Рішення № 45368617, 16.06.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 червня 2015 року Справа № 913/22/15

Провадження №18пд/913/22/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Вертикаль», м. Харків

до відповідача Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання частково недійсним договору оренди землі

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Сутковий А.М. за дов. від 05.03.2015;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання частково недійсним з моменту укладення, договору оренди землі від 14.02.2012 № 441290004000847, який укладено між сторонами за позовом, в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.

Клопотанням від 15.06.2015 позивач уточнив позовні вимоги вказавши, що слід визнати недійсними пункти 5, 9 та 11 вказаного договору, так як саме у цих пунктах йдеться про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розмір орендної плати.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 29.04.2015 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

У відзиві на позовну заяву відповідач також заявив про застосування позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі рішення Сєвєродонецької міської ради від 27.01.2012 № 1353 між сторонами за позовом був укладений договір оренди землі від 14.02.2012 (зареєстрований 11.04.2012 за № 441290004000847) згідно якому, відповідач передав позивачу в оренду строком до 26.01.2037 земельну ділянку загальною площею 0,2749 га, яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 9-б, мікрорайон 73; земельна ділянка надана позивачу під автомобільний газозаправний пункт (пункти 1, 2, 8 договору).

Пунктом 5 вказаного договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1.826.985,40 грн.

Пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі:

з 27.01.2012 по 31.12.2012 - 127888,98 грн. на рік, що складає 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 146158,83 грн. на рік, що складає 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 164428,69 грн. на рік, що складає 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

з 01.01.2015 - 182698,54 грн. на рік, що складає 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 11 договору встановлено:

«Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі:

з 27.01.2012 по 31.12.2012 - 10657,41 грн., з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 12179,90 грн., з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 13702,39 грн., з 01.01.2015 - 15224,88 грн., протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Орендна плата вноситься на бюджетний рахунок 33218812700080 МІСЦБЮДЖЕТ м. Сєвєродонецьк 13050200 код ОКПО 37944909 код платежу 13050200 ГУДКСУ в Луганській обл. МФО 804013.».

Позивач у позовній заяві вказав, що нормативну грошову оцінку земельної ділянки (п. 5 договору) було розраховано на підставі:

- рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 № 431 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка»;

- витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.11.2011 № 9477.

Постановою Сєверодонецького міського суду від 03.08.2012 по адміністративній справі № 1227/3807/2012 (за позовом ТОВ «ЛІА ЛТД» до Сєвєродонецької міської ради), яке залишено в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014, визнано протиправним та скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 № 431 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка».

На думку позивача, так як рішення відповідача, яким затверджена нормативна грошова оцінка землі, визнано протиправним та скасовано судом (а на підставі цього рішення була визначена нормативна грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки, а також розмір орендної плати), вказані у договорі оренди землі розмір нормативної грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки, а також розмір орендної плати, є також протиправними.

На підставі вказаних доводів, з урахуванням уточнень від 15.06.2015 позивач заявив вимоги про визнання частково недійсним з моменту укладення, договору оренди землі від 14.02.2012 № 441290004000847, в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати; зокрема про визнання недійсними пунктів 5, 9 та 11 вказаного договору.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 29.04.2015 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

Зокрема відповідач зазначив, що орендна плата є істотною умовою договору оренди землі, без якої договір оренди землі не може діяти.

У відзиві на позовну заяву відповідач також заявив про застосування позовної давності. Відповідач вважає, що позивач звернувся до суду після закінчення строку позовної давності, так як право на позов у позивача виникло в день реєстрації оспорюваного договору (11.04.2012).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:

Згідно ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Таким чином, враховуючи, що істотною умовою договору оренди землі є орендна плата, неможна припустити, що оспорюваний договір оренди землі, який укладено між сторонами за позовом, був би вчинений і без включення до нього цієї умови.

Згідно п. 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 4 ГПК господарський суд повинен відмовити у визнанні правочину недійсним, коли ці вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідає законодавству (абз. 2 п. 2.9. постанови пленуму ВГСУ № 11).

У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством (абз. 3 п. 2.9. постанови пленуму ВГСУ № 11).

Господарським судом в судовому засіданні досліджувалися обставини, пов'язані з моментом вчинення правочину (договору оренди землі, частина якого оспорюється) та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Судом встановлено, що договір оренди землі, частина якого оспорюється, був зареєстрований 11.04.2012.

Нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розмір якої вказано в оспорюваному договорі (п. 5 договору) було розраховано на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 № 431 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка».

Постановою Сєвєродонецького міського суду від 03.08.2012 по адміністративній справі № 1227/3807/2012 (за позовом ТОВ «ЛІА ЛТД» до Сєвєродонецької міської ради) визнано протиправним та скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 № 431.

У вказаній постанові не зазначено, що рішення Сєвєродонецької міської ради визнається протиправним та скасовується з моменту його винесення.

Вказана постанова суду 1-ї інстанції була оскаржена і не набрала законної сили.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 постанова суду 1-ї інстанції була скасована, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 постанову суду апеляційної інстанції від 11.10.2012 скасовано, залишено в силі постанову суду 1-ї інстанції від 03.08.2012.

Таким чином, в період з 29.03.2011 (дата прийняття Сєвєродонецькою міською радою рішення № 431) по 01.04.2014 (дата його скасування судом) рішення Сєвєродонецької міської ради діяло.

Як було зазначено вище частково оспорюваний договір оренди землі був зареєстрований 11.04.2012, тобто на той момент, коли вищевказане рішення Сєвєродонецької міської ради було чинним.

Судом також встановлено, що позивач до теперішнього часу не звертався до відповідача з пропозицією внести зміни у договір оренди землі з метою приведення його у відповідність із законодавством (вказане питання з'ясовувалося судом у судовому засіданні та зафіксоване у формулярі (протоколі) судового засідання від 16.06.2015, який приєднано до матеріалів справи).

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 29.04.2015 вказав, що з метою приведення оспорюваних положень договору у відповідність із законодавством, він готовий змінити його зміст.

За таких обставин, враховуючи, що:

- без істотної умови - «орендна плата» договір оренди землі не міг бути укладений (ст. 217 ЦК України);

- рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 № 431 на день реєстрації договору оренди землі було чинним;

- у постанові суду, якою визнано протиправним та скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 № 431, не вказано, що це рішення визнається протиправним та скасовується з дати його прийняття;

- договір може бути змінений сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством;

- сам лише факт скасування судом рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 № 431 не може вважатися достатньою підставою для визнання договору частково недійсним (абз. 3 п. 2.9. постанови пленуму ВГСУ № 11),

у задоволенні позову слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що право чи інтерес позивача не порушені, в позові відмовлено з підстав його необґрунтованості, питання про позовну давність (щодо застосування якої заявив відповідач) судом не розглядається.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на судовий збір покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

16 червня 2015 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 22 червня 2015 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко