Ухвала суду № 45369053, 21.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/1800/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Литвиненко І.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про накладення штрафу від 11.02.2015 року та постанови про стягнення виконавчого збору від 11.02.2015 року.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області перебуває виконавчий лист № 2-а-4321/08/2570, виданий 10 грудня 2014 року Чернігівський окружним адміністративним судом, про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 27 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

11 лютого 2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 680,00грн.

Також, 11 лютого 2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області прийнято постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 1360 грн. 00 коп.

Підставою для прийняття даних постанов стало невиконання судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, на підставі якого видано 10 грудня 2014 року виконавчий лист № 2-а-4321/08/2570.

Не погоджуючись з вищевказаними постановами , позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В силу ст. 25 вищезазначеного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону № 606-XIV визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Матеріали справи свідчать, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області перебуває виконавчий лист № 2-а/4321/08/2570, виданий 10 грудня 2014 року Чернігівський окружним адміністративним судом.

У зв»язку з невиконанням вищевказаного судового рішення, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області 11 лютого 2015 року прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 680,00грн. та постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 1360 грн. 00 коп.

На думку колегії суддів, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області при винесенні 11 лютого 2015 року постанови про накладення штрафу та постанови про стягнення виконавчого збору дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивачем не виконано рішення суду у визначений строк.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доказів вжиття заходів щодо виконання рішення суду позивачем не було надано.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради є необґрунтованими, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 26.05..2015 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.