Києва про пропуск Позивачем передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України процесуального строку звернення до адміністративного суду.

Крім того, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи Апелянта про те, що згідно реєстру вхідної документації ТОВ «Дієса» жодних листів від Відповідача у період з 28.04.2014 року по 24.11.2014 року не надходило, оскільки матеріали справи копії такого реєстру не містять.

Водночас, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Тобто, у випадку застосування позивачем встановленою законом можливістю досудового порядку вирішення спору, застосуванню підлягає спеціальна норма статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює місячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Як вірно зазначає Апелянт, приписами статті 21 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який поширює свою дію на спірні правовідносини з урахуванням положень ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю). У разі надходження такого звернення суб'єкта господарювання відповідний центральний орган виконавчої влади зобов'язаний розглянути його в установленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем на адресу Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів 12.11.2014 року (вих. №136612) направлено скаргу на постанову від 28.04.2014 року №000147. За результатами розгляду даної скарги Держспоживінспекція України листом від 05.12.2014 року №5844-3-11/8 повідомила ТОВ «Дієса» про те, що підстави для задоволення викладених у скарзі вимог відсутні. Даний лист отримано Позивачем 19.12.2014 року (а.с. 64).

Тобто, обчислення процесуального строку звернення до адміністративного суду за правилами ч. 4 ст. 99 КАС України повинно починатися з дня, коли Позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на постанову від 28.04.2014 року №000147, тобто з 19.12.2014 року.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, остання подана до канцелярії Окружного адміністративного суду м. Києва 13.01.2015 року, тобто у межах закріпленого приписами ч. 4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України місячного строку звернення до суду, у зв'язку з чим колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

При цьому посилання Апелянта на те, що судом першої інстанції було безпідставно застосовано положення ч. 5 ст. 99 КАС України колегія суддів оцінює критично, оскільки зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що, залишаючи без розгляду позовну заяву, суд обраховував строки за правилами, передбаченими ч. 2 ст. 99 КАС України.

Згідно приписів ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ «Дієса» задовольнити повністю, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 199, 204, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» - задовольнити повністю.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови - скасувати.

Справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.