Ухвала суду № 45369222, 15.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/6935/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Оксененка О.М.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Товариства з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр» про стягнення податкового боргу у розмірі 337539,95 грн,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр» про стягнення податкового боргу у розмірі 337539,95 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2015 року позов задоволено; справу розглянуто в порядку скороченого провадження.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами позивача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ «Білоцерківський кар'єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 26.10.2012 року №4023/22-3/00292480/178.

Актом перевірки встановлені порушення відповідачем:

- п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 , пп. 138.10.3 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п. 1 п. 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 96890,00 грн;

- абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 160197,00 грн;

- п. 3.1, п. 7.41 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, а саме: проведення розрахунків підзвітними особами підприємства без надання отримувачем коштів належним чином оформленого платіжного документа (корінця прибуткового ордера, завіреного печаткою підприємства - отримувача коштів, товарного чека), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 842,95 грн;

- р. III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, рахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, оскільки при заповненні довідки за формою №1-ДФ за II, III, IV квартали 2011 року та І, II квартали 2012 року підприємством подано не в повному обсязі відомості про фізичних осіб - СГД (ознака доходу -157).

08 листопада 2012 року позивачем на підставі акту перевірки за виявлені порушення були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000192230/2591, яким відповідачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 103325,00 грн;

- №0000042240/2588, яким до відповідача застосовані санкції за порушення норм обігу готівки у розмірі 842,95 грн;

- №0000202230/2590, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 230822,00 грн;

- №0000041720/2596, яким до відповідача застосовані штрафні санкції по прибутковому податку з робітників у розмірі 2550,00 грн.

Згідно довідки Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 04.12.2014 року №11148/25-0, станом на час звернення контролюючого органу до суду за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 337539,95 грн, який складається з грошових зобов'язань, що визначені вказаними вище податковими повідомленнями - рішеннями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем обліковується податковий борг, який у зв'язку з несплатою підлягає стягненню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями від 08.11.2012 року №0000192230/2591, №0000042240/2588, №0000202230/2590, №0000041720/2596, відповідач оскаржив їх в судовому порядку.

Проте, постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі №2а-5687/12/1070, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі №2а-5687/12/1070, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної та касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Отже, грошові зобов'язання, що визначені податковими повідомленнями - рішеннями від 08.11.2012 року №0000192230/2591, №0000042240/2588, №0000202230/2590, №0000041720/2596 є узгодженими.

Разом з тим, відповідачем не сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З метою погашення податкового боргу відповідачу була направлена податкова вимога від 06 лютого 2013 року №5, яка отримана відповідачем 13.02.2013 року.

Пунктом 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли, про що свідчать матеріли справи.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Щодо посилання апелянта на досягнення податкового компромісу, що на його думку є підставою для закриття провадження у зв'язку із примиренням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Так, 21.04.2015 року Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийнято рішення №6526/10/10-02-22-02 про застосування податкового компромісу. Згідно вказаного рішення, контролюючий орган повідомляє, що заява ТДВ «Білоцерківський кар'єр» від 15.04.2015 року №60 про намір досягнення податкового компромісу за результатами акту документальної позапланової виїзної перевірки від 26.10.2012 року №4023/22-3/00292480/178 розглянута на засіданні комісії по розгляду заяв про податковий компроміс. Враховуючи висновки колегіального розгляду, прийнято рішення про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки ТДВ «Білоцерківський кар'єр». Також в рішенні зазначено, що днем узгодження платником податків податкового зобов'язання по повідомленнях - рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження є день подання заяви до контролюючого органу.

Згідно пункту 112 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пунктом 7 вказаного підрозділу Кодексу передбачено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.

Проте, податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, що визначені податковими повідомленнями - рішеннями від 08.11.2012 року №0000192230/2591, №0000202230/2590, були оскаржені в судовому порядку та визнані правомірними, тому є узгодженими; в рішенні позивача від 21.04.2015 року №6526/10/10-02-22-02 не зазначено чи досягнуто по вказаним податковим зобов'язаннях податковий компроміс. Крім того, податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за вказаними податковими повідомленнями - рішеннями не є предметом спору у даній справі.

Щодо податкових зобов'язань, що визначені податковими повідомленнями - рішеннями від 08.11.2012 року №0000042240/2588 (санкції за порушення норм обігу готівки), №0000041720/2596 (штрафні санкції по прибутковому податку з робітників), то законодавством не передбачено досягнення по ним податкового компромісу.

Окрім цього, під час апеляційного розгляду справи, позивачем були подані довідки від 18.05.2015 року №8170/23-0 та №8169/23-0, згідно яких станом на 18.05.2015 року відповідач має податковий борг у сумі 384,11 грн (пеня за несплату податкового зобов'язання, що визначено податковим повідомленням - рішенням від 08.11.2012 року №0000042240/2588).

Проте, в даній справі предметом спору є стягнення податкового боргу, який виник у зв'язку із несплатою податкових зобов'язань, що визначені податковими повідомленнями - рішеннями, а не у зв'язку із несплатою пені.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів не може розглянути позовні вимоги позивача про стягнення податкового боргу у сумі 384,11 грн, що відображені в клопотанні від 15.05.2015 року №4678/10/10, оскільки вони не були заявлені в суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно пункту 4 частини першої статті 1832 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідно до частини десятої статті 1832 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 1832, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр» залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Ухвалу у повному обсязі складено 22.06.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: О.М. Оксененко

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Губська Л.В.