Ухвала суду № 45368453, 17.06.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року справа №805/1117/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 р. у справі № 805/1117/15-а (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Приватного підприємства "Обрій" до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2015 року № 0000062200,-

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Обрій» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2015 року № 0000062200 на суму 210288 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року задоволено позовні вимоги. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 29 січня 2015 року № 0000062200, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 210288 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства. Відповідач, як на відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача із ПП «Пром-тех-снаб», посилається на податкову інформацію в акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.12.2014 року № 1847/26-59-22-08/38007002 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Пром-тех-снаб», у тому числі за звітній період липень 2014 року по контрагенту ПП «Обрій», з урахуванням якої відповідач дійшов до висновку, щодо проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, по операціях, які не мають реального товарного характеру.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Приватне підприємство «Обрій» зареєстроване як юридична особа, знаходиться на податковому обліку в Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є платником податку на додану вартість, має дозвіл на виконання роботи підвищеної небезпеки (т.2 а.с.130-146).

Позивачем в серпні 2014 року було подано до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року, в якій позивачем було задекларовано податковий кредит у розмірі 140192 грн. (т.2 а.с.89-92)

Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області в період з 22 по 30 грудня 2014 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Обрій» з питань виявлених недостовірностей даних, що містяться у деклараціях з податку на додану вартість щодо взаємовідносин з ПП «Пром-тех-снаб» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року .

За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт перевірки від 13 січня 2015 року №2/05-10-1530/30051269. Відповідно до висновків зазначеного акту відповідачем встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185 ПК України. Також встановлено, що на порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.201.10 ст.201 ПК України позивачем завищено податковий кредити у розмірі 140192 грн., в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість всього у сумі 140192 грн., у т.ч. за липень 2014 року у сумі 140192 грн., з них: завищення податкового кредиту на суму 140192 грн. внаслідок не підтвердження реальності здійснення операцій постачання товарів, робіт контрагентом-постачальником ПП «Пром-тех-снаб» по ланцюгам постачання, та відсутності документального підтвердження їх повноваження (виробника, імпортера), транспортування і використання у власній господарській діяльності позивача (т.1 а.с.8-22)

Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області на підставі висновків акту перевірки відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000062200 від 29 січня 2015 року, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальній сумі 210288 грн., в тому числі за основним платежем 140192 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 70096 грн., за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (т.1 а.с.8)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, є належними доказами підтвердження реальності правочину укладеного між позивачем та його контрагентом та наявності права у позивача на формування податкового кредиту на підставі наявних у нього первинних документів.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В пункті 201.1 статті 201 ПК України, визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з способів вказаний у п.п. «а»-«б» першого абзацу, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п. «а»-«і» другого абзацу.

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 ПК України, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 01 квітня 2014 року між ПП «Обрій» (Замовник) та Приватним підприємством «Пром-тех-снаб» (Підрядник) укладений договір підряду № 29-03/14. За п.1.1 вказаного договору, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт по об'єктам ПП «Обрій».

17 березня 2014 року між позивачем (Покупець) та Приватним підприємством "Пром-тех-снаб" (Продавець) був укладений договір № 29/14 купівлі-продажу на будівельні матеріали. За п.1.1 вказаного договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належні йому будівельні матеріали згідно заявки Покупця. Загальна вартістю за договором 1000000 грн. Згідно п.1.2 договору, спосіб доставки - доставка продавця.

Здійснення господарсько-правових відносин між позивачем та контрагентом за зазначеними договорами підтверджується: податковими накладними № 137 від 02.07.2014 року на суму 58381,92 грн., № 138 від 03.07.2014 року на суму 51729 грн., № 139 від 04.07.2014 року на суму 52104,92 грн., № 140 від 07.07.2014 року на суму 57441,05 грн., № 141 від 08.07.2014 року на суму 55666,08 грн., № 142 від 09.07.2014 року на суму 57310,01 грн., № 143 від 10.07.2014 року на суму 10.07.2014 року на суму 58881,60 грн., № 144 від 11.07.2014 року на суму 58881,60 грн., № 145 від 14.07.2014 року на суму 58881,60 грн., № 146 від 15.07.2014 року на суму 59722,80 грн., № 147 від 16.07.2014 року на суму 58881,60 грн., № 148 від 17.07.2014 року на суму 55292,40 грн., № 149 від 21.07.2014 року на суму 29158,32 грн., №923 від 09.07.2014 року на суму 49868,74 грн., № 9024 від 10.07.2014 року на суму 4999,68 грн., № 925 від 11.07.2014 року на суму 37922,98 грн., № 1038 від 31.07.2014 року на суму 36025,20 грн. (т.1 а.с.48-64); видатковими накладними (на суми що й в податкових накладних) від 02.07.2014 року № РН-137, № РН-138 від 03.07.2014 року, № РН-139 від 04.07.2014 року, № РН-140 від 07.07.2014 року, №РН-141 від 08.07.2014 року, № РН-923 від 09.07.2014 року, № РН-142 від 09.07.2014 року, № РН-143 від 10.07.2014 року, № РН-924 від 10.07.2014 року, № РН-925 від 11.07.2014 року, № РН-144 від 11.07.2014 року, № РН-145 від 14.07.2014 року, № РН-146 від 15.07.2014 року, № РН-147 від 16.07.2014 року, № РН-148 від 17.07.2014 року, № РН-149 від 21.07.2014 року (т.1 а.с.65-80); довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати(т.1 а.с.81).

Використання позивачем матеріалів у власній господарській діяльності підтверджується: договорами підряду між ПАТ "Веско" як замовником та позивачем як підрядником від 7 травня 2014 року, від 30 травня 2014 року, від 2 липня 2014 року, від 1 жовтня 2014 року, 21 жовтня 2014 року, договорами підряду між ПАТ "Дружківське рудоуправління" як замовником та позивачем як підрядником від 7 травня 2014 року, від 1 липня 2014 року, від 1 серпня 2014 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3(т.2 а.с.100-129); довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актом прийому виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів (90-246, т.2 а.с.1-39)

Оплата за договорами була здійсненна позивачем шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с.49-87)

З матеріалів справи вбачається, що наявні договори та складені на їх виконання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі і податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на формування податкового кредиту.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні, первинні документи позивача та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності, при цьому усі первинні документи не були дослідженні.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності до ст. 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, датою виникнення такого права вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі, як на підставу для висновків щодо відсутності реального характеру господарських операцій та задоволення скарги, на податкову інформацію Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, яка міститься в акті перевірки від 31 грудня 2014 року № 1847/26-59-22-08/38007002, висновками якого встановлено, що за результатами перевірки ПП "Пром-тех-снаб" не підтверджено факт здійснення операцій постачання та продажу товарів, робіт, послуг контрагентам з 1 липня по 30 вересня 2014 року, з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагенту, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року у справі № 826/1907/15 адміністративний позов Приватного підприємства «Пром-Тех-Снаб» задовольнив частково. Суд визнав протиправними дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Пром-Тех-Снаб», за результатами якої складено акт від 31 грудня 2014 року № 1847/26-59-22-08/38007002 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» код за ЄДРПОУ 38007002 з питання дотримання вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.07.2014 по 30.09.2014»; зобов'язав Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» - «Аналітична система. Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок» дані, які вносилися за результатами документальної позапланової виїзної перевірки згідно з актом від 31 грудня 2014 року № 1847/26-59-22-08/38007002 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» код за ЄДРПОУ 38007002 з питання дотримання вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.07.2014 по 30.09.2014».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справ № 826/1907/15 задоволено частково апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року - в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Пром-Тех-Снаб» (код за ЄДРПОУ 38007002), за результатами якої складено акт від 31 грудня 2014 року № 1847/26-59-22-08/38007002 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Пром-Тех-Снаб» код за ЄДРПОУ 38007002 з питання дотримання вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року» скасовано та в цій частині прийнято нову постанову, якою в задоволенні даної позовної вимоги - відмовлено в повному обсязі. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Колегія суддів дійшла до висновку, що вищевказаний акт перевірки не може вважатись доказом відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ПП «Пром-Тех-Снаб», та як слідство здійснення фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля.

Стосовно посилання апелянта на те, що ПП «Пром-Тех-Снаб» сформовано податкові зобов'язання по податковим накладним, складеним по декілька штук в один день та в рамках одного договору на суми ПДВ менше 10000грн., для ухилення від реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 11 підроз. 2 роз. XX ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу. З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні були виписані контрагентом позивачу до 01.02.2015 року на суму менше 10 тисяч гривень, а тому реєстрація таких податкових накладних не є обов'язковою.

Колегія суддів зазначає, що Податковим кодексом України чітко встановлено випадки не врахування в податковому кредиті суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що підтверджені податковими накладними, а саме: 1) невідповідність форми та змісту податкової накладної вимогам ст. 201 ПК України; 2) складення податкової накладної особою, що не зареєстрована, як платник податку на додану вартість; 3) відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (за умови необхідності такої реєстрації).

Проте, з тексту акту перевірки не вбачається, що в ході перевірки було виявлено вказані вище порушення вимог ст. 201 ПК України. Іншими доказами по справі факт порушення вимог ст. 201 ПК України також не підтверджується.

Таким чином, вказані накладні відповідають вимогам ПК України, твердження апелянта є лише припущенням, які не ґрунтуються на нормах законодавства.

Крім того, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (п. 201.8 ст. 208 ПК України).

Контрагент позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів був зареєстрований як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарської операції був платником податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів. В акті перевірки зазначено, що ПП «Пром-тех-снаб» в декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року задекларувало податкові зобов'язання, в тому числі й по відносинам з позивачем.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 29 січня 2015 року № 0000062200, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 210288 грн. підлягає скасуванню

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 р. у справі № 805/1117/15-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 р. у справі № 805/1117/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: І.А. Васильєва

С.В. Жаботинська